Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Шиндер /
Вірші
без назви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
без назви
мертві одинаки у мене під ліжком,
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
| Найвища оцінка | Сашко Лютий | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Жорж Дикий | 5.25 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
