
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
2025.08.19
12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.20
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любов Шиндер /
Вірші
без назви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
без назви
мертві одинаки у мене під ліжком,
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
Найвища оцінка | Сашко Лютий | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Жорж Дикий | 5.25 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію