
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
2025.10.13
22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
2025.10.13
22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
2025.10.13
20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
2025.10.13
06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
2025.10.13
04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
2025.10.12
19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
2025.10.12
19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любов Шиндер /
Вірші
без назви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
без назви
мертві одинаки у мене під ліжком,
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
розбиті шибки у мене в домі.
я йду від них тихо і нишком,
доки ноги не звело в судомі.
хворі ластівки ліплять гнізда,
я біжу до тебе в палату.
я не хочу щоб було пізно,
місце в морзі нам можуть не дати.
зранку грають старі платівки.
чай у чашці і запах ліків.
фотографії знов на плівку,
маєш доступ до свіжих знімків:
тітка осінь і жовте листя,
рідний погляд з вікна лікарні.
дуже жаль що далеко від міста.
були всі сподівання марні.
Луї Армстронг з відкритих вікон,
стара таврія й довге літо.
всі розмови відвертим криком,
мене гарно розчісано й вмито.
стара вишня й зелені сходи,
дід у рамці і чорна стрічка.
на зупинці я вийшла з моди.
Ви так гарно топили пічку.
скляний хлопець сидить на полиці.
мій племінник й новий конструктор.
коли ж встигає вона напитись,
кучерява дивачка кондуктор?
намальований мною папа.
все по датам лежить у папці.
піаніно й стара канапа,
і магічні турецькі капці.
літаки й інсулін у руку,
"Катерина" до сліз і вечірні новини.
серед спогадів мало звуків,
у альбомах старі світлини.
книжки майже за алфавітом,
зовсім трохи пенсійного пилу.
я була більш ніж центром світу...
і приходжу до вас на могилу.
шість томів про смарагдове місто,
запах лісу і мокрі корови.
треба якомога зручніше сісти,
щоб дивитись на хибні спроби.
синя сукня і Зевс в простиралі.
перемога у грі навиліт.
якщо воля міцніше сталі,
то чекай поки інший схибить.
перший потяг : з столиці в гори
і галявини мерзлих яблук.
я ще досі не знаю тори
і забула про перший фартух.
я - нагода якшвидше померти.
я твоя невиправна вада.
якщо в тебе залізні нерви,
заходь в гості, я буду рада.
Найвища оцінка | Сашко Лютий | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Жорж Дикий | 5.25 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію