[Контекст:
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?

Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
(...)
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»

Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю

Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...

От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?

18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?

Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!


Після політінформації нікому вже смішно не було…]


Мавр задушив, а я кажу вам знов,
Що вибори скінчилися щасливо:
Мільйонами умів народ дійшов,
Що Кучмі "за" - і без альтернативи.

Іронія ж у тому полягає -
Скажу, Чорнявко, Вам як на духу, -
Що автор те безжально прославляє,
Котре насправді натуральне тьху.

Від мене ж не почуєте плачу,
Включивши сміло в сьомі АНТИПО'ди.
Писатиму й надалі читачу,
Куди моя іронія доходить.

А Ви блаженна! Тіштесь, це почувши
Й прихованого змісту не збагнувши.

P.S. Отакою є моя мала прозова форма. Адже це, як і розкритиковані та включені до АНТИПО твори, - не поезія. Еге ж?