ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.25 23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 Побачення з квітнем
Образ твору Там ранок був холодний і похмурий,
здавалось – до весни не добрести.
А тут, в долині, геть зима майнула
і сакури наважились цвісти.
У наших горах ще сьогодні зимно,
ще від морозу щуляться бруньки,
сніги повзуть повільно з верховини
і каламутять течію ріки.
А в Ужгороді вже весна квітує!
Душа відвикла за оці роки
від раннього тепла – і ось мовчу я,
збентежена цвітінням пломінким.
Колись отут рожевим ароматом
весна і юність пОвнили буття.
Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
в долонях міста лінію життя.
... І знову на побаченні із квітнем
в минуле пам’ять прокладе мости.
Тут лиш для нас ці сакури розквітли, –
так, як ніколи їм вже не цвісти.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-04-01 23:08:38
Переглядів сторінки твору 6228
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.866 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.821 / 5.5  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-04-01 23:14:58 ]
Ось таке життя-буття: хоч брести, хоч цвісти, хоч і геть було похмуре, але, мабуть, вже майнуло (відступило? утекло?)... Одним словом, шось не то:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-01 23:24:14 ]
Василино, в Ужгороді є сакури? Справжні? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-04-01 23:27:26 ]
Бог святий знає, чи справжні. Але я лиш таку назву цих дерев знаю, ні, ще кажуть "японська вишня". Вони є і в Мукачеві, може ще хтось знає, чи справжні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-01 23:42:08 ]
Так, уявляю :) У Харкові теж були, не знаю, чи залишилися зараз... Дивовижні дерева :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Зеру (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-02 11:31:51 ]
Дуже гарні образи і порівняння. Чудово!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-04-02 12:08:24 ]
Василинко, як на мене, ви повинні йти далі за образною думкою. Не спинятися на попередніх картинках вашого осягнення.
Наприклад,
"і сакури вже почали цвісти" - тобто ви собі ніби задаєте запитання, а чому вже почали цвісти, і можливо ваше бачення сказало б вам, наприклад, бо сміливі, "бо наважились" чи ще якось...
"і сакури вже почали цвісти" - "і сакури наважились цвісти" ?
Тобто, єдиний порятунок від вбивчих самоповторів, це намагання пройти щоразу трохи далі кожною зачепленою образною стежинкою?
Намагаючись таким чинов побачити ваш вірш, ніби розумієш, як краще:

Що ранок був холодний і похмурий,
здавалось – до весни не добрести.
Та у долині, де зима майнула,
наважилися сакури цвісти..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-02 12:39:59 ]
Гарно:) Геть не сподівалась натрапити на сакури так рано! Але ж цвітуть:)
А долоні міста такі теплі навесні... Так і хочеться притулитись до них щокою.
Василинко, Ви дуже-дуже праві: сакурам вже ніколи не цвістиметься так, як колись цвілось. Цвістиметьсяч зовсім інакше, але не менш прекрасно :)
З любов"ю,
Ніка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-04-02 19:09:23 ]
А наші сакури ще й не думають! Дуже гарні рядки:
Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
в долонях міста лінію життя. - клас!
До поради "наважилися сакури цвісти" я б прислухалася. Так справді сильніше.
Весняно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-29 15:15:41 ]
І сакурі наважились цвісти... - читаю, і уявляю
дорогу між Мукачево і Ужгородом. Лиш там росте
сакура на Україні. Читаю далі - Ужгород.
Я був в Ужгороді 9 травня 1993 року.
В моєй пам"яті - лиш відчуття щастя і сакурі в рожевих квітах. Дякую за приємні відчуття...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-05-08 12:17:14 ]
Рада, Анатолію, що прочитали, ще приємніше, що сподобалося. Дякую на доброму слові. Приїжджайте ще за щастям і рожевим ароматом дива. Але Ужгород уже зовсім інший. Я щойно провела там тиждень і було сумно, бо мала відчуття певної деградації міста, навіть щодо зовнішнього вигляду. Нема вже аури інтелектуальності, романтики. БІЗНЕС панує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 20:31:43 ]
Хай цвітуть ті ніжні сакути для вас знов і знов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 20:32:13 ]
Хай цвітуть ті ніжні сакури для вас знов і знов!