ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Вовчиця
Скільки разів ти хапала лезо,
Бавила вени металом ночі?
Ти у Гоморрі, немов Тереза,
Бавиш дбайливо ту зграю вовчу.

Рівень моралі – на рівні болю.
Знаєш чудово: життя – дрібниця.
Все, чого прагнеш – втекти на волю,
Вдень ти людина, вночі – вовчиця.

Ти не із тих, що звертають гори,
Але й неволя тобі не в радість.
Ти подолала найбільшу слабкість.
Ніч. За плечима горить Гоморра.




Найвища оцінка Христина Лисюк 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Белла Донна 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-04-08 16:54:14
Переглядів сторінки твору 4741
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.887 / 5.5  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-04-08 17:20:55 ]
Варцю, а хто така Тереза? Щось мені важко зрозуміти, про що цей вірш...:((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-08 17:25:05 ]
Порівняння з матір'ю Терезою, звісно не буквальне. Знаєш, багато читала про Гомору і це ніби таке враження, якісь уривки, толком не поясню одним словом)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-08 18:11:21 ]
Ідею схопив. але не дуже зрозумів до чого там Тереза...
"Гоморра" - дабл "р".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-08 19:53:11 ]
Вірш гарний, а смисл - то суто авторська справа:) Але і асоціації ж у мене пішли колами по свідомості!.. Якось дивно мені в одному асоціативному ряді читаються Тереза і "вночі - вовчиця". Хоча, вовчиця у мене чомусь вималювалась у ту, що годувала Ромула і Рема... Та то вже деталі:)
Варуню, у мене одне питання: яку "найбільшу слабкість" ти мала на увазі? Заінтригувала!..:)
З любов"ю,
Ніка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-04-08 20:28:49 ]
Якщо за плечима горить - обертатися не можна. Асоціативний ряд і справді химерний, Варцю. "Рівень моралі - на рівні болю" - оце воно, воно! Десь я ту Гомору бачила, десь зовсім близько...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Каменський (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-08 21:24:07 ]
Ти готеса?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2008-04-08 21:28:23 ]
Варцю!
Ти ж знаєш як я до вовків відношусь...
"самотній вовк зпоміж вовків..."
А вовчиць...
Береш зубами її за загривок...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-04-08 23:05:01 ]
Вірш звучить, захоплює і в той же час викликає суперечливі відчуття, бо трактувати його можна майже у протилежних напрямках. Як на мене, люди і вовки не є антагоністами у своїх моральних якостях. Я б навіть сказала, що деяким людям до вовків – як до неба, бо те що я знаю про вовків, дозволяє стверджувати, що у своїй зграї ці тварини досить таки високоморальні істоти. Інша справа, що люди і вовки були колись конкурентами, і вовк для більшості людей залишається символом зла. Але і в цьому разі все одно залишається багато вільного місця для розуміння як кому заманеться. Особливо строчка про найбільшу слабкість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-09 09:54:54 ]
Юрцю, виправила)))
Ніко, найбільща слабкість - це неволя. Цей вірш повністю я не зможу пояснити)))
Лесюню, всі ми її бачили, мабуть... Дякую))
Богдане, ні не готеса, хоча спілкуюся тісно із готами))
Юрцю, ррррр, все то ти знаєш;)
Тетяно, погоджуюсь стовідсотково! Дивовижні тварини.
З теплом, Варця))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-09 13:54:03 ]
Прочитав тільки сьогодні і захоплено, наче загнане зграєю вовків ягня, кричу, та не від страху, а від "+"-их вражень - "СУПЕР!!!".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-09 14:11:20 ]
Дякую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-04-09 15:53:05 ]
Сучасно, красиво. «Рівень моралі – на рівні болю.»!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-09 16:16:31 ]
Дякую, Володю))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2008-04-09 16:40:20 ]
Кажется, на самой глубине памяти - имя? И мораль должна быть где-то недалеко... так что "на уровне боли" - 100%!!))
Что-то мне напомнило "Вдень ти людина, вночі – вовчиця.", но что?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-09 16:43:17 ]
Мені самій щось нагадує... Але що?!)))
Дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Христина Лисюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-16 10:03:13 ]
Подобається "ти не із тих, що звертають гори". Непафосно, правдиво. Глибоко. Пасіба))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-16 10:12:24 ]
Тобі дякую))))