Тугий адреналін, неначе мед у сотах,
збирається під линвою і створює вагу.
Хода прикута висотою зяво-рото
і всоте, як і вперше, крок збирає квотум
довіри линві. Гасне в перестрілках палок гул.

Стужавіють повагом краплі слів у в`язах,
пов`язка на очах, немов до страти, чи до сну.
Наповнені відвагою останні м`язи,
питливе відчуття стопи - дороговказом
веде за кожним разом струмовини борозну.

Стенається під куполом на стен жердина
і світло пожирає в декалюменах піддах,
і ніби по життю іде на суд людина,
чим ближче небеса - тим брак адреналіну
відчутний їй. Хрещата тінь несеться по рядах.

30 Квітня 2008