незрозумілому
жити на землі погано
душа його терпить
якщо їй має
трясеться тіло
неначе в наркомана
неспроможний летіти
з підрізаним крилом
і хоч бавить його надія
й ніхто не кидає колоди
слово шукає погоди
росте там
де його не сіють
приймає моду
і мріє
бо впевнене воно
що тоді його зрозуміють
ті люди
що читати будуть
так як вміють

коли слова
не зрозуміють
маленьке воно
терпить як дитина
якої мрії
завжди щиро литі
а думки
завжди живі
обмиті
бо не бабрались в гної
чистотою світять
тому довіряймо дітям
бо вони
буває
нашої віри голодні
не використовуймо їх
не ставляймо їх
на своїх сітях
у свої брудні дні

осінь
золото листям роздає
прощає квіття
сумно мені
вам ні?
30.10.2007р.





Найвища оцінка Тетяна Дігай 5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4 Майстер-клас / Майстер-клас


Про публікацію


Дата публікації 2007-10-30 23:02:10
Переглядів сторінки твору 82
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від редакторів: Любитель поезії
Народний рейтинг 4.67
Рейтинг "Майстерень" 4.5
Самооцінка твору автором -
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008»

Автор востаннє на сайті 2008.05.04 21:46
Автор у цю хвилину присутній



Коментарі

Тетяна Дігай (Л.П./М.К.) [ 2007-10-31 07:31:47 ] - відповісти

Гарно - "незрозумілому...летіти з підрізаним крилом", "слово шукає погоди", "осінь...прощає квіття"!




Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-31 22:53:48 ] - відповісти

Дуже мені приємно Пані Тетяно, що Ви зрозуміли мене і що Вам сподобалось. Щиро дякую.