У глибинi душевних хмар
Таїти злоби дикий пар
Не довелося хмурiй вдачi,
Вершину впертої невдачi
Сюрприз близ дому вiнчував:
Вiн був не п'яний i не спав,
Та не повiрив вперше зору,
За стiнку вiт бузку прозору
Дружини чесний iдеал
Сховався вiд вiтрових жал.
А поруч з нею без тривоги
Ну чим не символ перемоги,
Аж певно не подруги тiнь.
Для дальших непорозумiнь
В душi вiдсутнi виправдання,
Вiн присягнув би, що остання,
Почута фраза ним "Люблю!"
I не йому, не королю,
Путiвнику слова царицi
Промовленi. В такому вiцi
За щастям винести обман
Не завжди зможе сильний стан.
Тож вiд обурення, вiд драми,
Предмети сiрi кольорами
В очах зiрвались, страшний тиск
Нi рев, нi крик, а тонкий писк
Iз свистом вiтру порiднiлий
Зiрвався з грудей, помутнiлий
Вiд болю розум застогнав.
Не бачив Юрiй, де пропав
Наталi образ, порожнеча
I почуттiв найкращих втеча,
Як цих принижень результат
У серцi лютому в стократ
Страх-обережнiсть перевершить,
А знавiснiлий розум звершить
Таких концертів збiрний сорт,
Що заздрить стане навiть чорт.