Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.10
22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
2026.08.10
19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
2026.08.10
18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
2026.08.10
17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
2026.08.10
12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
2026.08.10
12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
2026.08.10
12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
2026.08.10
01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
2026.08.09
23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
2026.08.09
22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
2026.08.09
21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
2026.08.09
17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
2026.08.09
15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Сущева (1967 - 2009) /
Вірші
ЛАГУНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛАГУНА
1. Жемчужина.
— Вы.
— Так и есть.
— У Вас песок на шлеме.
Не смейте улыбаться, я сержусь.
И доктор Ваш…
— И док?.. Расстроен чем-то?
— Он озабочен…
— Я его боюсь.
— Вы шутите и, я смотрю, открыто.
Его слова: вы шутите с огнем!
Зачем Вы отключили инфофильтры?
— Нечаянно.
— Опасно же… Потом –
прогулки вплавь в обход буйков Лагуны –
мальчишество, поверьте мне!
— Не знал.
— Мы говорили с Вами…
— Вам, мадам, солгу ли!
— …как только доктор Вас привел в себя.
— Забыл! Я на подлёте был контужен…
— Я помню. Робоангел отключен –
"сиделка" Ваша – Вами!
— Как же ужин? Без ужина…
Я тоже огорчен.
— Не стыдно?
Не забудьте извиниться!
Ведь доктор — старый друг Ваш, сударь мой.
К тому же, помнится, Вы – рыцарь,
а не ныряльщик под луной
из тех, кто верит в голубые рифы,
надеясь синий отыскать коралл
в Лагуне Снов – напрасный труд…
— Напрасный! Сизифов…
И Сизиф бы не искал –
там гарпии… Я пошутил! (…ужасно!)
Простите, леди! ...испугал?..
— Вы пошутили… Вам увечий - мало?..
…надеюсь, что в последний раз…
но вовсе НЕ… из-за кораллов,
ненужных, уверяю Вас...
— Мою бригетту… по-чи-ни-ли?!
— Да. Всем прогнозам вопреки…
Я принесу поесть. Вот мыло.
Да разожмите кулаки!
— Хочу вина!
— Вина?!
— Ну… джина! Чего-нибудь…
Я — не до дна…(мне с Вами – мука!) Дайте руку!
"зачем-зачем"…
—... Жемчу… жи… на…
2. Ноки.
— док вспомнил,
Вы, бывая здесь...
— старик Вам голову морочил
— старик?! однако… злая лесть…
— не лесть… не злая…
в прошлом… впрочем,
прошу прощения, мадам!
пустил в распыл он, как-то ночью,
архив фамильных голограмм,
а там — все имена и… лица.
он мал тогда был слишком сам,
чтоб помнить
— но он помнит, рыцарь…
— он…
сжег всё то, что охранять
не нужно было, а
в итоге…
— послушайте, но имена
хранить опасно близко.
ноки…
— и ноки!
я спросил намедни,
домашний робот мне сказал,
что он — "домашний робот",
доктор — "док" и
леди — "леди", (за-глаза!)…
— Вы, сударь, не хотите сока?
— нет! …рыцарь - "рыцарь", -
я не бредил?
Меня зовут…
— нет!
— леди!
— ноки…
— я понял,
ноки – это бесы
— Вы знали!
--- ангел мой небесный,
Вы видели хоть одного?
— да, сударь
— это интересно!
а как зовут? ах, да!…
— да, бесом –
из бесов пристального взгляда
— не моего?
— не смейтесь
— хватит
сегодня мне на завтрак ада!
лагуна – пропасть.
тает срок и…
— … Вы улетаете,
но как бы… остаетесь.
когда есть имя,
это ноки.
3. Окна.
— Дом пуст.
— Я думал, право, леди...
— Вам скучно с нами, рыцарь, но...
— Он Ваш?
— Нет. Жили в нем. Соседи.
— Их двое?
— ...было. Но давно.
— Уехали?
— Они исчезли.
— Могу спросить?
— Не ст\'оит.
— Ночью
я видел свет в окне
сквозь щели
по краю штор.
Возможно, что...
— Вам скоро...
— Улетать? Я помню.
— ...и док хотел...
— Мою нескромность
прошу простить...
— ...Вас осмотреть и...
— Он успеет! Леди,
ответьте, ночью этой -
в нем...
— Быть может, таймер там...
— Нелепо.
— Ах, рыцарь!
— Ноки?
— Все равно!
— Зависнуть на одной странице...
Зачем Вам жить
в Лагуне Снов?
— Ну, Вы забылись…
— Жизнь Вам снится.
— А доктор!
— Робот?
— ...
— Вам, одной,
мерещатся все эти лица.
— Я Вас не слушаю!
— Боитесь.
— Боюсь? Чего?
— Живых имен.
— Имен... Едва ль...
— Позвольте?
— Дальше?
— Их два.
— Всего?
— …Моё.
И Ваше.
4. Следы.
- куда вы смотрите?
- следы...
- я видел.
судя по сигналу...
- ...смотрите, прямо у воды!
- ...подали к первому порталу.
пора!
- мы не вернемся в дом!?
- прощаться не с кем.
- как внезапно...
мне, между тем,
хотелось взять бы...
хотя бы что-нибудь
с собой...
- свою печаль?
- прошу, оставьте!
мне не до шуток,
право-слово.
- я знаю.
леди нужен повод
остаться...
леди улетает.
- однако! непонятно, спешка -
к чему? сегодня,
или завтра -
какая разница!
- большая.
- не объясните ли, насмешник,
следы, мне кажется, свежи
и...
- кажется...
- ... они не ваши.
и не мои.
- пора...
- бежим,
как будто...
вы ужасны!
следы...
- сильны прощанья бесы.
в лагуне зацветает плесень.
а вам мерещатся цветы.
— Вы.
— Так и есть.
— У Вас песок на шлеме.
Не смейте улыбаться, я сержусь.
И доктор Ваш…
— И док?.. Расстроен чем-то?
— Он озабочен…
— Я его боюсь.
— Вы шутите и, я смотрю, открыто.
Его слова: вы шутите с огнем!
Зачем Вы отключили инфофильтры?
— Нечаянно.
— Опасно же… Потом –
прогулки вплавь в обход буйков Лагуны –
мальчишество, поверьте мне!
— Не знал.
— Мы говорили с Вами…
— Вам, мадам, солгу ли!
— …как только доктор Вас привел в себя.
— Забыл! Я на подлёте был контужен…
— Я помню. Робоангел отключен –
"сиделка" Ваша – Вами!
— Как же ужин? Без ужина…
Я тоже огорчен.
— Не стыдно?
Не забудьте извиниться!
Ведь доктор — старый друг Ваш, сударь мой.
К тому же, помнится, Вы – рыцарь,
а не ныряльщик под луной
из тех, кто верит в голубые рифы,
надеясь синий отыскать коралл
в Лагуне Снов – напрасный труд…
— Напрасный! Сизифов…
И Сизиф бы не искал –
там гарпии… Я пошутил! (…ужасно!)
Простите, леди! ...испугал?..
— Вы пошутили… Вам увечий - мало?..
…надеюсь, что в последний раз…
но вовсе НЕ… из-за кораллов,
ненужных, уверяю Вас...
— Мою бригетту… по-чи-ни-ли?!
— Да. Всем прогнозам вопреки…
Я принесу поесть. Вот мыло.
Да разожмите кулаки!
— Хочу вина!
— Вина?!
— Ну… джина! Чего-нибудь…
Я — не до дна…(мне с Вами – мука!) Дайте руку!
"зачем-зачем"…
—... Жемчу… жи… на…
2. Ноки.
— док вспомнил,
Вы, бывая здесь...
— старик Вам голову морочил
— старик?! однако… злая лесть…
— не лесть… не злая…
в прошлом… впрочем,
прошу прощения, мадам!
пустил в распыл он, как-то ночью,
архив фамильных голограмм,
а там — все имена и… лица.
он мал тогда был слишком сам,
чтоб помнить
— но он помнит, рыцарь…
— он…
сжег всё то, что охранять
не нужно было, а
в итоге…
— послушайте, но имена
хранить опасно близко.
ноки…
— и ноки!
я спросил намедни,
домашний робот мне сказал,
что он — "домашний робот",
доктор — "док" и
леди — "леди", (за-глаза!)…
— Вы, сударь, не хотите сока?
— нет! …рыцарь - "рыцарь", -
я не бредил?
Меня зовут…
— нет!
— леди!
— ноки…
— я понял,
ноки – это бесы
— Вы знали!
--- ангел мой небесный,
Вы видели хоть одного?
— да, сударь
— это интересно!
а как зовут? ах, да!…
— да, бесом –
из бесов пристального взгляда
— не моего?
— не смейтесь
— хватит
сегодня мне на завтрак ада!
лагуна – пропасть.
тает срок и…
— … Вы улетаете,
но как бы… остаетесь.
когда есть имя,
это ноки.
3. Окна.
— Дом пуст.
— Я думал, право, леди...
— Вам скучно с нами, рыцарь, но...
— Он Ваш?
— Нет. Жили в нем. Соседи.
— Их двое?
— ...было. Но давно.
— Уехали?
— Они исчезли.
— Могу спросить?
— Не ст\'оит.
— Ночью
я видел свет в окне
сквозь щели
по краю штор.
Возможно, что...
— Вам скоро...
— Улетать? Я помню.
— ...и док хотел...
— Мою нескромность
прошу простить...
— ...Вас осмотреть и...
— Он успеет! Леди,
ответьте, ночью этой -
в нем...
— Быть может, таймер там...
— Нелепо.
— Ах, рыцарь!
— Ноки?
— Все равно!
— Зависнуть на одной странице...
Зачем Вам жить
в Лагуне Снов?
— Ну, Вы забылись…
— Жизнь Вам снится.
— А доктор!
— Робот?
— ...
— Вам, одной,
мерещатся все эти лица.
— Я Вас не слушаю!
— Боитесь.
— Боюсь? Чего?
— Живых имен.
— Имен... Едва ль...
— Позвольте?
— Дальше?
— Их два.
— Всего?
— …Моё.
И Ваше.
4. Следы.
- куда вы смотрите?
- следы...
- я видел.
судя по сигналу...
- ...смотрите, прямо у воды!
- ...подали к первому порталу.
пора!
- мы не вернемся в дом!?
- прощаться не с кем.
- как внезапно...
мне, между тем,
хотелось взять бы...
хотя бы что-нибудь
с собой...
- свою печаль?
- прошу, оставьте!
мне не до шуток,
право-слово.
- я знаю.
леди нужен повод
остаться...
леди улетает.
- однако! непонятно, спешка -
к чему? сегодня,
или завтра -
какая разница!
- большая.
- не объясните ли, насмешник,
следы, мне кажется, свежи
и...
- кажется...
- ... они не ваши.
и не мои.
- пора...
- бежим,
как будто...
вы ужасны!
следы...
- сильны прощанья бесы.
в лагуне зацветает плесень.
а вам мерещатся цветы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
