Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.26
16:53
it lives in me...
the sea of touches and
the endless kisses
ohoooooooooooh
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine
the sea of touches and
the endless kisses
ohoooooooooooh
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine
2026.06.26
16:36
Боже Мій
Люди, що ви накоїли?
Його замкнули ви у клітці, у злотій клітці
Змусили коритися релігії
Його, воскреслого з могили, із могили
Він є богом анічого
Люди, що ви накоїли?
Його замкнули ви у клітці, у злотій клітці
Змусили коритися релігії
Його, воскреслого з могили, із могили
Він є богом анічого
2026.06.26
15:23
Барвиста поезія, щемна, глибока —
життєвої мудрості сталий архів —
натхненно звучить на підмостках високих
її чарівний, кантиленовий спів.
Проймають катренів думки автентичні,
на розмах олжу б'ють по лівій щоці,
і маски лукаві зривають з обличчя,
життєвої мудрості сталий архів —
натхненно звучить на підмостках високих
її чарівний, кантиленовий спів.
Проймають катренів думки автентичні,
на розмах олжу б'ють по лівій щоці,
і маски лукаві зривають з обличчя,
2026.06.26
13:02
Я встану рано в сутінках зелених,
Пройду крізь гай дрімотний і черлений.
Прийду на стадіон крізь варту лісу,
Крізь ватру сну і незворушність міста.
Проб'ється думка крізь застиглість часу,
Крізь розтривожену інертну масу,
Пройду крізь гай дрімотний і черлений.
Прийду на стадіон крізь варту лісу,
Крізь ватру сну і незворушність міста.
Проб'ється думка крізь застиглість часу,
Крізь розтривожену інертну масу,
2026.06.26
11:04
Розділ V. МІЖ КОЛИСКАМИ ТА ПРЕСТОЛОМ, АБО КИРИЛИЧНИЙ ПІДПИС НА ЛІЛЕЯХ ФРАНЦІЇ
Земля Капетингів дихала вогкістю та залізом, коли у весняний день тисяча п’ятдесят другого року над Суассоном прокотився перший крик немовляти. Усміхнена Анна схилилася над
2026.06.26
09:30
хмариво синьовидне
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно
2026.06.26
07:57
Сумуючи, немов розстаючись,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...
Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...
Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
2026.06.26
07:32
На берегах минулого сліди
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.
2026.06.25
23:55
Заховалася спека в повiтрi,
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.
Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.
Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє
2026.06.25
16:40
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ
2026.06.25
15:13
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм
Вступ
Це п'ята книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що знайшли сво
2026.06.25
13:27
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.
2026.06.25
11:57
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць
2026.06.25
08:44
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні
2026.06.25
08:20
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.
2026.06.25
06:28
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА
Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Сущева (1967 - 2009) /
Вірші
ЛАГУНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛАГУНА
1. Жемчужина.
— Вы.
— Так и есть.
— У Вас песок на шлеме.
Не смейте улыбаться, я сержусь.
И доктор Ваш…
— И док?.. Расстроен чем-то?
— Он озабочен…
— Я его боюсь.
— Вы шутите и, я смотрю, открыто.
Его слова: вы шутите с огнем!
Зачем Вы отключили инфофильтры?
— Нечаянно.
— Опасно же… Потом –
прогулки вплавь в обход буйков Лагуны –
мальчишество, поверьте мне!
— Не знал.
— Мы говорили с Вами…
— Вам, мадам, солгу ли!
— …как только доктор Вас привел в себя.
— Забыл! Я на подлёте был контужен…
— Я помню. Робоангел отключен –
"сиделка" Ваша – Вами!
— Как же ужин? Без ужина…
Я тоже огорчен.
— Не стыдно?
Не забудьте извиниться!
Ведь доктор — старый друг Ваш, сударь мой.
К тому же, помнится, Вы – рыцарь,
а не ныряльщик под луной
из тех, кто верит в голубые рифы,
надеясь синий отыскать коралл
в Лагуне Снов – напрасный труд…
— Напрасный! Сизифов…
И Сизиф бы не искал –
там гарпии… Я пошутил! (…ужасно!)
Простите, леди! ...испугал?..
— Вы пошутили… Вам увечий - мало?..
…надеюсь, что в последний раз…
но вовсе НЕ… из-за кораллов,
ненужных, уверяю Вас...
— Мою бригетту… по-чи-ни-ли?!
— Да. Всем прогнозам вопреки…
Я принесу поесть. Вот мыло.
Да разожмите кулаки!
— Хочу вина!
— Вина?!
— Ну… джина! Чего-нибудь…
Я — не до дна…(мне с Вами – мука!) Дайте руку!
"зачем-зачем"…
—... Жемчу… жи… на…
2. Ноки.
— док вспомнил,
Вы, бывая здесь...
— старик Вам голову морочил
— старик?! однако… злая лесть…
— не лесть… не злая…
в прошлом… впрочем,
прошу прощения, мадам!
пустил в распыл он, как-то ночью,
архив фамильных голограмм,
а там — все имена и… лица.
он мал тогда был слишком сам,
чтоб помнить
— но он помнит, рыцарь…
— он…
сжег всё то, что охранять
не нужно было, а
в итоге…
— послушайте, но имена
хранить опасно близко.
ноки…
— и ноки!
я спросил намедни,
домашний робот мне сказал,
что он — "домашний робот",
доктор — "док" и
леди — "леди", (за-глаза!)…
— Вы, сударь, не хотите сока?
— нет! …рыцарь - "рыцарь", -
я не бредил?
Меня зовут…
— нет!
— леди!
— ноки…
— я понял,
ноки – это бесы
— Вы знали!
--- ангел мой небесный,
Вы видели хоть одного?
— да, сударь
— это интересно!
а как зовут? ах, да!…
— да, бесом –
из бесов пристального взгляда
— не моего?
— не смейтесь
— хватит
сегодня мне на завтрак ада!
лагуна – пропасть.
тает срок и…
— … Вы улетаете,
но как бы… остаетесь.
когда есть имя,
это ноки.
3. Окна.
— Дом пуст.
— Я думал, право, леди...
— Вам скучно с нами, рыцарь, но...
— Он Ваш?
— Нет. Жили в нем. Соседи.
— Их двое?
— ...было. Но давно.
— Уехали?
— Они исчезли.
— Могу спросить?
— Не ст\'оит.
— Ночью
я видел свет в окне
сквозь щели
по краю штор.
Возможно, что...
— Вам скоро...
— Улетать? Я помню.
— ...и док хотел...
— Мою нескромность
прошу простить...
— ...Вас осмотреть и...
— Он успеет! Леди,
ответьте, ночью этой -
в нем...
— Быть может, таймер там...
— Нелепо.
— Ах, рыцарь!
— Ноки?
— Все равно!
— Зависнуть на одной странице...
Зачем Вам жить
в Лагуне Снов?
— Ну, Вы забылись…
— Жизнь Вам снится.
— А доктор!
— Робот?
— ...
— Вам, одной,
мерещатся все эти лица.
— Я Вас не слушаю!
— Боитесь.
— Боюсь? Чего?
— Живых имен.
— Имен... Едва ль...
— Позвольте?
— Дальше?
— Их два.
— Всего?
— …Моё.
И Ваше.
4. Следы.
- куда вы смотрите?
- следы...
- я видел.
судя по сигналу...
- ...смотрите, прямо у воды!
- ...подали к первому порталу.
пора!
- мы не вернемся в дом!?
- прощаться не с кем.
- как внезапно...
мне, между тем,
хотелось взять бы...
хотя бы что-нибудь
с собой...
- свою печаль?
- прошу, оставьте!
мне не до шуток,
право-слово.
- я знаю.
леди нужен повод
остаться...
леди улетает.
- однако! непонятно, спешка -
к чему? сегодня,
или завтра -
какая разница!
- большая.
- не объясните ли, насмешник,
следы, мне кажется, свежи
и...
- кажется...
- ... они не ваши.
и не мои.
- пора...
- бежим,
как будто...
вы ужасны!
следы...
- сильны прощанья бесы.
в лагуне зацветает плесень.
а вам мерещатся цветы.
— Вы.
— Так и есть.
— У Вас песок на шлеме.
Не смейте улыбаться, я сержусь.
И доктор Ваш…
— И док?.. Расстроен чем-то?
— Он озабочен…
— Я его боюсь.
— Вы шутите и, я смотрю, открыто.
Его слова: вы шутите с огнем!
Зачем Вы отключили инфофильтры?
— Нечаянно.
— Опасно же… Потом –
прогулки вплавь в обход буйков Лагуны –
мальчишество, поверьте мне!
— Не знал.
— Мы говорили с Вами…
— Вам, мадам, солгу ли!
— …как только доктор Вас привел в себя.
— Забыл! Я на подлёте был контужен…
— Я помню. Робоангел отключен –
"сиделка" Ваша – Вами!
— Как же ужин? Без ужина…
Я тоже огорчен.
— Не стыдно?
Не забудьте извиниться!
Ведь доктор — старый друг Ваш, сударь мой.
К тому же, помнится, Вы – рыцарь,
а не ныряльщик под луной
из тех, кто верит в голубые рифы,
надеясь синий отыскать коралл
в Лагуне Снов – напрасный труд…
— Напрасный! Сизифов…
И Сизиф бы не искал –
там гарпии… Я пошутил! (…ужасно!)
Простите, леди! ...испугал?..
— Вы пошутили… Вам увечий - мало?..
…надеюсь, что в последний раз…
но вовсе НЕ… из-за кораллов,
ненужных, уверяю Вас...
— Мою бригетту… по-чи-ни-ли?!
— Да. Всем прогнозам вопреки…
Я принесу поесть. Вот мыло.
Да разожмите кулаки!
— Хочу вина!
— Вина?!
— Ну… джина! Чего-нибудь…
Я — не до дна…(мне с Вами – мука!) Дайте руку!
"зачем-зачем"…
—... Жемчу… жи… на…
2. Ноки.
— док вспомнил,
Вы, бывая здесь...
— старик Вам голову морочил
— старик?! однако… злая лесть…
— не лесть… не злая…
в прошлом… впрочем,
прошу прощения, мадам!
пустил в распыл он, как-то ночью,
архив фамильных голограмм,
а там — все имена и… лица.
он мал тогда был слишком сам,
чтоб помнить
— но он помнит, рыцарь…
— он…
сжег всё то, что охранять
не нужно было, а
в итоге…
— послушайте, но имена
хранить опасно близко.
ноки…
— и ноки!
я спросил намедни,
домашний робот мне сказал,
что он — "домашний робот",
доктор — "док" и
леди — "леди", (за-глаза!)…
— Вы, сударь, не хотите сока?
— нет! …рыцарь - "рыцарь", -
я не бредил?
Меня зовут…
— нет!
— леди!
— ноки…
— я понял,
ноки – это бесы
— Вы знали!
--- ангел мой небесный,
Вы видели хоть одного?
— да, сударь
— это интересно!
а как зовут? ах, да!…
— да, бесом –
из бесов пристального взгляда
— не моего?
— не смейтесь
— хватит
сегодня мне на завтрак ада!
лагуна – пропасть.
тает срок и…
— … Вы улетаете,
но как бы… остаетесь.
когда есть имя,
это ноки.
3. Окна.
— Дом пуст.
— Я думал, право, леди...
— Вам скучно с нами, рыцарь, но...
— Он Ваш?
— Нет. Жили в нем. Соседи.
— Их двое?
— ...было. Но давно.
— Уехали?
— Они исчезли.
— Могу спросить?
— Не ст\'оит.
— Ночью
я видел свет в окне
сквозь щели
по краю штор.
Возможно, что...
— Вам скоро...
— Улетать? Я помню.
— ...и док хотел...
— Мою нескромность
прошу простить...
— ...Вас осмотреть и...
— Он успеет! Леди,
ответьте, ночью этой -
в нем...
— Быть может, таймер там...
— Нелепо.
— Ах, рыцарь!
— Ноки?
— Все равно!
— Зависнуть на одной странице...
Зачем Вам жить
в Лагуне Снов?
— Ну, Вы забылись…
— Жизнь Вам снится.
— А доктор!
— Робот?
— ...
— Вам, одной,
мерещатся все эти лица.
— Я Вас не слушаю!
— Боитесь.
— Боюсь? Чего?
— Живых имен.
— Имен... Едва ль...
— Позвольте?
— Дальше?
— Их два.
— Всего?
— …Моё.
И Ваше.
4. Следы.
- куда вы смотрите?
- следы...
- я видел.
судя по сигналу...
- ...смотрите, прямо у воды!
- ...подали к первому порталу.
пора!
- мы не вернемся в дом!?
- прощаться не с кем.
- как внезапно...
мне, между тем,
хотелось взять бы...
хотя бы что-нибудь
с собой...
- свою печаль?
- прошу, оставьте!
мне не до шуток,
право-слово.
- я знаю.
леди нужен повод
остаться...
леди улетает.
- однако! непонятно, спешка -
к чему? сегодня,
или завтра -
какая разница!
- большая.
- не объясните ли, насмешник,
следы, мне кажется, свежи
и...
- кажется...
- ... они не ваши.
и не мои.
- пора...
- бежим,
как будто...
вы ужасны!
следы...
- сильны прощанья бесы.
в лагуне зацветает плесень.
а вам мерещатся цветы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
