ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Треш у кубі
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Месія - 20
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
* * *
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Відповідь - війна
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Сни
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают

Євген Федчук
2024.05.16 20:19
Василько - князь Володимирський
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем

Юрій Гундарєв
2024.05.16 09:45
Моя вишиванка
травня - День вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.

По ночах небо геть червоне,

Микола Соболь
2024.05.16 05:48
Со́вки*
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.

Віктор Кучерук
2024.05.16 05:15
* * *
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.

Ілахім Поет
2024.05.16 00:59
Дякую, Сонце
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє

Артур Курдіновський
2024.05.16 00:45
Краплинки дощу на смарагді
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.

Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,

Борис Костиря
2024.05.15 22:12
Подорожній
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.

Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,

Володимир Каразуб
2024.05.15 18:50
Пий свій чай, Семірамі
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Серед білих акацій
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Анатолій Ткачук (1980) / Вірші

 Анти-апатія
Душа перепалена горном епохи,
Лиш чорних думок осипається шлак.
Й себе, ані інших не шкода нітрохи,
Бо жалощі зникли, та й острах закляк.

Під звуки сурми ти підеш поглядіти
Із кручі стрімкої за обрій - туди,
Де ангели темні, немов "мессершмітти",
В навалі останній ладнують ряди

Й поволі бредуть відморозки-йотуни -
Здригається з поступу того земля,
Та змій Йормунганд океанами суне
Із Левіафаном укупі... Ти гля -

Велика Блудниця, всідлавши Фенріра,
Гарцює між бравих ніфльхельців рядів,
А Локі-Лукавий під знаменем Звіра
До міста Меґіддо війська всі привів.

Чому споглядаєш усе те байдуже,
Немовби не твій світ руйнують вони?
Чи ти захворів, ачи світ не одужав?
Чи вмерли обоє... Хоча б прокляни

І світ, і себе, і отих супостатів, -
Не стій, як мамай на кургані своїм!
Допоки ще душу до решти не втратив,
Іди - захищай свою віру, свій дім!




Найвища оцінка Ольга Ілюк 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ольга Сущева 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-08-05 14:29:31
Переглядів сторінки твору 8382
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.553 / 5.25  (4.576 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.443 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.09.02 15:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 14:53:04 ]
Швидше - відношення до нього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 14:54:26 ]
(якщо можна питання) - приходилося воювати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:02:02 ]
Що найсмішніше - я за натурою пацифіст. Навіть в армії не був. =)
Проте все має свою межу. І в цьому вірші я, мабуть визначив межу свого пацифізму. =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 15:07:37 ]
:-) ага! прояснилося. -
файно дякую за інтересні відповіді, -

щасти Вам


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:11:25 ]
І вам удачі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 14:53:38 ]
Цербер зачуяв крОВ.. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:03:48 ]
Цербер туди не потикався - він Фенріра боїться =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 15:08:23 ]
Цербер тут... шшшш.. він все бачить ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 15:09:12 ]
можете називати його Сервером- це варіант. угу :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:15:23 ]
Швидше модемом =)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-05 15:19:30 ]
Мод-Ем це напевне все-таки Ха-Рон :))
та приймає- вічно неситий і безсонний Цербер


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:22:38 ]
Цербер пропускає - а приймає Аїд, він і редагує. Аїд - адмін. (Адмін - міністр Аду) =)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дана Верник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 14:59:27 ]
Анатолію,загальний настрій твору і небайдужість автора до зображуваних подій зрозумілі і без зносок. Підтримую.
В деяких катренах є збіг приголосних, тому важкувато читаються такі речі: Йормунганд з моря ,або:Хоча б прокляни...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 15:10:06 ]
Дякую =)
Дійсно, з тими скандинавськими навзвами часом важко упоратися. Спробую поправити.
А от хоча б прокляни - то тут так і задумано - цей рядок повинен важко, поволі читатися, а не проскакувати без уваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-05 15:37:42 ]
Анатолію, яка різниця, звідки йде навала і як називається агресор? Ідея захисту дому, віри і себе як особистості близька. Спіноза писав, що "Слова Петра про Павла більше говорять про Петра, аніж про Павла". Отож, вірш більше говорить про автора, аніж про персонажів. І позиція автора варта поваги.
Тепер трішки дьогтю: "мессершмітт" - фірма Віллі Мессершмітта сконструювала оті літаки, що були на озброєнні Люфтваффе.
Про красу рядка "Бо зникла вже жалість, і страх десь закляк" автор мав би трішки пильніше подбати. Якщо автор вважає, що й так добре, то варіантів пропонувати не буду.
На скандинавах можна й поспотикатися, на те вони скандинави.
Глюки автор сторінки може легко поправити, натиснувши на значок біля прізвища - так можна видалити будь-який коментар зі своєї сторінки.
З повагою - ЛР.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 18:32:15 ]
Лесю, щиро дякую за допомогу.
Щодо Мессершмітта - я до останнього моменту сумнівався - в німецькій я слабенький. Дав пошук в Гуглі - то він мені видав 4 варіанти написання =). Тому я скористався єдиною аналогією - "Діти лейтенанта Шмідта" =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-06 00:15:22 ]
Анатолію, бачу роботу над текстом, тому свій варіант рядка таки запропоную. Проблема у слові "жалість" - все-таки "жаль"!
"Й себе, ані інших не шкода (має бути шкодА) нітрохи,
Бо жалість вже зникла, та й страх десь закляк", тому пропоную:
А світу й себе не шкода анітрохи,
І немає (не стало) жалЮ, і закляк переляк"
чи
Жаль уже зник...
Але це - справа автора.Чим менше збігів приголосних - тим краще.
З повагою - ЛР.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 01:34:44 ]
Ще раз дякую, Лесю. Второпав, що в мене ”буксує”. Проте зміню трошки по-своєму. Третього ж рядка чіпати не буду. Хай всі звикли, що шкодА - це жаль, а шкОда - то авто, однак я звірявся зі словником - шкОдА (в сенсі жалю) - двонаголошене слово. І якщо корова пішла в шкОду, це не означає, що вона сяде за кермо =)
А якщо трохи серйозніше, то я звик вживати це слово, наголошуючи на першому складі. Я його чую саме так, тому залишу без змін. =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 17:23:33 ]
Мені сподобався вірш,і якщо посилання на скандинавів зможе розбудити соньків,буде прекрасно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-05 18:57:58 ]
Спасибі.
Так, війна вже іде, і не слід спати чи в апатію впадати =)