ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.12.18 20:22
Над річкою тулилося село.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.

Сергій Губерначук
2025.12.18 13:58
Назирці у сутінках вилискуєш,
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?

Борис Костиря
2025.12.18 13:19
Ми так відвикли від зими.
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.

Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,

Віктор Кучерук
2025.12.18 07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі

Іван Потьомкін
2025.12.17 20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

С М
2025.12.17 16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну

Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Медовий пилок
Образ твору Блакитними крильцями щастя тріпоче… поклич

Не в небо – до себе. Бо небо покличе уранці.

Повітряні діти, смішні перелітні коханці,

Утворимо сонце із двох половинок облич,



Не сон це, а сонях! І ніжністю в теплій траві

Видзвонює тиша, а нею – як ковдрою – двоє

Накрились, стулились тілами, згорнулись сувоєм…

Світає, коханий.

І ми – посміхнися – живі.


…………………………………………………

А згодом – прозріння. А слідом - буденності герці.

І ранок, і вечір, і грудою випав грудень….

…А раптом згадаєш – метелик приліг на груди…

…А потім відчуєш - медовий пилок у серці.




Найвища оцінка Богдана Шацька 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ретро Лю 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-06 16:43:49
Переглядів сторінки твору 5978
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.229 / 5.75  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.221 / 5.75  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Луцюк (М.К./Л.П.) [ 2008-08-06 17:04:16 ]
Класний вірш! Читаючи його починаєш мимоволі усміхатися, відчувається, що заряджений позитивною енергетикою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдана Шацька (Л.П./М.К.) [ 2008-08-06 17:05:42 ]
ну що я тут маю ще написати, щоб зарахували тих нещасних шість балів, які за жодною шкалою не відобразять цінності цього безцінного творіння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдана Шацька (Л.П./М.К.) [ 2008-08-06 17:06:17 ]
просто фантастично!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-08-06 17:56:11 ]
Неймовірно! Просто, влучно, яскраво, образно: життя у всіх його відтінках.Це справді, талановито.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ілюк (М.К./Л.П.) [ 2008-08-06 18:29:21 ]
Вірш вартий того, щоб бути визнаним Редакцією Майстерень одним з найкращих творів сайту! Такі вірші викликають вельми шанобливе ставлення до Художнього Слова і залюбування самим коханням!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 18:36:04 ]
Чудово


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 19:08:43 ]
Ганна, біле і пухнасте, але останній катрен...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-08-06 21:13:46 ]
Усім-усім-преусім щиро вдячна за добрі слова!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-06 22:11:58 ]
Дуже вразило, надзвичайно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 09:48:12 ]
Мммммммммммммммм, краса))) Не вмію так легко писати, навіть коли люблю, навіть коли щаслива)))
З любов'ю і щирою вдячністю, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 14:57:46 ]
Ех, Сарматко, мила Сарматко. Каби так та можна було - Сонце з двох половинок облич. Скажи мені, чому є те, чого не можна забути. Я Тобі повірю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 15:21:51 ]
Саша! Так можна - Сонце з двох половинок облич. Скажу навіть більше - тільки так і треба!!! Повір мені.
Чому є те, чого не можна забути? Бо врешті-решт, наші спогади - то єдине, що належить нам, і єдине, чого у нас уже не можуть відібрати люди. Смерть - може, склероз теж може:) - а от люди - ніііі:) Тому й не треба забувати:) Ні-чо-го з того, що забувати не варто. От.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 15:22:25 ]
Тарасе і Варцю, щирооо вдячнааа!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-09-12 19:07:22 ]
Про блакитних чую скрізь я
Але сам не бачив як..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-09-12 19:23:27 ]
Здається, слово "чувак" з’явилося в укр. лексиці десь у к. 70-х рр? Чи раніше?