ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Житіє моє
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
Ісая
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Смичкове
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
* * *
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
Уламки зими (вінок сонетів)
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
***
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Дощить...
Ніч важка. Аж видавлює шиби і проситься в дім.
На мовчання зривається крик. Не приходь. Не пущу.
У порожніх кімнатах без вітру без втрати і змін
Не молюся, німію і прагну затято... Дощу.
Не приходь. Мої рани іржавіють. Небо палке.
Воно рветься на хмари і падає клаптями вниз.
Я – земля. Я – трава. Я ловлю це натхнення терпке.
Я стою на межі, де між мною і болем – карниз.
Де між мною і небом – стрімке роздоріжжя вітрів.
Я торкаюся скронь, я тамую вогонь і блакить,
Що по жилах бурхливим потоком тече і напів
Розривається колір. На чорне і біле. Дощить....




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-08-07 09:51:05
Переглядів сторінки твору 3824
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.063 / 5.5  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 5.043 / 5.5  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марко Стійницький (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 10:12:52 ]
Рани іржавіють. Ухх!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 10:28:28 ]
Дякую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 10:14:21 ]
Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 10:28:39 ]
Дякую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 11:34:24 ]
...Небо палке./Воно рветься на хмари і падае клаптями вниз... - шедевральний рядочок.
А от "Я", як на мене, тут забагато. "Я -земля, я - трава." -може змінити? Даве те "Я"! 6,25 по цельсіяфаренгейтовій шкалі:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 13:52:12 ]
Гарно! Аж дощем війнуло! Особливо - чергування довгих і коротких речень (особливо - переважання коротких): мінливий і водночас постійний ритм. Лише рядок "Воно рветься на хмари і падає клаптями вниз" (перші два слова: "воно рветься..."), як на мене, не дуже вдалий: порушення ритму, злиття слів (у моїй артикуляції).
Але я не згодна з Анатолієм щодо "Я" - нехай вони будуть: сприяють посиленню суб'єктивності (а це перевага!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-08 10:59:55 ]
Дякую! Я подумаю ще)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-07 14:02:28 ]
Варю,ти так гарно змалювала бюрю в душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-08 11:00:24 ]
Так, саме в душі)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 15:15:06 ]
Розривається колір на біле, на чорне, на сі
Ре літо – і рветься по швах перестояне небо…
- Все минеться, - повторюєш мантру, - І жити треба,
Бо земля, і трава, бо метелик, бо сонце в росі –

Ще мале, і солодке намисто ожин-малини –
І червоне, і чорне… Та потайки ще зітхне…
І не важко, не важко, не важко, не важко, не…
І летять, відлітають, злітають у небо – клином…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-08 11:00:52 ]
Ой, Аню, потішила неймовірно!!!
Дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-08-07 21:21:57 ]
Варю, у тебе в душі так багато кольорів, і так багато гарних слів. А найбільше мабуть щирих почуттів, інакше звідки б вони приходили, твої чудові вірші. Один краший за інший. Який колір наступний? Чекаємо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-08 11:01:25 ]
Наталю, ще не знаю, аби не сірий)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-08 11:14:14 ]
Май наувазі Барбаро, де розривається на чорний і білий, там торжествує сірість. Давай щось про чорне і червоне. Про червоне краще.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-08-09 08:46:49 ]
Червоне і чорне? Можливо;)