вельмишановні, на небі вас з докором чекають очі
вадима het ́manа, в’ячеслава чорновола, georgija gongadze і ще...
чи бачите їх?
і очі господні також.
чи може ви вічні в верховних тілах?

ми здобули незалежність
безкровно.
а жлоби жиріли.
ми зробили pomarançevу
безкровно.
а жлоби жиріють.
ми влаштуємо страшний суд
безкровно?
а жлоби жирітимуть далі?

не вітчизнолюб — гнида на тілі батьківщини.
де не доліковані гнійники народу —
заводяться janyçarи, жлоби та інші кровососи.

moskvомовність українця —
пізнавання душі предків і духовного простору україни
через prezervatyv —
ні задоволення, ні плоду,
бо україна – це все українське.

житомир. 1990-ті. radio:
< ...как гаваря ́т наші братья укрa ́інци... >
на мить ведучий замовк.
з дна свідомості блиснуло:
< укрa ́інци... я... ми... >
та отямившись від мислення,
продовжив уже повільніше:
< …сало — сила, спорт — могила. >
і пустив moskovську popsу.

zombi чужинських жерців,
згадай, як у житті твоїм минулім —
хлопцем-indianцем знена ́видів ти місяць блідолиций.

і ще згадай славина у бою:
ворогів змітала червона повінь
бойових шароварів xarakterника сірка
як божий бич!

коли ж знов хлине славинська ріка —
той, що греблі рве —
у це копошіння холуйських жаб
в стоячих калюжах славного рі ́чища!?

то в чому ж вузол і петля?
яка болячка нас коробить?
а це зозулі пi ́дкидня примара зла
про колиску трьох klonованих народів.

славії зеленокоса голова — полісся.
хребет із хребцями порогів на схід вигинає дніпро.
і krym у морі — теж важливий член,
де сяє tamga золота у блакиті,
і місто буде — виноград.

не перейшовши віслу, прип’ять, дон, дунай, карпати —
не стане славин okupantом.

божих народів смерч пожирання
відплатою доля вертає назад
за мури червоних зубів –
і згинуть наші federastи, як роса на сонці,
воскреснувши духом святим
у возз’єднанім сонці сердець
україною для українців в серцях променистих.