з точки волі крізь ніщо
bombи вибухом — halaktyk розльотом
сварог розпросторив світовида
у бульці копошитись,
з’єднавши простору кінці,
по нім стрибога часу струм пустив
і розвитку матрицю із бруньки розпускає,
щоб плоди творінь ввібрати
у точку волі крізь ніщо.

на трьох китах, що весело веслують mantrи neptunу,
пливе моряк просвітлий у небесне царство.
цей buddyst по-своєму сліпий.
і xrystyjanин той недобачає.
вчений обмацує думкою світ
і виходить на галявину підсніжників,
де сидять 12 богів на узбіччі неба.

бог = океан,
де всесвіт (довжина якого = коло) — koralовий острів,
де вилуплюються боги й пірнають в любов.

світлячки пірнають в світло
краплинами всесвітнього дощу
у водяну planetу
звідусюди крізь ніщо.

мученики безуму проклинають бога
й лягають на рейки, по яких мчить воля його,
в чистилищі якої за прóщення верховного гріха
кочегарить опущений божич.
пред’явники kvytkів спасіння
спружиненням розриву від земного
мандрують до зупинки царство небесне.
у склянці nektarу ложка бринить в руці провідника xaronа,
що в вікно байдужо споглядає у вирій ключі журавлині
непідвладних йому відьмаків.

у явному низі xrystyjanство пірнуло
хресним ходом у наву до образу бога на дні
крізь нору із образів святих
намолених згустків сили
намоленим згустком соборно.
хоч ти всюди усе,
але каменем у склянку смерчу?!.
клинком не можу увігнатись в намолену нору
крильми об обручі чавунні.
не кріт я, а настройка частоти тебе.
я ще воскресну назавжди понад поверхні всіх небес,
скинувши смерчів тягар,
де над усім ти — безконечник у колі верховного ладу
із сонць, що у сонце пірнули
в amiń.

прозорий птах метнувся синім
в небо через сонце
потойбіч докупи у яйце —
жар-птиця.




поїдає бог собі хвоста:
творець все творить — все нищить час.
ці двоє крешуть в згусток іскри божі.
а згусток іскор цей — училище богів.
єдиний смисл буття — у рості masи бога.

дослівно світ є світло,
і темінь — темні черепи, що мізки світла огорнули —
частинки світу найдрібніші.
душа ж його — безмежно-круглий всевишнього сварога задум:
плоть бога світовида із мислі вибуху свідомості зростить —
всевишніх друзів — світотворців.

мабуть шкурка вичинки і варта,
раз на творіння тратить силу бог.