(де саме ти)
я брудом облив тебе не прийшовши
із тебе напевно буде щось
я сам по собі ненавиджу
і ненависть ту ніхто не нагнітав
я колись мав бажання тепер я маю намір
самотність…гм…самота породжує мене
і я співісную у-із ній-нею
вона мовчить вона глуха вона не бачить
вона німа вона не чує вона сліпа
завжди банальна груда тіла
це плоть без образу і безобразна
вона життя своє поєднує ще з кимось
у тиші ніжно опустивши руки
я мацаю її на стелі біля цятки
вона нервово крутить головою
руками вона відкриває рот когось із нас
я носом воджу по тілу білому її
і пахне самота собою
вона чарівна злякана і боязлива
скрутилась і лежить
я ніжно огортаю її руками стан свій
і відчуваю її руки на спині
її вології долоні…шукають на мені
шукають на мені і ніжність віддають
і ноги її на стан мій впали-обняли
вона волога тепла пахне
самота
саме та
я жду своєї самоти щодень
вона не часто так приходить
я жду своєї самоти щоночі
щомиті щохвилини
щоб зрощеним із нею побути
щоб піт її пройшов крізь мою шкіру
щоб ніжно з нею жити але вона втікає
інколи
кудись
без самоти чекаю я на неї
чекаю прямо ідучи а потім вліво повертаю
піду за нею до кінця
хоч і в партію соціалістів
аби її піт нюхати і шкірою впивати.