Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
2026.01.22
11:17
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
2026.01.22
08:53
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Женя Лущиков /
Поеми
Олені
Олені
(ціла поема)
І
Прокинувся бо шию крутило
ісус (тихо):
- прийди до мене.сьогодні пасха
я (ще тихіше):
- мені болить шия-живіт-і-тошнить
ісус (голосніше):
-я воскресаааю
я (голосніше):
- воістину
місяць світив я лежав-крутився зібгав ковдру
ногами йорзав по білій простині
тошніло. Спав снилося що не сплю
і дивлюся на себе сидячого якому сниться…
ригав у жменю скидав на підлогу й на стелю
не на ковбик. Біг в трусах в них бився
заблукавший вітер. Ригати-ригати-ри…
не можу лише смердить із ями лайно
вода тепла і гидка ллялась по горлянці
горлянка обливалася слиною
в носі лишались ригаки і кислота
жінка (природнім голосом):
- я тобі а ти а ти
я (своїм голосом):
- ти мені а я а я?
жінка (так само):
- а ти пішов не закрив двері я обморозила
ноги
я захворіла
я (не своїм голосом):
- але ж не померла, то йди
вона іде-кричить (своїм голосом):
Я ЖІНКА ЖІНКАЖІНКАЖІНКАЖІ КА
вона йде і їй сниться що сходи ведуть її
вгору
до ісуса я кий воскрес і певно сидить відпочиває
їй сняться синьо-золоті двері із табличкою
«головний для вас просто боже»
а насправді вона впала в каналізацію
на віки вічні
амінь.
ІІ
крові більше нема і не було у мене
лише руки і труси і у трусах
кров була
тепер лиш слиз такий гарячий
мов у вогні горю а потім вітер темрява
і спів підошов у грязюці чи у сухій землі
люблю обслинені чужії груди
люблю холодними слизькими руками
тримати тебе пред собою.
а ти сидиш із «Комуністом» у руках
читаєш про помаранчеву холеру про
соціальну рівність між вищим і
середнім класом олігархів декласованого суспільства
про єдність проти істерики молодих соц-прог-комуністів
з серпом і молотом біля вух і на лобі
із червоним вимоченим вимученим прапором
суки і комуністи комуністи і курви
які маркса цитують голосами
аноністів-гомосексуалів і пескливих педофілів;
ти сидиш десь на ганку і певно наспівуєш
чи просто фігня якась і сльози які блядь сльози?
квадратні круглі теплі сльози?
гіркі без смаку кислі солодкі? га?
ВТЕБЕСЛІЗНЕБУВА
НЕБУВАВТЕБЕСЛІЗ
ЧИВЗЯЛИСЬ?
ти (бо-йо-зна чиїм голосом):
- відчепись любий ітакважко
я (своїмяктизвикла голосом)
- комунізм у сраку і чим по глибше
кг …я тебе люблю
ти (іншим бо-йо-зна чиїм голосом)
- іди додому
я ішов і там був сніг який давно розтав
і там було все
і бруд і кров і спогадів мішок дірявий
і заклик вчитися і вчитися
там ше я був і вітер
я все послав і сам пішов.
Ї
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Олені
Олені(ціла поема)
І
Прокинувся бо шию крутило
ісус (тихо):
- прийди до мене.сьогодні пасха
я (ще тихіше):
- мені болить шия-живіт-і-тошнить
ісус (голосніше):
-я воскресаааю
я (голосніше):
- воістину
місяць світив я лежав-крутився зібгав ковдру
ногами йорзав по білій простині
тошніло. Спав снилося що не сплю
і дивлюся на себе сидячого якому сниться…
ригав у жменю скидав на підлогу й на стелю
не на ковбик. Біг в трусах в них бився
заблукавший вітер. Ригати-ригати-ри…
не можу лише смердить із ями лайно
вода тепла і гидка ллялась по горлянці
горлянка обливалася слиною
в носі лишались ригаки і кислота
жінка (природнім голосом):
- я тобі а ти а ти
я (своїм голосом):
- ти мені а я а я?
жінка (так само):
- а ти пішов не закрив двері я обморозила
ноги
я захворіла
я (не своїм голосом):
- але ж не померла, то йди
вона іде-кричить (своїм голосом):
Я ЖІНКА ЖІНКАЖІНКАЖІНКАЖІ КА
вона йде і їй сниться що сходи ведуть її
вгору
до ісуса я кий воскрес і певно сидить відпочиває
їй сняться синьо-золоті двері із табличкою
«головний для вас просто боже»
а насправді вона впала в каналізацію
на віки вічні
амінь.
ІІ
крові більше нема і не було у мене
лише руки і труси і у трусах
кров була
тепер лиш слиз такий гарячий
мов у вогні горю а потім вітер темрява
і спів підошов у грязюці чи у сухій землі
люблю обслинені чужії груди
люблю холодними слизькими руками
тримати тебе пред собою.
а ти сидиш із «Комуністом» у руках
читаєш про помаранчеву холеру про
соціальну рівність між вищим і
середнім класом олігархів декласованого суспільства
про єдність проти істерики молодих соц-прог-комуністів
з серпом і молотом біля вух і на лобі
із червоним вимоченим вимученим прапором
суки і комуністи комуністи і курви
які маркса цитують голосами
аноністів-гомосексуалів і пескливих педофілів;
ти сидиш десь на ганку і певно наспівуєш
чи просто фігня якась і сльози які блядь сльози?
квадратні круглі теплі сльози?
гіркі без смаку кислі солодкі? га?
ВТЕБЕСЛІЗНЕБУВА
НЕБУВАВТЕБЕСЛІЗ
ЧИВЗЯЛИСЬ?
ти (бо-йо-зна чиїм голосом):
- відчепись любий ітакважко
я (своїмяктизвикла голосом)
- комунізм у сраку і чим по глибше
кг …я тебе люблю
ти (іншим бо-йо-зна чиїм голосом)
- іди додому
я ішов і там був сніг який давно розтав
і там було все
і бруд і кров і спогадів мішок дірявий
і заклик вчитися і вчитися
там ше я був і вітер
я все послав і сам пішов.
Ї
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
