ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?

Євген Федчук
2026.01.15 19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Переяславська зрада
Переяславська рада.
Переяславська зрада.
Майдан.
І Богдан.
І посли.
| народ, козаки,
І ніщо не віщує лихого.
Лине «Слава!»
«Єднаймося!»
«На віки!»
І стоїть сирота убога,
ще поки убрана пишно,
ще поки заможна, багата,
певна себе, з доброї хати,
та вже із нелюбом звінчана,
запродана, занапащена,
ой, доленько наша пропащая!
Хай змовкне гучная рада.
Зрада! Зрада!! Зрада!!!
Роздягнуто тебе, пограбовано,
синів щонайкращих катовано,
зраджено, упосліджено
тебе, таку горду від роду!
І волею твого ж народу
під ноги братові кинуто.
Старшому.
Нібито.
А усі радіють, тішаться,
на шию братові вішаються.
Тіштеся, браття, до вечора,
а далі готуйте власні шиї та плечі...
А ти, Богдане, Богдане,
чи був тоді п'яний,
як Богун свою шаблю зламану
під ноги тобі кинув —
ой, продав, Богдане, Україну!
Ой, продав, і що ж ти за неї виторгував?
Мир із поляками?
Дали б собі з ними раду!
Ні, нічого не зміниш.
Майдан.
Переяславська зрада.
Богдан.
Я знаю тепер, Богдане,
що ти виборгував за оту неславу.
На триста літ наперед
дістав ти для себе право
на всіх майданах землі,
тобою запроданої,
бовваніть на коні з булавою,
на схід спрямованою.
Ні, не Богун, не інші герої,
лиш ти, Богдане.
Чи справді ти Богом даний?
1996




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-24 11:17:41
Переглядів сторінки твору 5940
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.994 / 5.25  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 12:26:19 ]
і Вам сього найкращого! з днем незалежності!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 15:35:06 ]
Наталю, дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Слободський (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 12:33:15 ]
Дякую за вірш. написано своєчасно і справидливо.
досить. вихвапяти ватажка а не державного діяча. Богдан ніколи не був державотворцем.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 15:34:41 ]
Дякую, пане Григорію. Може, не такий справедливий мій вірш, але так вже написалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жовтий Колір (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 13:38:14 ]
Вітаю з Днем Незалежності. Хороша критика хорошого діяча, я думаю шо для Вас міг би бути Мазепа героєм оди. А історія є якою вона є, і її можна лиш костатувати, оскільки не можливо передбачити шо було б, якби шо. Тому я б не дивився на Богдана з негативної сторони, він трошки міфінізований герой, я вважаю такі особистості є важливими.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 15:33:22 ]
Вікторе, дякую. Ви вгадали, Мазепа мені ближчий. Ексклюзивно для Вас - вірш про Мазепу.
А про Богдана - скільки людей, стільки й думок. І моя не є такою категоричною зараз. Я розумію його, але не схвалюю. До речі, Переяславської угоди не схвалила Генеральна козацька Рада. Тобто йдеться про одностороннє визнання гетьманом БХ номінальної васальної підлеглості московському цареві, бо договір не був "ратифікований" вищим законодавчим органом Української Козацької держави. Що й викашлюємо досі.
Апологія Богдана:
Якби ти знав, якби ти уявляв,
що після тебе з рідним краєм стане,
у Переяславі нікого б не вмовляв,
не поспішав би так, старий Богдане.
Задумався б, чому твій побратим,
молодший, із ясною головою,
ніяк не хоче згодитися з тим,
щоб долю поєднати із Москвою?

Не поспішали й інші. Чом вони
не вірили цареві і боярам?
Щоб не було в тім їхньої вини!
Нащадків докір - найстрашніша кара.

Якби ти знав, то б вихопив меча,
і, проклинаючи трекляту долю,
ти б до останнього Вкраїну захищав!
І може б так здобув для неї волю!
(Олесь Лупій)

На цей текст написала пісню і співаю після вірша "Переяславська зрада" задля рівноваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жовтий Колір (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 17:40:35 ]
Можна зі всім погодитись, але від наступників Богдана теж бугато залежало.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 18:56:47 ]
З днем Української державності і найкращого побажання.Серед багатьох віршів"Поетичних майстерень" рідко зустрічаються праці про духовність і патриотичність нашого українського народу,про історію та зраду політичних діячів.Вірш тематичний і має сюжетну лінію яка завжди буде актуальна. Дуже добре, що молодь уболіває за Україну.Дякую Леся і бажаю успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 19:33:18 ]
Леся, з Днем Незалежності! Таки треба нам вивчати свою історію, ой, як треба!
Не вчить тільки та історія...
Але ж, крапля камінь точить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Росткович (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 23:38:56 ]
З Днем Незалежності, пані Лесю! Вірш ваш, однак, викликає зовсім не святкові роздуми. Звісно, з висоти нашого часу легко судити як треба було тоді вчинити. Але справа, на мій погляд зовсім не в особистості Хмельницького. Вкотре задаю собі запитання, чому стільки років і до і після Богдана народ (чи еліта його) не могли створити нормльної стабільної держави? Чому вічно знаходилися якісь запроданці та зрадники? Звісно, що найпростіше - замість одного "ярлика" повісити іншого. Однак з такими підходами до історії ми знову заганяємо себе в пастку самообману та будемо неготові до сучасних викликів українській державності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-25 01:02:30 ]
Вірш начасний! Хмельницький суперечлива постать. Ян Казимир -ослаблений в боротьбі з Хмельницьким, Олексій Михалович скористався ситуацією, ше й турецький султан Магомет ІV -підліток В 1657р Хмельницький шукає союзниківу проти московитів ,та й по смерті Хмеля Виговський намагається потистояти обставинам...
із 6 млн. жителів України до 1687р. в живих залишилося 2 млн.