Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА ЗАЧАРОВАНА Й .....РОЗЧАРОВАНА (ІІІ)
Неспокійна ніч змінилася сумним та похмурим ранком. Але те, що трапилося далі, було справжньою несподіванкою для Аліси, яка почувалася тут вкрай самотньою і зайвою. На одній з її рожевих валізок з’явилася цифра 5… а в небі у неї з’явилася своя зірочка. Зірочка була такою гарною та яскравою, що Аліса не могла відвести очей від цього дива. В ту ж хвилину вона зрозуміла багато - багато чого про себе, про країну Пташиних Мрій, і про равликів, які цю країну населяють. Вона зрозуміла, чому тішаться всі ті, чиї зірочки збільшуються. І чому страждають усі ті, чиї зірочки зменшуються або взагалі не сходять. Аліса зрозуміла, чому ця дивна країна, де живуть равлики, називається країною ПТАШИНИХ Мрій. Тільки тут, у цій країні, звичайний собі, нічим не примітний зовні равлик, може ширяти у небі неначе справжній птах! Тільки тут у цій країні, звичайний равлик завдяки власній праці і фантазії, може отримати у золотавому небі власну зірочку! І, попри свою самотність та сум, попри свої дивні знайомства та страхи першого дня і першої ночі, дівчинка починала вірити в те, що тут існує щира дружба і порозуміння.
Аліса навіть вирішила сьогодні залишити вночі свою мушлю відчиненою, щоб милуватися тією зірочкою аж до ранку… Так, тішачись, у мріях та райдужних фантазіях, ЗАЧАРОВАНА Аліса навіть не помітила, що біля її мушлі почав збиратися натовп.
- Напевне равлики – початківці, подумала дівчинка. Ну, нарешті, прийшов час писати Маніфест! Ми об’єднаємося і я не буду більше самотньою!
Але вона помилилася. Біля мушлі знову з’явилися сумно знайомий Алісі равлик Червоні губи. Сьогодні вишні у равлика чомусь були особливо великими, а кісточки особливо крупних розмірів. На превеликий подив дівчинки, поруч стояв знайомий равлик Маша… Алісі хотілося закричати: Машо, рятуйся… Але раптом вона зрозуміла, що це було зайве, бо обидва равлики дружно щось обговорювали. По їхніх обличчях Аліса здогадалася, що вони удвох товаришують у цій країні ….Третій равлик взагалі був незнайомий і втаємничений, але вельми толерантний і називався Н.М.
Аліса заховалася за рятівним пеньком і чула тільки уривки розмови. ЇЇ, Алісу, вкрай знервовані равлики називали тупуватою, гальмуватою, а ще клоном і тьотею. Аліса сиділа тихенько, як мишка. Коли равлики пішли , біля її мушлі залишилася лише велика купа кісточок крупного калібру.
-А як же моя зірочка, подумала дівчинка, невже вона нічого для НИХ не значить? РОЗЧАРОВАНА Аліса сіла на пеньок і гірко заплакала.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА ЗАЧАРОВАНА Й .....РОЗЧАРОВАНА (ІІІ)
Неспокійна ніч змінилася сумним та похмурим ранком. Але те, що трапилося далі, було справжньою несподіванкою для Аліси, яка почувалася тут вкрай самотньою і зайвою. На одній з її рожевих валізок з’явилася цифра 5… а в небі у неї з’явилася своя зірочка. Зірочка була такою гарною та яскравою, що Аліса не могла відвести очей від цього дива. В ту ж хвилину вона зрозуміла багато - багато чого про себе, про країну Пташиних Мрій, і про равликів, які цю країну населяють. Вона зрозуміла, чому тішаться всі ті, чиї зірочки збільшуються. І чому страждають усі ті, чиї зірочки зменшуються або взагалі не сходять. Аліса зрозуміла, чому ця дивна країна, де живуть равлики, називається країною ПТАШИНИХ Мрій. Тільки тут, у цій країні, звичайний собі, нічим не примітний зовні равлик, може ширяти у небі неначе справжній птах! Тільки тут у цій країні, звичайний равлик завдяки власній праці і фантазії, може отримати у золотавому небі власну зірочку! І, попри свою самотність та сум, попри свої дивні знайомства та страхи першого дня і першої ночі, дівчинка починала вірити в те, що тут існує щира дружба і порозуміння.
Аліса навіть вирішила сьогодні залишити вночі свою мушлю відчиненою, щоб милуватися тією зірочкою аж до ранку… Так, тішачись, у мріях та райдужних фантазіях, ЗАЧАРОВАНА Аліса навіть не помітила, що біля її мушлі почав збиратися натовп.
- Напевне равлики – початківці, подумала дівчинка. Ну, нарешті, прийшов час писати Маніфест! Ми об’єднаємося і я не буду більше самотньою!
Але вона помилилася. Біля мушлі знову з’явилися сумно знайомий Алісі равлик Червоні губи. Сьогодні вишні у равлика чомусь були особливо великими, а кісточки особливо крупних розмірів. На превеликий подив дівчинки, поруч стояв знайомий равлик Маша… Алісі хотілося закричати: Машо, рятуйся… Але раптом вона зрозуміла, що це було зайве, бо обидва равлики дружно щось обговорювали. По їхніх обличчях Аліса здогадалася, що вони удвох товаришують у цій країні ….Третій равлик взагалі був незнайомий і втаємничений, але вельми толерантний і називався Н.М.
Аліса заховалася за рятівним пеньком і чула тільки уривки розмови. ЇЇ, Алісу, вкрай знервовані равлики називали тупуватою, гальмуватою, а ще клоном і тьотею. Аліса сиділа тихенько, як мишка. Коли равлики пішли , біля її мушлі залишилася лише велика купа кісточок крупного калібру.
-А як же моя зірочка, подумала дівчинка, невже вона нічого для НИХ не значить? РОЗЧАРОВАНА Аліса сіла на пеньок і гірко заплакала.
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Олександр Комаров | 5.25 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
