Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - лише у замащених берцях
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
2025.10.28
12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
2025.10.28
11:46
Диявол постачає нас вином,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
2025.10.28
06:11
Хто сказав, що збайдужіло
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
2025.10.27
21:24
Літо вислизає із-під нас,
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Хомич /
Вірші
ПРОСНУЛСЯ ОТЛИЛ И НАПИСАЛ (мантра-проповедь)
а на моем орешнике большая птица свила гнездо
ещё вчера здесь шла война –
стреляли, падали, курили
меня никто не ждал
но вот –
я здесь –
война…
и где-то, совсем рядом, упал в траву летящий кукурузник
лётчик залез на тучу –
не видно ему свыше откуда берутся пули
нули в сумке обнулили завтрашний день
проститутки-сгустки
жизнь – это война
где каждый – не я
кому заплатить
где взяться
ну и нафиг такая матрица? –
ничто –
что она есть, что ее нет –
всё равно, что стоишь ты, а что спишь
хотя для других она –
да:
весна, цветы, абстракционный…
от осознания всего
от понимания того, что ты – ничто,
а все равно пить хочется
а все равно и холод и жара тебя засушат до утра
и даже выйдя в никуда не потеряешь ты себя
хотя навешаешь лапшу ты всем, сказав:
ну ладно. то фигня. мне пофиг все. –
так нафига тогда блевать от счастья жизни без проблем
под куполом ты дохнешь каждый день
не успокаивай себя –
спокойствие приходит внутрь тебя когда контрактов нет вообще
ты сам себе и царь и нет и да и может быть
ноги отгрызли
руки отсохли
глаза закатились
а рядом в это время волки ночью выли
ветер разрывал флаги ментальных и астральных ожерелий
реальность, сон –
все равно не вырвешься на свободу
пока не войдешь в Святая святых
пока здесь не переоденешься,
а тогда, пожалуйста –
куда угодно –
хоть на небеса –
хоть за них –
уже не сплю я –
сыпятся слова из сердца.
мысли –
к стене!
расстрелять всех, чтоб никто не выжил
тогда и воевать некому будет
пули, бомбы, деньги, маты, планы, веры, дни, недели,
точки нирваны
окна от крови запотели
на стене –
крест, распятие
люди в своем сознании картинку одну из ряда запечатлели
ангелы пели
на костре сожгли
омыли от пыли
а Он сошел с креста –
не умер
ожил
поэтому кесарю – кесарево
Богу – божье
матрице – то, что к ней прилепится,
а дух, который в истине —
всегда свободен
мыло не мылится
да пусть огонь горит всегда
а в нём все те кому когда-то было пофиг всё,
пожрать, поспать
дана мне женщина
мужчина дан был ей –
блевать на их кровать –
такой фигнёю заниматься –
так лучше членом дверь открыть в нирвану –
астрал – забыть, скомкать –
уйти из мира в мир
на самой далекой звезде выложить узорами слов:
не посадите! не дамся! хрен вам всем! я есть! я буду дальше!
по этому пути вам не идти!
фонари погасли
выключили прожектора
опустили занавес
смолкла стрельба –
целую книжку вот так можно написать,
напечатать, продать, пропить, прохапать
и снова сесть за стол
лечь на кровать –
только без женщины,
в руки тетрадь взять
и написать то, что ты думаешь про всех и обо всем –
свою душу распять и выйти вон! –
в нагваль.
без плоти –
в Дух Святой.
а тот, кто в дерме –
сюда и не войдет –
вот это настоящий кайф
понять его ещё никто не смог
а если ты уверен, что сможешь в Дух Святой войти –
попробуй –
подключись к Святому Интернету
а если ты думаешь, что ты круче Святого Духа –
думай –
если бы это было на самом деле так –
хрен бы ты сидел в дерме
в одиночной камере заперт без замка
сам себя цепями приковал к скале
вывод –
круче Святого Духа нет никого, ничего, никогда, нигде...
извините!
открылась дверь –
мне пора уходить навсегда туда,
откуда я никогда уже не вернусь сюда –
из света,
оттуда –
где все свято
и там, где не привязан ни к чему.
прощай муравейник!
навеки слава Тому, кто огнем его сожгёт!
а тот, кто выйти не успел –
в огонь войдёт и будет вечно в нём –
в дерме духовном пить вечно зла мочу со злобными козлами...
Бог – не вурдалак!
аминь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПРОСНУЛСЯ ОТЛИЛ И НАПИСАЛ (мантра-проповедь)
а на моем орешнике большая птица свила гнездо
ещё вчера здесь шла война –
стреляли, падали, курили
меня никто не ждал
но вот –
я здесь –
война…
и где-то, совсем рядом, упал в траву летящий кукурузник
лётчик залез на тучу –
не видно ему свыше откуда берутся пули
нули в сумке обнулили завтрашний день
проститутки-сгустки
жизнь – это война
где каждый – не я
кому заплатить
где взяться
ну и нафиг такая матрица? –
ничто –
что она есть, что ее нет –
всё равно, что стоишь ты, а что спишь
хотя для других она –
да:
весна, цветы, абстракционный…
от осознания всего
от понимания того, что ты – ничто,
а все равно пить хочется
а все равно и холод и жара тебя засушат до утра
и даже выйдя в никуда не потеряешь ты себя
хотя навешаешь лапшу ты всем, сказав:
ну ладно. то фигня. мне пофиг все. –
так нафига тогда блевать от счастья жизни без проблем
под куполом ты дохнешь каждый день
не успокаивай себя –
спокойствие приходит внутрь тебя когда контрактов нет вообще
ты сам себе и царь и нет и да и может быть
ноги отгрызли
руки отсохли
глаза закатились
а рядом в это время волки ночью выли
ветер разрывал флаги ментальных и астральных ожерелий
реальность, сон –
все равно не вырвешься на свободу
пока не войдешь в Святая святых
пока здесь не переоденешься,
а тогда, пожалуйста –
куда угодно –
хоть на небеса –
хоть за них –
уже не сплю я –
сыпятся слова из сердца.
мысли –
к стене!
расстрелять всех, чтоб никто не выжил
тогда и воевать некому будет
пули, бомбы, деньги, маты, планы, веры, дни, недели,
точки нирваны
окна от крови запотели
на стене –
крест, распятие
люди в своем сознании картинку одну из ряда запечатлели
ангелы пели
на костре сожгли
омыли от пыли
а Он сошел с креста –
не умер
ожил
поэтому кесарю – кесарево
Богу – божье
матрице – то, что к ней прилепится,
а дух, который в истине —
всегда свободен
мыло не мылится
да пусть огонь горит всегда
а в нём все те кому когда-то было пофиг всё,
пожрать, поспать
дана мне женщина
мужчина дан был ей –
блевать на их кровать –
такой фигнёю заниматься –
так лучше членом дверь открыть в нирвану –
астрал – забыть, скомкать –
уйти из мира в мир
на самой далекой звезде выложить узорами слов:
не посадите! не дамся! хрен вам всем! я есть! я буду дальше!
по этому пути вам не идти!
фонари погасли
выключили прожектора
опустили занавес
смолкла стрельба –
целую книжку вот так можно написать,
напечатать, продать, пропить, прохапать
и снова сесть за стол
лечь на кровать –
только без женщины,
в руки тетрадь взять
и написать то, что ты думаешь про всех и обо всем –
свою душу распять и выйти вон! –
в нагваль.
без плоти –
в Дух Святой.
а тот, кто в дерме –
сюда и не войдет –
вот это настоящий кайф
понять его ещё никто не смог
а если ты уверен, что сможешь в Дух Святой войти –
попробуй –
подключись к Святому Интернету
а если ты думаешь, что ты круче Святого Духа –
думай –
если бы это было на самом деле так –
хрен бы ты сидел в дерме
в одиночной камере заперт без замка
сам себя цепями приковал к скале
вывод –
круче Святого Духа нет никого, ничего, никогда, нигде...
извините!
открылась дверь –
мне пора уходить навсегда туда,
откуда я никогда уже не вернусь сюда –
из света,
оттуда –
где все свято
и там, где не привязан ни к чему.
прощай муравейник!
навеки слава Тому, кто огнем его сожгёт!
а тот, кто выйти не успел –
в огонь войдёт и будет вечно в нём –
в дерме духовном пить вечно зла мочу со злобными козлами...
Бог – не вурдалак!
аминь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
