ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, по тім

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Терещенко (1970) / Вірші

 СТЕП
Чимало степом віяло вітрів,
Чимало колобродило - кружляло,
А він усіх багаттям обігрів,
Сміливих, боягузів і зухвалих.

Він стільки літ чекав на сівачів,
І мріяв, що впаде у нього збіжжя,
Аби вояцький кінь не толочив
Хвиль ковили сріблясту дивовижу.

Він стільки бачив за усі віки,
І стільки дум його не обминуло
Про юнок, що плели йому вінки,
Про юнаків що вічним сном поснули…

І що вже дивуватися тепер,
Коли той степ мов склеп долає втома,
Бо він нічого з пам’яті не стер
І ми колись починемо у ньому.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-14 13:59:45
Переглядів сторінки твору 5801
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.895 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 09:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Терен (Л.П./М.К.) [ 2008-09-14 16:43:44 ]
Наталю, а якщо в останньому рядку другої строфи змінити порядок слів для уникнення "пшеничниХ Хвиль"? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 17:10:05 ]
Дякую, Борисе, я бачила цей збіг приголосних, але нічого путнього не приходило. Може так: пшеничних див....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Терен (Л.П./М.К.) [ 2008-09-14 17:16:45 ]
"...русяву хвиль пшеничних дивовижу..." (не забирай слово "хвиля") + 2-й рядок, 2-га строфа "...мріяв, що..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 17:36:50 ]
Дякую, моя швидка поетична допомога!!!;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 18:13:35 ]
Ой, боюся, Наталю, Ви мало знаєте природу степу. Сіячі йому як ті більма на очах! Весь цимес степу в недоторканості. Вже як тебе зорали, то ти вже не степ, а так поле...Де степ - там воля, де поле - там неволя, кріпацтво та колгоспне рабство :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 18:25:10 ]
Пане Критусе, степ це земля, а земля хоче родити , давати плоди. Інша справа, що в наших краях над нею знущаються як над дикою, так і над орною. Як колгоспи, так і нові орендатори.
А взагалі, з мене поганий аграрій, хоча степ я обожнюю і іноді мені здається, що розумію його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 21:26:11 ]
Коли степ розорюють, він перестає бути степом, а стає полем чи плантацією і дичина степова кудись дівається, цілий світ степовий зникає такий різноманітний з купою всіляких тварин та рослин...
До того ж звідки Вам відомо, що степ хоче родити пшеницю чи сою з кукурудзою, а не ковил та різнотрав*я, в якому бувало і вершника не одразу побачиш...
Ви, Наталю, ковил коли-небудь бачили?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 08:52:30 ]
ане Критикусе, я родом з півдня, ковил бачила і бачу.У нас навіть на поле у простонародді кажуть "степ". А раніше, ще в докозацьку добу наші краї називали "дике поле"
У вірші я прагнула олюднити образ степу, показати, що нам пора переходити від напівдикого стану на цивілізований шлях розвитку. А ми все гальмуємо і гальмуємо. Вибачте, мій задум мені не вдалося втілити. Ви не зрозуміли його. Отже, образ невдалий :((( А може Ви маєте рацію, і ми як той степ повинні залишатися осторонь, зберігаючи свою купу тварин і рослин, без сторонніх втручань і контактів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2008-09-15 19:36:09 ]
О так, саме так! Оберігати й не олюднювати... скільки цілинних степів було втрачено (саме втрачено, бо навіть в економічному сенсі вони були цінніші за те, що з них зробили) під час створення водосховищ, розорано, та ін. Я за фахом - біолог з ухилом в охорону природи; тож мене вразило в минулому році створення Олександрівського водосховища (гуд-бай, запорізькі пороги...) на Південному Буці.
Степи втрачаються щомиті, скорочуються їх площі й не відновлюється (бо нема звідки) флора/фауна.
Продіяти цім процесам майже неможливо... як на законодавчому (бюрократичному), так і на природному рівні. Знаєте, навіть у Києві були пагорби з ковилою, я їх ще бачила... (до речі, всі види ковили занесені до ЧКУ). І що? Забудували...

Проте, я не згодна, Ваш вірш таки вдалий:)). А ось "ідеологічне спрямування" - спірне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ельфійка Галадріель (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 23:29:16 ]
Дуже гарно, відчувається любов до рідного краю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 08:37:03 ]
Дякую,Епьфійко, за розуміння і коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 17:34:25 ]
Моя ти степовичко! От я ковили не бачила - і не написала б так ніколи. Гарно, хвилясто, розлого, просторо.
Я б хіба юнок, "виплітаючих вінки" поставила в рамки сучасного правопису: "про юнок, що плели йому вінки" або якось так.
Степ, мов склеп... До речі, "склеп" польською - крамниця. А земля нині крам. То й така асоціація доречна.