Ви питаєте,ні,ви ріжите мої судини,велике вологе серце,пузирчаті легені,гарячу печінку,волоських горіх напівкуль мозку,мою крилату душу.Й в розрізі,на хірургічному столі критики,це все таке пласке,що й справді бачишь:не геній я.Бо геніальність завжди жива,тріпочуча й об'ємна ріж її чи їж як м'ясо дельфіна.
Тоді,у Криму,спостерігала гнитючу блакитну плоть,спостерігала із захопленням,відразою,сумом,заздрощами.Я б теж хотіла зберігти таку красу вже посмерті. Є щось геніальне в цьому.Що казать люди,чайки ви дурні,м'ясо його їсте,а от цілющі властивості голосу його не вміеєте добувать,а могли б.Скільки ліків змарніло б,а дитячих обличчь розвиднілось від хмаринних болей.
Те,що я не геній розлючує так,немов я високовольтний провід новенького тролейбусу,раптово зірваний думками "бізі-пасажирів".(біз'є)
Я ЩЕ не геній.Бо світ помер.Ще родиться новий.Перші води розтанули.
Не геній ще я.Бо генії ходять у старих шкарпетках,безглуздо помирають й довго-довго чекають.Нема снаги чекати без кінця.Й крапка.
Знаєте що? Ми ж досі не скажем....? А геній хто нам? ми йому хто?він чужак?друг?рятівник?пророк?дивак?заклана вівця прогресу?
От знаю я якесь китайське містечко,де побутує добрезна звичаєвість - увіковічувати у камені найповажніших й найблагородніших своїх поселенців.не зірок,а просто Людей.
Бог -геній.( Білл Гейтс знає, що він Бог,а от Бог не знає,що він Білл Гейтс)Ми його подоба.Хочеш не хочеш від геніальності не втечеш.Жорстоко всотуєш у себе світ й поволі отримуеш від цього кайф.Так стають геніями.Жорстоко й холодно сміюся я над курцями,біднотою,лікарями,розумниками,корупціонерами.Надаю перевагу каві із флорентійськими вежами, по краях,скрізь розпушеній кремом й полуницями.

Напрочуд спритна тигриця природа досконалими нажимами своїх витончених мускулистих лап протовптала щилину у горах Іорданії -й утворився Кольоровий каньон.Саме у його просторах благородні набатеї звели фантастично досконале місто Петру,із висіченим мавзолеєм у глибині міста,колони якого звиваються вгору як сіртакі,бо ж дуже нагадують перлини грецької архітектури.Так от великим сором ввважали набатейські аристократи бути бідними.Не було жодного жебрака.Допоки Римська імперія не об'явила Петру перепоною на морському торговому щляху.Пішли мовчки набатеї з міста.У пошуках порятунку чи просто…?Тільки їхній геній бродить по оселях Петри,наче кинутий чоловік.Ради собі дати не може.
Хочте вірте,хочте ні,але й у Священному писанні не знайдемо відкритої похвали бідності.Бідність,якщо не трактувати Біблію,як це робить більшість,метафора для розкриття духовної величі людини:"будь радий малим","не заздри","не кради","не заспокоюйся під тягарем золота".Але ж сказано також,що кожен праведний трудівник нехай буде щасливий у своєму богатстві й примножує його у добрих справах.
То ж – заклик "Чому я не геній?" – адресую нереалізованій голоті нашої держави,а також тим,хто теж не геній,але має владу.