Дякуємо, Юлечко.
Сподіваємося на вас!

Вітаю, Мирославо! Вітаю, Ганно!
Давайте не будемо надмірно строгими до інших, бо хіба знаємо ми все, хіба володіємо істиною?
Із названих вами, Мирославо, авторів, тільки Аня Малігон не поставила жодної оцінки, і не залишила жодного коментаря на сторінках інших авторів. Це формальний привід не стати переможцем.
Має право Аня Малігон брати участь в конкурсі, але не намагатися стати переможцем? Має таке право.
Має шановна Вікторія Осташ право назвати своїх кандидатів із числа тих, які беруть участь в конкурсі? Має.
І ми маємо право послатися на деякі формальні закарлючки правил. :)
Отже жодних проблем, консенсус між отриманими правами буде знайдено!

Щодо активного спілкування і коментування, то скажу правду, як я її бачу, - "Майстерні" не зроблені місцем для порожніх розмов, а часто і рівні авторів нескінченно відрізняються між собою, що помітно за якістю творів. То про що говорити?
Та й більшості з нас потрібно ще дорости до рівня права на серйозну розмову із серйозним автором - чи усвідомлює це ця більшість?
І ніколи не усвідомить, і це найбільш прикро. :(

Володимире, Олег Гуцуляк писав коменти тільки під своїми творами. Велес Я у цьому півріччі написав тільки один коментар під твором іншого автора. Я ж Вам не пусті балачки тут веду.
Та нехай живуть зі своїми правами кожен, але що з цього? Ви не задавалися питанням - що дає лауреатсво ПМ? Я знаю, що деяким авторам це дійсно потрібно, але не цим, даруйте.
А про рівні, то Ви надто все отут спростили. Бо кожен "серйозний" автор має бути відкритим до розмови з будь-ким. І за Ваші слова мені прикро.

Все значно серйозніше, Мирославо, аніж ви наразі бачите. Ви знаєте наскільки ви є ви, аби "відкрита" розмова особисто вам принесла користь? Та й, частіше за все, серйозний автор вже знає все, що ми йому можемо сказати. А що ми йому можемо такого сказати (більше, аніж говорять наші недосконалі твори)? - ось у чому проблема переваги мовчання.
А потім, хіба молоді автори нині задають запитання старшим, хіба вчаться?
Молодь своїми палкими (частіше нігілістичними) промовами хоче переконати оточення, що вже народжена геніальною, просто ніхто їх чомусь не розуміє, і всі їм повинні дати і негайно...
Проходить років, максимум двадцять, і одні руїни там, де були колись нормальні, загальнолюдські задатки. Але ж рабовласників зараз не має, хто, як не ми самі себе руйнуємо????

Отже, Мирославо, не рівна розмова, А ДОЗВОЛЬТЕ ЗАПИТАТИ... Ось форма спілкування молодого автора із досвідченим.
Досвідченість і майстерність Олега Гуцуляка - очевидна, як і Велеса. Та й пан Велес - я так зрозумів, дуже багато часу провів у лікарнях, чи зважає молодь на такі "дрібнички"?
А про рівність потрібно забути - її не має і не було ніколи.

Ганно, важко говорити про легку передачу досвіду у наші часи - світ очевидно на порозі серйозних кризових трансформацій. :(
Та й досвід, який ми можемо почерпнути у зрілих Майстрів - це, в основному, відповіді на питання, як жити далі у Вічності, за межами земного. Бо ж саме це основне питання. :)
А молоді люди, ще не зовсім, м'яко кажучи, готові навіть для роздумів на такі теми. Бо до певного віку "сидимо" на "обов'язковій" природній програмі, яку з покоління в покоління виконуємо все гірше. "Вільне" катання, можливе тільки після виконання "обов'язкового".
Тому і "відкрита" розмова між поколіннями здебільшого не можлива. Тому і бачимо на кожному своєму рівні нове, важливе для нас...

Володимире, мені здається, що більшість молодих авторів аж ніяк не претендують на визнання їхньої геніальності. То, скоріше, дорослим (хай буде досвідченим) так здається. Молоді вчаться у досвідчених навіть, коли не запитують. Але я переконана, що молодим не варто про все питати і таким чином до чогось прийти вже пройденого серйозним автором. У кожного свій шлях, навіть у поезії. Але Ваша, Володимире, серйозність щодо рівнів мене лякає і засмучує.
Не так важливо, за яких умов автор приходить до своїх творів. Важливіші самі твори. І про них можна говорити - треба говорити, і зі всіма, хто хоче залучитися до розмови. Бо той, хто тільки говорить, а не слухає інших - пропаща людина.
В одному домі не повинно бути гегемонії одних над іншими. І розмови мають бути рівними, а не тільки через "дозвольте запитати". Думаю, що для багатьох це бар'єр. І через цю перешкоду втрачається елементарна людяність, простота і душевність.

Мирославо, я згідний із багатьма вашими ідеями. Але є певна правда стосунків, і цією правдою важко нехтувати. Ось деякі аспекти цієї правди, як я їх бачу,
- у кожного віку свої інтереси, а значить і свої запитання-відповіді, своя розмова, так є і так має бути;

- молодь шукає прикладів-відповідей до свої проблем, старших "ці дрібниці" точно не займають, старші готові розповісти юним, що там далі у них станеться. А юні вважають, що в них цього (що сталося у всіх) не станеться. Ось і вся розмова.

- в ідеалі розмова, за межами творчості, зводиться до проникливого і красномовного мовчання, бо що скажеш більше, аніж ти вже сказав на тему, скажімо, віршем;

І щодо рівнів, Мирославо, то я, напевно, дуже мяко сказанув, бо чим далі, тим більші відстані, і тим глибші прірви. :(

Дякуємо Богданко, фіксуємо ваш вибір.