Як Артемона відвезла на мило,
а Буратіно послужив за пальничок -
Базіліо в мішку в Аліси відкупила.
Відлуння порцелянове - Чок-чок!,
коханнячко - Тортілла,
а ключик - золотий гачок,
наживкою свіркун у злий-бачок
про сонячне майбутнє щось дзюркоче.
Та в Барабаса - сила,
я Барабаса хочу!
Бо що П`єро -
коли не плаче - дроче.
А серденько -
чимсь-напхано-дівоче
тріпоче кляпочно і шок
заплутав ниточно-шовково
пустоти порце-пластикові,
мов Дуремару п`явки - слоїк,
котрими вуйко гроші доїть.
Всі папи Карли - КаГеБе агенти -
Пінокіо зідрали без патенту,
Алісі шкірку, а Базіліо в Сибір -
лизати мерзлоти пломбір
в Країні нафто-добувничих Дурнів,
йому тепер під хвіст мої діла амурні
мені ж тепер - П`єро на хвіст
звалився, наче сніг в Гаваях.
О, Барабасе, я тебе благаю -
візьми мене, як чорноморний біст
оту повію, як її -
Людмилу.
А то щодня -
на вухо слон стає,
життя в могилу
та "День Сурка"
прокручує Тортилла,
для чайних церемоній
щербату голову здає.
Вона для жаб -
щось-там-в-законі.
А хто в законі - той і на коні.
Ті жаби скачуть по мені
і давляться (національні тварі).
Я пізнаю їх кожну -
по нахабній харі
та у кошмарі
(ніби сні)
по саме горло у багні
чекаю на теплюське
місце в скрині,
де Арлекіно
підсуває свині,
а я ті свині
не пасу.
-Прийди, мій Карабасику
просу,
бо скільки тут
сюсюкати,
Мальвіні.
За титрами лунає
Віні... Віні...

2 Жовтня 2008