Ця ідея стара як світ. Це по-перше. По-друге, чайки тут могли б бути справді вельми теоретично - мовою символіки це виглядало б кумедно. По-третє, в чому тоді суть коментарю? Комусь хотілося вночі побалакати?

Спасибі вам за скромність (це стосовно розумної людини). При всій повазі до Р. Баха чайки там виведені в іншому контексті й мають інше символічне навантаження. Стара ідея не означає застаріла (я й не хотіла цього сказати), і тим більше не означає недоречна. Але оригінальність - це новаторський елемент, як на мене, а в "ангельській" темі я його не бачу - про це вже багато хто говорив. Але ця тема невичерпна на інтерпретації, тому вірш гарний. І ще гарний суто технікою й виразною інтелектуальністю авторки.
З повагою.

А я згідний з паном Петром, - чоловіки повинні бути розумними і зовсім непогано у собі цю рису вирізняти, виточувати. Та й зауваження, які робить Петро, концептуально справедливі.
Щодо зауважень Ірини, то хіба хтось знає, що, врешті-решт, має на увазі жінка, та ще й поетеса? Але що може дати жінка, окрім добра? На це і сподіваємося?
Щодо вірша, то хоча він і виглядає юним поглядом на відомі речі, але можна з певним задоволенням відчути їх знову разом із юною авторкою.

А, взагалі, мені приємно, що Закарпаття цікаво представлене Мар'яною Шіпош. Моє дитинство і подальше життя сильно пов'язані з Мукачево, з Ужгородом - хороші міста, але з поезією там нелегко, тому сподіваюся, в т.ч. і на вас, Мар'яно!

Ну, Ляшкевичу, ви собі вже якийсь чоловічо-жіночий диван вигадали як концепцію (перефразовуючи назву твору з Гете). Всюди це червоною ниткою. Ні, я таки починаю впадати в фемінізм, коли про це постійно згадують. Що, ви чоловікам лишаєте розум, а жінкам - почуття, клубок енергій, незрозумілість і загадковість? Часто й навпаки буває. Ну як, скучилось за суперечками?

Рада читатися, Володимире. Тільки ось не сприймаю ланцюжка між суб'єктивним несприйняттям моря та категоричним "чайки, мовляв, ні до чого". У мене щодо чайок багато суто літературознавчих асоціацій, втім, як і щодо ангелів. Плач, голосіння, жаль, скорбота, колоніальне гноблення тощо.

І окрема, що в'яжеться з Едді По. Моїм другом. Все-таки хоч кров з носа вирву вечір для того есею, що я обіцяла. Сама для себе хочу його написати. Біографія цієї людини цікава й символічна.

Мар'яно, а ви вмієте подати себе в загадковому світлі. Чому ви називаєте Закарпаття Срібною Землею? Ця назва має історичні корені?

Так і не можу розцінити мовчання на мою згадку про Барта з компанією. Чи то знак згоди, чи знизування плечима?..