ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Відповідь
«Смішна…Розумієш, у житті немає правил – і це закон.»
(Г. Осадко)


Поки люди ходять до сповіді, пляцки печуть і рахують гроші,
ти, божевільна, літаєш калюжами, не підгорнувши холоші,
нащо комизитись – адже відомо, де погані, а де хороші.
До неба рачки – так високо, і ти, в’юнка, як зелений горошок,

зелена юнко, пнешся угору, стебло вигинаючи боляче -
оце гутаперчева дівчина! Та ліпше, ніж киснути овочем
у бочці маринаду із буднів, який без жалю вічі випече.
Вибрати червону букву на плаття, чи лілію собі на плече -

а як же усі родичі гарбузові, шумне городище-город?
Кухня-каплиця-крихітки… Видно, бракує, причинна дівко, пригод
на голову твою фарбовану, лиско…Черговий переворот,
ще одна революція – у кольорі твоїх нових колгот -

чергова зміна: луска зміїна обсиплеться, наче у листопад
жовтаве листя. І буде пісня, і повний місяць вийде із серпа,
помадою на дзеркалі пиши: я сама собі господар і пан,
все у твоїх руках, золота; якщо серце бажає – то… pour quoi pas?*


*(фр.) чому б ні?





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-15 15:02:20
Переглядів сторінки твору 2867
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.837
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-15 15:25:09 ]
Дяка, сестро. Позичила помаду в колєжанки (я ж не користуюся:) - та й написала великими літерами на офісному дзеркалі: "я сама собі господар і пан".
а нижче:
pour quoi pas?
...дякую за рідність...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-10-15 15:29:22 ]
Дякую за натхнення, сестро :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-15 16:41:34 ]
Вибачаюсь - пробігав мимо - так любо воркотуєте про їжу сестрички (лисички мейбі). Правда городини, ярини, бузини не їм.
Дивлюся хтося повзе рачки - так високо - придивився - блін - горошок.
Я ото попорпався довкола, витяг з бочки маринаду буднів випечені вічі прокислого овоча, вздрів плаття з буквою "Г" з якого стирчало
шось біле і пахуче.
З дзюрки каплиці, котра тіпа - кухня з критітками виднілась фарбована дівка у панчохах революційного кольору - з неї сипалась луска - перхоть мабуть замучила.
Місяць - це мій приятель -ууууу - як серпом... пройшовся.
Подумалось - по що мені пани і господарі жіночого роду, ось би господиню і пані - було би в сам раз і францанувся "pour quoi pas?" :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-10-15 17:41:22 ]
Вибачаєшся, Юрцю?
Ну що ж - pour quoi pas? :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2008-10-15 17:38:24 ]
)) - "ще одна революція – у кольорі твоїх нових колгот..."

ах, женщини....))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серенус Цейтблом (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-15 20:33:12 ]
Напомнило Веру Полозкову, "Чёрный блюз". Возьму на себя смелость привести здесь весь этот страшно длинный стих. Заранее прошу прощения.
Черный блюз

Чего они все хотят от тебя, присяжные с мониторами вместо лиц?
Чего-то такого экстренного и важного, эффектного самострела в режиме блиц.
Чего-то такого веского и хорошего, с доставкой на дом, с резной тесьмой.
А смысл жизни - так ты не трожь его, вот чаевые, ступай домой.
Вот и прикрикивают издатели да изводят редактора.
Но еще не пора, моя девочка.
Все еще не пора.

Страшно достает быть одной и той же собой, в этих заданностях тупых.
Быть одной из вскормленных на убой, бесконечных брейгелевских слепых.
Все идти и думать - когда, когда, у меня не осталось сил.
Мама, для чего ты меня сюда, ведь никто тебя не просил.
Разве только врать себе "все не зря", когда будешь совсем стара.
И еще не пора, моя девочка.
Все еще не пора.

Что за климат, Господи, не трави, как ни кутайся - неодет.
И у каждого третьего столько смерти в крови, что давно к ней иммунитет.
И у каждого пятого для тебя ледяной смешок, а у сотого - вовсе нож.
Приходи домой, натяни на башку мешок и сиди, пока не уснешь.
Перебои с цикутой на острие пера.
Нет, еще не пора, моя девочка.
Все еще не пора.

Еще рано - еще так многое по плечу, не взяла кредитов, не родила детей.
Не наелась дерьма по самое не хочу, не устала любить людей.
Еще кто-то тебе готовит бухло и снедь, открывает дверь, отдувает прядь.
Поскулишь потом, когда будет за что краснеть, когда выслужишь, что терять.
Когда станет понятно, что безнадежно искать от добра добра.
Да, еще не пора, моя девочка.
Все еще не пора.

Остальные-то как-то учатся спать на ветоши, и безропотно жрать из рук, и сбиваться в гурт.
Это ты все бегаешь и кричишь - но, ребята, это же - это страшное наебалово и абсурд.
Правда, братцы, вам рассказали же, в вас же силища для прекрасных, больших вещей.
И надеешься доораться сквозь эти залежи, все эти хранилища подгнивающих овощей.
Это ты мала потому что, злость в тебе распирающая. Типа, все по-другому с нынешнего утра.
И поэтому тебе, девочка, не пора еще.
Вот поэтому тебе все еще не пора.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-10-15 22:51:50 ]
Серенусе, мені залишається тільки подякувати, що зацитували таку цікаву авторку - неодмінно знайду і почитаю більше її віршів :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ельфійка Галадріель (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-16 18:35:50 ]
Дуже складний вірш, я б навіть сказала "складений", ніби мозаїка зі шматочків і зовсім чомусь не хоче читатися попорядку, а см вибуловує послідовності. Мені сподобалось! :)