За сонячним світлом простягни свою руку,
Повір в небеса, забудеш ти муку.
Повітря лоскоче обличчя ласкаво
Когось,не тебе,це мабуть злякало б
Розправ білі крила на поклик весни,
Поринь з головою в солодкії сни
Там пахне свічками і цвітом троянд,
Там ти поринаєш в чаруючий сад,
Там тихо, спокійно, так ніжно,приємно,
Забудеш про все, вдихнеш ти натхненно.
Відкрий свої очі,ти в світлі блукаєш,
Хоч там так самотньо,ти ж того не знаєш.
Торкнися до хмар, ти щастя відчуєш,
Вони приголублять й на них заночуєш
А вранці проснешся від вітру в обличчя
Ти в небі, мов птаха, на краї сторіччя,
Поглянь в відображення в темній імлі,
Там в озері ще хтось блукає на дні.
Такий же самонтій та того не знає
Але все ж він горе у мулі ховає.
Почуй тихі крики, то радість гукає,
Заплющуєш очі-вона не знакає.
А час все ж настав додому летіти
Та краще було б по дорозі зомліти.
Та знай прийде час вдягнеш свої крила,
І знов в світ чудес,щоб радість накрила.