Ти бачиш очима чиїсь відчуття,
Ти стогнеш від болю людського життя,
Ти б’єшся об стінку, шукаєш натхнення,
Ти твориш історію злого будення.
Папір, олівець тобі вічнії друзі,
Ти долі митець і не діло в науці.
Ти зірки частина, космічного пилу,
Ти ніби не звідси ,- так вищі схотіли.
Ти чуєш думки, які інші ховають,
Ти мислиш глобально та це не сприймають.
Творити лишається тільки тобі,
Сприймати весь світ в сьогочасній журбі.
Пиши, лиш пиши, хай люди побачать,
Пізнають тебе і ніколи не втратять.
Знайди лиш того, хто тебе зрозуміє,
Послухати зможе і не знахабніє,
Ти можеш, я знаю, такі люди є
Ти знов озирнися і знайдеш своє.