Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.
Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.
Проснувшись утром, понимаю, что сплю на полу квартиры друга, при этом болит нога и голова. И прохлада веет из открытого окна или двери балкона:
- Интересно? – есть у Виталика балкон или нет, что так холодно.
Натянув на себя курточку, которой вчера укрылся, понимаю, что ноги укрыты чем-то другим и возникает вопрос:
- Что вчера било?
Приоткрыв глаза, посмотрел на курточку, и не узнал её.
- Не моя, наверно Витьки, а моя где?
В ответ в голове возникают не понятные образы, но разобраться не получается.
Закончились шашлыки, водка и пиво, и компании трёх не мелких парней возник вопрос; что дальше?
Витя посмотрел на Виталика и поинтересовался:
- Ну что на Музычи?
- На Музычи. – И одобрительно кивнул Виталик, потом посмотрел на Колю и спросил:
- Коля ты домой?
- Да.
Парни, встав из-за стола, вышли их забегаловки. Несколько минут и перед ними остановилась машина такси. Виталик договорился с водителем о цене, вернувшись, сказал:
- Поехали. - И открывая заднюю дверь такси.
Но открытая дверь такси натолкнула на мысль:
- Что могут быть проблемы.
Коля, испугавшись когда понял, что ему надо ехать, с друзьями .
И он спросил у Виталика:
- Не чего если я с вами поеду?
- Садись.
Машина неслась за город, всё было хорошо, и Коля позвонил домой сказать, что его сегодня не будет. А потом он спрашивал себя, зачем он поехал? – видь завтра ему надо добраться как то на работу, а как добраться из села?
Но их машина остановилась, и Коля в красном свете фонарей автомобиля впереди понял, что все ждут, когда уедет машина что перегородила дорогу их такси. Время тянулось, и Коля не имея желания ждать сказал:
- Я попрошу, пусть отъедут.
Коля нашёл ручку двери и вышел из машины, заметил у двери водителя стоял парнишка и что-то пытался объяснить, через закрытое окно. И Коля подошёл к нему со словами:
- Что ты к водителю пристал? – убери свою машину лучше.
- А ты кто такой?
- Я еду в этом такси.
Провал.
- Ладно, пойду, поговорю с водителем.
Коля подошёл к машине, это была «Беха семёрка» и он, подойдя к двери водителя «Бехи», постучал по стеклу со словами:
- Отгони машину.
Провал.
Возникший из неоткуда парнишка, махнул рукой и произнёс:
- Ты что возникаешь?
Коля улыбнулся и ответил
- Я ещё не возникаю, ты ещё и не видел, как я возникаю. – А в его голове возник вопрос:
- Я видь, не хочу их бить?
И он просто произнёс:
- Ты лучше машину убери.
Но тут подошёл друг парня и оттащил его от Коли, со словами:
- Отстань от него.
Коля в непонимании смотрел на то, как парни быстро ретировались и «Буха» уехала, в свете её фонарей, Коля, возвращаясь в такси, посмотрел на молодого таксиста, что сидел в шоке, и подмигнул ему.
Такси неслось вслед за «Бехой» с красными номерами, а таксист связался по рации с диспетчером и рассказал о происшедшем.
Пару минут спустя, сидя за столом квартире Виталия, парни обсуждали происшедшее, Витя, отпив пива, произнёс:
- Вернулись горячие девяностые.
Коля представил, что будет, если это, правда и произнёс:
- Будем, наедятся, что мы просто катались на машине времени.
Виталик только улыбнулся, и рассказал, что было с ним:
- Смотрю Коля месится на улице, мне стало интересно. Думаю, пойду, посмотрю, вышел, подбегает тело, ну месимся. Потом он спрашивает:
- Ты кто?
- А ты кто?
- Местный.
- Так и я местный.
Напавший, ответил ему.
- Ладно.
И они разошлись.
Рассказ рассмешил друзей, и Витя рассказал свою историю:
- Сижу в машине, смотрю все вышли, выпел пиво, и шел из машины, поставил бутылку, тут подлетает тело, и мне в челюсть, и кричит:
- Что ты возбухаешь?
- Я беру его за барки.
Витя продемонстрировал, как это он сделал, и парни посмотрели, на него понимая как это было смешно, видя его огромную руку.
Вздрогнув от холода Коля, посмотрел в сторону окна, и понял, у Виталика есть балкон, и вот почему так холодно на полу.
Проснувшись утром, понимаю, что сплю на полу квартиры друга, при этом болит нога и голова. И прохлада веет из открытого окна или двери балкона:
- Интересно? – есть у Виталика балкон или нет, что так холодно.
Натянув на себя курточку, которой вчера укрылся, понимаю, что ноги укрыты чем-то другим и возникает вопрос:
- Что вчера било?
Приоткрыв глаза, посмотрел на курточку, и не узнал её.
- Не моя, наверно Витьки, а моя где?
В ответ в голове возникают не понятные образы, но разобраться не получается.
Закончились шашлыки, водка и пиво, и компании трёх не мелких парней возник вопрос; что дальше?
Витя посмотрел на Виталика и поинтересовался:
- Ну что на Музычи?
- На Музычи. – И одобрительно кивнул Виталик, потом посмотрел на Колю и спросил:
- Коля ты домой?
- Да.
Парни, встав из-за стола, вышли их забегаловки. Несколько минут и перед ними остановилась машина такси. Виталик договорился с водителем о цене, вернувшись, сказал:
- Поехали. - И открывая заднюю дверь такси.
Но открытая дверь такси натолкнула на мысль:
- Что могут быть проблемы.
Коля, испугавшись когда понял, что ему надо ехать, с друзьями .
И он спросил у Виталика:
- Не чего если я с вами поеду?
- Садись.
Машина неслась за город, всё было хорошо, и Коля позвонил домой сказать, что его сегодня не будет. А потом он спрашивал себя, зачем он поехал? – видь завтра ему надо добраться как то на работу, а как добраться из села?
Но их машина остановилась, и Коля в красном свете фонарей автомобиля впереди понял, что все ждут, когда уедет машина что перегородила дорогу их такси. Время тянулось, и Коля не имея желания ждать сказал:
- Я попрошу, пусть отъедут.
Коля нашёл ручку двери и вышел из машины, заметил у двери водителя стоял парнишка и что-то пытался объяснить, через закрытое окно. И Коля подошёл к нему со словами:
- Что ты к водителю пристал? – убери свою машину лучше.
- А ты кто такой?
- Я еду в этом такси.
Провал.
- Ладно, пойду, поговорю с водителем.
Коля подошёл к машине, это была «Беха семёрка» и он, подойдя к двери водителя «Бехи», постучал по стеклу со словами:
- Отгони машину.
Провал.
Возникший из неоткуда парнишка, махнул рукой и произнёс:
- Ты что возникаешь?
Коля улыбнулся и ответил
- Я ещё не возникаю, ты ещё и не видел, как я возникаю. – А в его голове возник вопрос:
- Я видь, не хочу их бить?
И он просто произнёс:
- Ты лучше машину убери.
Но тут подошёл друг парня и оттащил его от Коли, со словами:
- Отстань от него.
Коля в непонимании смотрел на то, как парни быстро ретировались и «Буха» уехала, в свете её фонарей, Коля, возвращаясь в такси, посмотрел на молодого таксиста, что сидел в шоке, и подмигнул ему.
Такси неслось вслед за «Бехой» с красными номерами, а таксист связался по рации с диспетчером и рассказал о происшедшем.
Пару минут спустя, сидя за столом квартире Виталия, парни обсуждали происшедшее, Витя, отпив пива, произнёс:
- Вернулись горячие девяностые.
Коля представил, что будет, если это, правда и произнёс:
- Будем, наедятся, что мы просто катались на машине времени.
Виталик только улыбнулся, и рассказал, что было с ним:
- Смотрю Коля месится на улице, мне стало интересно. Думаю, пойду, посмотрю, вышел, подбегает тело, ну месимся. Потом он спрашивает:
- Ты кто?
- А ты кто?
- Местный.
- Так и я местный.
Напавший, ответил ему.
- Ладно.
И они разошлись.
Рассказ рассмешил друзей, и Витя рассказал свою историю:
- Сижу в машине, смотрю все вышли, выпел пиво, и шел из машины, поставил бутылку, тут подлетает тело, и мне в челюсть, и кричит:
- Что ты возбухаешь?
- Я беру его за барки.
Витя продемонстрировал, как это он сделал, и парни посмотрели, на него понимая как это было смешно, видя его огромную руку.
Вздрогнув от холода Коля, посмотрел в сторону окна, и понял, у Виталика есть балкон, и вот почему так холодно на полу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
