ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.06 10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.

Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,

Артур Курдіновський
2026.02.05 22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.

Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -

Микола Дудар
2026.02.05 21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло

Євген Федчук
2026.02.05 21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с

Віктор Кучерук
2026.02.05 17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов

Борис Костиря
2026.02.05 11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.

Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,

Іван Потьомкін
2026.02.05 11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси

Олена Побийголод
2026.02.04 19:03
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв

Ігор Шоха
2026.02.04 18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ

Артур Сіренко
2026.02.04 18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода

Борис Костиря
2026.02.04 11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.

Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.
Воспоминания на утро или путешествие на машине времени.

Проснувшись утром, понимаю, что сплю на полу квартиры друга, при этом болит нога и голова. И прохлада веет из открытого окна или двери балкона:
- Интересно? – есть у Виталика балкон или нет, что так холодно.
Натянув на себя курточку, которой вчера укрылся, понимаю, что ноги укрыты чем-то другим и возникает вопрос:
- Что вчера било?
Приоткрыв глаза, посмотрел на курточку, и не узнал её.
- Не моя, наверно Витьки, а моя где?
В ответ в голове возникают не понятные образы, но разобраться не получается.
Закончились шашлыки, водка и пиво, и компании трёх не мелких парней возник вопрос; что дальше?
Витя посмотрел на Виталика и поинтересовался:
- Ну что на Музычи?
- На Музычи. – И одобрительно кивнул Виталик, потом посмотрел на Колю и спросил:
- Коля ты домой?
- Да.
Парни, встав из-за стола, вышли их забегаловки. Несколько минут и перед ними остановилась машина такси. Виталик договорился с водителем о цене, вернувшись, сказал:
- Поехали. - И открывая заднюю дверь такси.
Но открытая дверь такси натолкнула на мысль:
- Что могут быть проблемы.
Коля, испугавшись когда понял, что ему надо ехать, с друзьями .
И он спросил у Виталика:
- Не чего если я с вами поеду?
- Садись.
Машина неслась за город, всё было хорошо, и Коля позвонил домой сказать, что его сегодня не будет. А потом он спрашивал себя, зачем он поехал? – видь завтра ему надо добраться как то на работу, а как добраться из села?
Но их машина остановилась, и Коля в красном свете фонарей автомобиля впереди понял, что все ждут, когда уедет машина что перегородила дорогу их такси. Время тянулось, и Коля не имея желания ждать сказал:
- Я попрошу, пусть отъедут.
Коля нашёл ручку двери и вышел из машины, заметил у двери водителя стоял парнишка и что-то пытался объяснить, через закрытое окно. И Коля подошёл к нему со словами:
- Что ты к водителю пристал? – убери свою машину лучше.
- А ты кто такой?
- Я еду в этом такси.
Провал.
- Ладно, пойду, поговорю с водителем.
Коля подошёл к машине, это была «Беха семёрка» и он, подойдя к двери водителя «Бехи», постучал по стеклу со словами:
- Отгони машину.
Провал.
Возникший из неоткуда парнишка, махнул рукой и произнёс:
- Ты что возникаешь?
Коля улыбнулся и ответил
- Я ещё не возникаю, ты ещё и не видел, как я возникаю. – А в его голове возник вопрос:
- Я видь, не хочу их бить?
И он просто произнёс:
- Ты лучше машину убери.
Но тут подошёл друг парня и оттащил его от Коли, со словами:
- Отстань от него.
Коля в непонимании смотрел на то, как парни быстро ретировались и «Буха» уехала, в свете её фонарей, Коля, возвращаясь в такси, посмотрел на молодого таксиста, что сидел в шоке, и подмигнул ему.
Такси неслось вслед за «Бехой» с красными номерами, а таксист связался по рации с диспетчером и рассказал о происшедшем.
Пару минут спустя, сидя за столом квартире Виталия, парни обсуждали происшедшее, Витя, отпив пива, произнёс:
- Вернулись горячие девяностые.
Коля представил, что будет, если это, правда и произнёс:
- Будем, наедятся, что мы просто катались на машине времени.
Виталик только улыбнулся, и рассказал, что было с ним:
- Смотрю Коля месится на улице, мне стало интересно. Думаю, пойду, посмотрю, вышел, подбегает тело, ну месимся. Потом он спрашивает:
- Ты кто?
- А ты кто?
- Местный.
- Так и я местный.
Напавший, ответил ему.
- Ладно.
И они разошлись.
Рассказ рассмешил друзей, и Витя рассказал свою историю:
- Сижу в машине, смотрю все вышли, выпел пиво, и шел из машины, поставил бутылку, тут подлетает тело, и мне в челюсть, и кричит:
- Что ты возбухаешь?
- Я беру его за барки.
Витя продемонстрировал, как это он сделал, и парни посмотрели, на него понимая как это было смешно, видя его огромную руку.
Вздрогнув от холода Коля, посмотрел в сторону окна, и понял, у Виталика есть балкон, и вот почему так холодно на полу.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-26 16:50:13
Переглядів сторінки твору 1418
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ЩОДЕННИК
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній