Я не знаю, чи був він маленьким принцом, як у Екзюпері – може й так, а може й ні – бо познайомилась з ним тоді, коли він був уже дорослим. Але він теж вважав, що троянди дуже ніжні і без скляного ковпака жити не можуть. І ще вважав своїм обов’язком зустріти таку троянду і піклуватись по неї. І одного разу зустрів – але не троянду, а дику шипшину.
- Це Вона! – подумав він і накрив її скляним ковпаком своєї уваги. Дика шипшина спочатку здивувалась, бо диким рослинам ніякі ковпаки не треба, але від його уваги було так затишно і приємно, що вона погодилась. Вона дещо знала про принців і їй було приємно мати власного – наче справжня троянда! Він турбувався про неї, оберігав від гусені, а вона, намагаючись робити це непомітно, захищала його, як могла, від пекучих сонячних променів і докучливих вітрів. Йшов час. Іноді він дивився на зірки і йому хотілось вирушити в мандри. Та хіба дику шипшину покинеш – це ж не троянда, потім вона ні на який ковпак вже не погодиться. А дикій шипшині стало під тим ковпаком так тісно, що вона не витримала:
- Невже ти досі не зрозумів, що я не троянда? Невже ти не бачиш, що я чудово обійдусь без твоєї турботи?
- Знаю, - відповів він, - але для мене ти найкраща з усіх троянд! А про троянди треба піклуватись…
Вона помовчала і зітхнула:
- Тоді зроби так, щоб у мене було більше простору… Тільки обережно, бо мої колючки набагато гостріші за ті, які звичайно бувають у троянд.
І він змінив ковпак своєї уваги на просторіший, а ще з того часу став намагатись бути менш надокучливим. А дика шипшина… що ж, вона вміла бути терплячою. Навіщо це їй було треба? Напевне то знає тільки вона. Можливо, тому що ми відповідаємо за тих, кого приручили…
Ішов час, а з ним наближалась неминуча старість. Одного разу дві старі гусениці, проповзаючи мимо, почули, як він спілкуючись з нею, називає її пестливими іменами.
- Фі, - обурились вони, - хіба можна якусь напівсуху гілляку називати, наче маленьку квіточку!
Він нічого їм на відповів, бо люди не розуміють мови комах. А дика шипшина розуміла, але теж нічого не відповіла, бо чи варто звертати увагу на двох гусениць, які так і не змогли стати метеликами. Адже головне було в тому, що одне для одного вони назавжди залишаться беззахисною трояндою і маленьким принцом, і цього вже ніхто не зможе змінити.