Бути альтруїстом, рятувати сонце з калюжі – вимагається від тих, у кого начебто добрі очі. У кого очі колобки ніколи не втечуть із дому. Добрі очі кажуть на добраніч усім звіряткам на стелі і вкладаються спати, не помічаючи, що звірятка у клітці, голодні і приречені жити як мухи, або ще навіть гірше, як мертві мухи.
Бути добрим – це не тільки посміхатися на усі пломби, а й так, щоби видно було серце, чи немає на ньому випадково ерозії. Добре серце здригається, коли падають будинки, люди, літаки чи навіть каштани. Каштани теж вміють гучно падати, розбивати в друзки люстерка калюж.
Збираєш осіннє листя і прикладаєш собі до серця як подорожник. Кожне серце потребує подорожника, кожне серце б’ється заради чогось. Моє – для кохання, твоє – для трансплантації. Цікаво би було відчувати твоє серце у моєму тілі, чи любили б я себе, так як ти мене, чи любила б я футбол, групу Depech Mode та усіх неземних (незайманих) істот. Я мушу вірити в неземних істот, бо якби я не вірила у них, то на один страх у моєму житті було би менше. А навіщо жити, якщо нічого не боятися. Нічого не боятися – це теж хвороба, якою особисто я ніколи не захворію. Бо моє серце вже звикло боятися усього, що повзає, слизьке, чи ходить крізь стіни. І твоє серце у моєму тілі мусило би теж щоразу прискорюватися, залишившись наодинці у моєму тілі, у темній кімнаті.
Напевно, люди з доброти топлять кошенят, щоб ті не тинялися голодними й облізлими по підвалах. Люди з доброти їдять слимаків живими, щоб ті не страждали під час приготування. Люди з доброти починають війни, вбивають одне одного, турбуючись за комфортне майбутнє нашої планети. Людей багато, а глобус маленький. Куди усіх заселиш? А тому залишається чекати, доки Бог перестане крутити глобуса, а то у людей запаморочення, час від часу вони втрачають пам’ять, не впізнають близьких і здатні до вбивства у стані афекту. А як же інакше? Ми всі народжені у стані афекту. А тому під час сну небо над нами подряпане кігтями.
Скільки разів тобі казала, не будь таким добрим. Бо бабусю, яку ти вкотре переведеш через вулицю, одного разу буде звати Смерть.