Уже біжу... :)
Ну я ж западенець на одне око.... Нє? А на друге янкі.
***
ЧИСНИЦЯ, -і, ж. Десята частина (три нитки) пасма. ** Три чисниці до смерті кому, чому: а) про кого-небудь дуже старого, безнадійно хворого, хто перебуває при смерті; б) про щось дуже старе, що має незабаром загинути.
***
НАВСПАК, присл., діал. Назад, у зворотному напрямі.
***
ЦЕРУВАТИ, -ую, -уєш, недок., перех., діал. Штопати.
***
(роз)СКОРОДИТИ, -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1. Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати. // чим. Залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин. 2. розм. Те саме, що дряпати1 1. 3. перен., рідко. Завдавати ударів кому-небудь.
***
БАТУВАТИ, -ую, -уєш, недок., перех., розм. Різати великими шматками.
***
НАВІДЛІГ, присл. Розмахнувшись із силою; з розмаху.

А той комінтерн - він завше був падлом. Ні бога тобі ні щастя.
Вони тільки знають одне - хто не з нами - того "чік".

Одруківочки виправив - дяки :)

Вау, скільки нових слів узнала, дяка!
Тільки все одно не зрозуміло, до чого тут цей комінтерн? Саме в цій композиції? Чи це "переносний образ"? Чи ти перечитуєш мемуари "пламєнних революцьонерів"? :)

А хіба не під прапорами комінтерну - знищували мозок народу
і робили гнаних голодними і навпаки?
Комінтерн - це узагальнення - це і інквізиція, і побудова ком в СССР, і фашизм.
Це просто - ніби-то хороша ідея і звіринне її втілення...

Ну, тоді, виходячи з твоєї логіки, коли оце все зло, втілене у тебе в комінтерні (хай йому грець! :), різатиме тебе вздовж і поперек, то і дригатися не треба: просто прийняти, як даність, і заспокоїтись, так?

Є певні процеси, котрі не залежать від нас.
На це все, що відбувалося - була Ласка Божа, бо без неї жодна волосина би на впала б з жодної людини.
І в такі часи - коли людина відчуває, що боротися немає сенсу вже - тоді та людина іде за Ласкою Божою - з миром.
Ну це щось, як Амаргедон. Звичайно, що надія помирає останьою, але тут іде мова про безнадійну ситуацію.
А складати рук не треба, коли є хоч 1 шанс вижити.
П.С.
Дивися 15сек. на хрест (концентуйся) і тоді переведи раптово погляд на "for you" - хрест буде під "for you".
Isn't cool?

Тут ще один момент.
Коли Христос йшов на страту - Він знав, що станеться, Він чув і бачив - яким був настрій юрби.
Але Він прийняв смерть не тримаючи зла і просив за людей пробачення - хіба це не
покладання себе на Божу Ласку, хіба це не найвищий прояв людяності?

Ти протиречиш сам собі: якщо на все Ласка Божа, то навіщо боротися? Все станеться так, як має стати... А от Володимир вважає, що то митці винні в кривавих оргіях 19-20 століть...
Але я не хочу зараз пускатися в ці суперечки. Я кажу лише про одне: на мою думку, "комінтерн" у цьому вірші - інородне тіло.

П.С. Знаєш, дивилась і 15 сек., і 20... всі на своїх місцях. Мабуть, я ще не дозріла... Або пива замало :))))

І ще одне. Всі ті інквізіції, комінтерни, комунізми, фашизми і прочая... не з неба нам впали, а були створені саме людьми. Сильно сумніваюся, щоб Бог усе це замислював. Це щодо "певних процесів, які не залежать від нас".

Тобто "на даному етапі".

Вірш є так само роздумом, можливо одним з варіантів людської поведінки.
От я якось в житті впевнився, що коли рвуся з останніх сил - ніц не виходить, як хотілося б.
А ось коли скажу собі - робитиму, надіючись на Божу Ласку - тобто пробуватиму, але без піни в роті -
все якось само складається де йому треба. Можливо - це я із власною хворою уявою, а мо` і є
в цьому якась закономірність - не знаю.

Шановна Любо, якраз мистецтво, як на мене, ні в чому не повинне. Як і Бог.
Фактично, навколо нас рай, тому ми і живі до сих пір, попри жваве старання багатьох?

Я вважаю, що у всіх бідах людства 19 - 20 ст. винне антимистецтво, яке конечно переконало маси, що їм можна все. Що з масами і відбулося. :(

Тому антимистецтво, як антитворча діяльність - полягає у руйнуванні традицій, у запереченні божественного навколо нас і в нас (як словом, так і ділом), зрештою, це вся та діяльність, що намагається порушити задані при сотворенні нашого всесвіту пропорції і константи.
Зрештою, антимистецтво, це і завше тільки особистості - протилежні за якостями Людині?
Але особистість - явище і вельми динамічне?
Ми всі за свого земного існування встигаємо не раз змінити напрями руху...

Є таке - тут не сперечатимусь. Але ж вірш не про такі ситуації :)
А пиво люблю празьке :)))

Гммм,
Цікаве мислення, Володимире,
Особистість міцніє з віком і тут свої плюси та мінуси.
Особистість зазвичай відчуває течію, але необов`язково
пливе за нею, ну хіба вже нічим зачепитися за дно.
Динаміка особистості і є творчістю, бо це пошук, дія.
А думка - на те вона і думка, що її можна змінити, коли це не суперечить
принципам людяності.
Антимистецтво - це прояв бунту щурів на кораблі перед ходою на дно.
І коли є ознаки на те, що корабель тоне - то ці щурі перші, хто готовий вказати на його борт,
а тоді паніка - решта - справа техніки.

А я Львівське (у нас тут його можна купити).
Правда мені сподобалось, коли був остатньо у Львові, нефільтроване - чудовий смак.
Ну то при нагоді - з мене пиво! :)

Володю, мені зараз ліньки шукати той комент, де ви казали саме про митців. Але, якщо настоюєте, я пошукаю. Втім, справа не в тому. Я розумію, що вам близький тезис Достоєвського: "Бога нет - и всё разрешено". Мені він також близький. Але я думаю, чи не перебільшуєте ви ролі антимистецтва (як, до речі, і мистецтва) у впливі на ті "маси", які творили всі ті "біди людства"? Це якщо взагалі ми під "антимистецтвом" розуміємо одне й те саме.

Напевно, Любо, ми все таки не одне й те саме розуміємо під "антимистецтво".
Зрештою, поясню свою думку так:
Діяльність створює простір - мистецтво - добротний, життєздатний простір ноосфери. Антимистецтво - мертвотний, нежиттєздатний простір ноосфери.
Здебільшого ці простори якось компенсують один одного. Але за значної переваги у зусиллях однієї зі сторін - трапляються світові війни, і світові кризи, криваві революції, перевороти і інше зло.

Тут головне мабуть попасти "в струю мас" і "дєло в шляпє".
А обгорточки - вони завжди кольорові... :)

Так, Володю, здається, ви "антимистецтво" розумієте дещо ширше, ніж я :) І хоча я розумію, про що ви, все ж додам і до своєї точки зору: Адольф Гітлєр був неабияким художником... В нього є чудові романтичні, навіть сентиментальні, картини. А скільки "нелюдей" писали "добротні" вірші...

Любо, все і справді не просто.
Але ніхто із гітлерів не був, і не міг бути і найменшим митцем у системі координат, де головний митець - Бог, бо тоді менше мало би бути подібне на більше в божественних атрибутах: любові, свободи, творчості.
Картини, чи вірші, знову ж таки, як на мене, це сліди і відображення. І один слід - не завжди пояснює все. Мало хто ким "ступив" у певну мить часу.

А ось максимальна кількість слідів таки точно говорить з ким ми маємо справу?