ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.03.09 22:56
Улюблені думи про себе
Закоханими у себе бувають не лише політики. Люби себе і хай тебе ревнують. Якщо любов нерозділена, розділи її із собою. Люби себе та не залюблюй. У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів. Багато любові в одному тілі виявило

Ігор Павлюк
2026.03.09 22:03
Сповідь
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д

Олег Герман
2026.03.09 19:49
Tired with all these: 400 років потому
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.

Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,

Артур Курдіновський
2026.03.09 16:25
Весняний вірш (тавтограма на літеру "в")
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!

Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -

Юрко Бужанин
2026.03.09 15:59
***
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.

Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил

Світлана Пирогова
2026.03.09 12:43
Він сьогодні живий
Він не просто поет, не лише малював олівцем,
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.

І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с

Ігор Шоха
2026.03.09 12:26
Ювілейні мандри
                І
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.

Юрій Гундарів
2026.03.09 11:54
Мій Шевченко
Шевченко - НАШ. І цей НАШ складається з мільйонів МІЙ. Присутність великого Кобзаря особливо відчутна сьогодні, коли наша багатостраждальна земля здригається під ракетними ударами московитських варварів… Тарас - поруч. Він, як і завжди, - на передовій

Борис Костиря
2026.03.09 10:07
Літо
Невже я цього літа не відчую
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.

Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,

Олена Побийголод
2026.03.09 09:25
1939. Марш танкистів (в скороченні)
Борис Ласкін (1914-1983)

Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!

        Із гуркотом, у лавах без прогалин,

Тетяна Левицька
2026.03.09 08:36
Березнева лірика
В небесній черемсі, така чепурна,
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.

Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла

Віктор Кучерук
2026.03.09 07:04
* * *
Серед лугу у копиці
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,

Ярослав Чорногуз
2026.03.08 16:08
Наснись мені, кохана мамо
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.

Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,

Євген Федчук
2026.03.08 15:58
Про сталінську індустріалізацію
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма

Володимир Бойко
2026.03.08 14:49
Весна собача
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.

Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…

Борис Костиря
2026.03.08 13:07
Молоде вино
Це молоде вино терпке, жагуче
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.

Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Ліліт і Змій
Образ твору – А знаєш, ти був правий –
воно не варте безсмертя,
сиропне те існування
під вічно сонячним небом...

Йому було б просто нудно
без нас лишитися раптом
у заростях цих едемських
серед тварин безсловесних.

Він каже, що всіх любов’ю
небесною вкрив – як мило!
А я дарую кохання
із присмаком білих лілій,

із місячним сяйвом стегон,
з хрипким північним бажанням,
коли прохолодний вітер
танцює танго з зірками…

Бувай... переказуй Адаму,
що я його пробачаю,
хай пестить свою відреберну
покірно-вірну дружину,

незнане – воно небезпечне,
незвідане – ще страшніше...
............................
і знов понеділок - ab ovo,
а замисел був чудовий...

Контекст : Музика: Ilya - «Bellissimo»


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-11-23 21:53:46
Переглядів сторінки твору 3247
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.035 / 5.25  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.363 / 5.25  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-01 19:02:49 ]
Замисел, я так розумію, Його першоідея відносно Адама (людини) ще до появи Ліліт і Змія? В такому разі називати Замисел «сиропним існуванням», авторитетно говорити, що його реалізація «не варта безсмертя», нечемно, навіть, для демонічної дівчинки Ліліт.

Не коректно також розділяти Єдину Любов на земну і небесну і протиставляти їх, хоча б тому, що це вже давно зробили попи розставивши зворотні акценти. Творець не розділяє, він каже: «плодіться і розмножуйтесь». Він же і створив сексуальність, всілякі там ерогенні зони, аби плодились і розмножувались. Уявіть зворотне, і ви побачите голу пустелю, навіть без ботаніки. Усі спекуляції на цій темі, порнографічний бум – виникли внаслідок такого розділення. Могутня природна сила загнана свого часу пуританами у підземелля підсвідомого сьогодні виривається назовні приймаючи потворні патологічні вирази.

За що це, цікаво, демониця пробачає Адама у Вашому вірші, і що йому з того? Ну, дізнається він від Горинича, що його пробачила Ліліт, що далі. От, якби пробачив Творець, тоді – переміна, кінець «ab ovo», Вічність. Тому, якщо Адам і його Відреберна (чудове слово) прочитають «Ліліт і змій» навиворіт, то щось таки відкриють. Наприклад:

Незнане – воно жадане,
Незвідане – біль величне…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-01 22:50:15 ]
Попри моєї нелюбові до пояснення віршів, спробую поспілкуватись з Вами, Сергію :)

Під замислом "демонічна дівчинка Ліліт" розуміє не першоідею з появою Адама (суто чоловіче сприйняття :), а створення і Адама, і Ліліт із глини "за образом і подобієм", тобто рівних, що Ліліт і намагалася довести весь час Адаму. Тому "сиропне існування" в даному випадку стосується зовсім не цього замислу, а спокійного, розміреного, нудного (для Ліліт) течії існування в Едемі, яке для неї і справді "не варте безсмертя".

Щодо другої частини - тут йдеться про любов і кохання. Вони можуть доповнювати одне одного, але це дещо різні речі, чи Ви так не вважаєте? До речі, щось не зрозуміла про ерогенні зони :) Якщо у Вас вони існують для розмноження, то в мене - для отримання задоволення :))

Якщо б Ви розумілі філософію Ліліт, то навіть думка про те, що вона може просити пробачення у Творця, Вам би не прийшла. Тоді б вона просто не зробила всього, що зробила. А Адаму вона - Перша Жінка - пробачає... можливо, своє щастя, яке могло у них бути разом, якби... а можливо, і свій рок, який, втім, вона обрала самостійно. Бо була і залишається Жінкою... Тому "незнане" і "невідоме" - це для Ліліт вже в минулому, а для Адама і Відреберної вже ніколи не стане майбутнім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-02 22:54:47 ]
Вірш пояснення не потребує, зрозуміло про що йдеться. Мабуть, так має поводити себе справжня демоНІЧНА Ліліт (якщо серйозно відноситись до цього надуманого у віках образу, особливо поетами), інакше вона не відповідатиме собі. Але зухвалим видається саме поводження, і не по відношенню до Адама чи Єви.

Можна прийняти апокрифічну Ліліт сотворену разом із Адамом у раю із пороху земного. Але світ їхнього дитинства не може бути «сиропним», як реальний світ раннього дитинства не буває нецікавим лише тому, що він до-сексуальний. Символічні дерева Саду лише вказують на майбутні незбагнені духовні відкриття і зростання. Тому «незнане» і «невідоме» завжди в майбутньому для будь-кого. Текст книги Буття криптографічний, і не варто сприймати його буквально.

Кохання і любов – «дещо різні речі», лише як бувають різними рівні єдиного цілого. Як, наприклад, корені дерева відрізняються від його крони. При коренях – і черви, і земне занурення (забуття), і солодощі земні; у кроні – спів небесних птахів, прозріння, насолоди вже духовного єднання. Але як можна протиставляти корені – кроні? Без коренів крона неможлива. Без гілля, без крони – корені абсурдні. Садівник дбає про все Дерево Буття. Або, як сирий напівтемний підвал відрізняється від мансарди з видом на море, сонце, зорі. Однак будинок без підвалин (фундаменту) – не будинок, навіть із мансардою. Будівничий знає як будувати.

До ерогенних зон, звісно, додається і потяг, і задоволення, і пристрасть не нами, до речі задумані. В усій природі, на своїх біологічних елементарних рівнях, існують ці мудрі речі, і з того виходять діти-квіти. Те, що я хотів сказати.

Про Ліліт, «її філософію» стільки сумбуру, що важко зрозуміти її справжню. Адже першоджерел не існує. То вона романтична, незалежна дама з потойбічним задзеркаллям, то вона – чорна, волохата вампірша, що поїдає дітей. Але, «навіть думка про те, що вона не може просити пробачення» у Того за чий рахунок все існує, утримується включаючи і її, то вона очевидно – велике стерво.

Я відрізняю Ваш сценічний образ від Вас, і розмовляв виключно з ним. Натхнення.