ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
2001. Горілка у спекоту (в скороченні)
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.

Ярослав Чорногуз
2026.01.21 18:43
Дока
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.

Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Ахеронт
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Присвята
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Невірна
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
Хай лляє кров (The Rolling Stones)
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Знаному критику
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Справжнє
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Річкові острови снів
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Ситуація
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
***
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
Кип'яток
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю...
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні

М Менянин
2026.01.19 23:12
До Мени
Менян вподобання

Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.

Є благочестя сина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Ліліт і Змій
Образ твору – А знаєш, ти був правий –
воно не варте безсмертя,
сиропне те існування
під вічно сонячним небом...

Йому було б просто нудно
без нас лишитися раптом
у заростях цих едемських
серед тварин безсловесних.

Він каже, що всіх любов’ю
небесною вкрив – як мило!
А я дарую кохання
із присмаком білих лілій,

із місячним сяйвом стегон,
з хрипким північним бажанням,
коли прохолодний вітер
танцює танго з зірками…

Бувай... переказуй Адаму,
що я його пробачаю,
хай пестить свою відреберну
покірно-вірну дружину,

незнане – воно небезпечне,
незвідане – ще страшніше...
............................
і знов понеділок - ab ovo,
а замисел був чудовий...

Контекст : Музика: Ilya - «Bellissimo»


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-11-23 21:53:46
Переглядів сторінки твору 3213
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.035 / 5.25  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.363 / 5.25  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-01 19:02:49 ]
Замисел, я так розумію, Його першоідея відносно Адама (людини) ще до появи Ліліт і Змія? В такому разі називати Замисел «сиропним існуванням», авторитетно говорити, що його реалізація «не варта безсмертя», нечемно, навіть, для демонічної дівчинки Ліліт.

Не коректно також розділяти Єдину Любов на земну і небесну і протиставляти їх, хоча б тому, що це вже давно зробили попи розставивши зворотні акценти. Творець не розділяє, він каже: «плодіться і розмножуйтесь». Він же і створив сексуальність, всілякі там ерогенні зони, аби плодились і розмножувались. Уявіть зворотне, і ви побачите голу пустелю, навіть без ботаніки. Усі спекуляції на цій темі, порнографічний бум – виникли внаслідок такого розділення. Могутня природна сила загнана свого часу пуританами у підземелля підсвідомого сьогодні виривається назовні приймаючи потворні патологічні вирази.

За що це, цікаво, демониця пробачає Адама у Вашому вірші, і що йому з того? Ну, дізнається він від Горинича, що його пробачила Ліліт, що далі. От, якби пробачив Творець, тоді – переміна, кінець «ab ovo», Вічність. Тому, якщо Адам і його Відреберна (чудове слово) прочитають «Ліліт і змій» навиворіт, то щось таки відкриють. Наприклад:

Незнане – воно жадане,
Незвідане – біль величне…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-01 22:50:15 ]
Попри моєї нелюбові до пояснення віршів, спробую поспілкуватись з Вами, Сергію :)

Під замислом "демонічна дівчинка Ліліт" розуміє не першоідею з появою Адама (суто чоловіче сприйняття :), а створення і Адама, і Ліліт із глини "за образом і подобієм", тобто рівних, що Ліліт і намагалася довести весь час Адаму. Тому "сиропне існування" в даному випадку стосується зовсім не цього замислу, а спокійного, розміреного, нудного (для Ліліт) течії існування в Едемі, яке для неї і справді "не варте безсмертя".

Щодо другої частини - тут йдеться про любов і кохання. Вони можуть доповнювати одне одного, але це дещо різні речі, чи Ви так не вважаєте? До речі, щось не зрозуміла про ерогенні зони :) Якщо у Вас вони існують для розмноження, то в мене - для отримання задоволення :))

Якщо б Ви розумілі філософію Ліліт, то навіть думка про те, що вона може просити пробачення у Творця, Вам би не прийшла. Тоді б вона просто не зробила всього, що зробила. А Адаму вона - Перша Жінка - пробачає... можливо, своє щастя, яке могло у них бути разом, якби... а можливо, і свій рок, який, втім, вона обрала самостійно. Бо була і залишається Жінкою... Тому "незнане" і "невідоме" - це для Ліліт вже в минулому, а для Адама і Відреберної вже ніколи не стане майбутнім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-02 22:54:47 ]
Вірш пояснення не потребує, зрозуміло про що йдеться. Мабуть, так має поводити себе справжня демоНІЧНА Ліліт (якщо серйозно відноситись до цього надуманого у віках образу, особливо поетами), інакше вона не відповідатиме собі. Але зухвалим видається саме поводження, і не по відношенню до Адама чи Єви.

Можна прийняти апокрифічну Ліліт сотворену разом із Адамом у раю із пороху земного. Але світ їхнього дитинства не може бути «сиропним», як реальний світ раннього дитинства не буває нецікавим лише тому, що він до-сексуальний. Символічні дерева Саду лише вказують на майбутні незбагнені духовні відкриття і зростання. Тому «незнане» і «невідоме» завжди в майбутньому для будь-кого. Текст книги Буття криптографічний, і не варто сприймати його буквально.

Кохання і любов – «дещо різні речі», лише як бувають різними рівні єдиного цілого. Як, наприклад, корені дерева відрізняються від його крони. При коренях – і черви, і земне занурення (забуття), і солодощі земні; у кроні – спів небесних птахів, прозріння, насолоди вже духовного єднання. Але як можна протиставляти корені – кроні? Без коренів крона неможлива. Без гілля, без крони – корені абсурдні. Садівник дбає про все Дерево Буття. Або, як сирий напівтемний підвал відрізняється від мансарди з видом на море, сонце, зорі. Однак будинок без підвалин (фундаменту) – не будинок, навіть із мансардою. Будівничий знає як будувати.

До ерогенних зон, звісно, додається і потяг, і задоволення, і пристрасть не нами, до речі задумані. В усій природі, на своїх біологічних елементарних рівнях, існують ці мудрі речі, і з того виходять діти-квіти. Те, що я хотів сказати.

Про Ліліт, «її філософію» стільки сумбуру, що важко зрозуміти її справжню. Адже першоджерел не існує. То вона романтична, незалежна дама з потойбічним задзеркаллям, то вона – чорна, волохата вампірша, що поїдає дітей. Але, «навіть думка про те, що вона не може просити пробачення» у Того за чий рахунок все існує, утримується включаючи і її, то вона очевидно – велике стерво.

Я відрізняю Ваш сценічний образ від Вас, і розмовляв виключно з ним. Натхнення.