ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Порадників багато
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі На Ніч -- Альбом Теревені від Зеня
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
***
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
Бетельгейзе
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Зникнення поета
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Воля
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Чорт і чортзна-що
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
* * *
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Дерево душі
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Салатові дні знову тут (Procol Harum)
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Вертоград
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Червневий смак
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
По той бік Золотої Липи
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
Рідна хата
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
* * *
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Ліліт і Змій
Образ твору – А знаєш, ти був правий –
воно не варте безсмертя,
сиропне те існування
під вічно сонячним небом...

Йому було б просто нудно
без нас лишитися раптом
у заростях цих едемських
серед тварин безсловесних.

Він каже, що всіх любов’ю
небесною вкрив – як мило!
А я дарую кохання
із присмаком білих лілій,

із місячним сяйвом стегон,
з хрипким північним бажанням,
коли прохолодний вітер
танцює танго з зірками…

Бувай... переказуй Адаму,
що я його пробачаю,
хай пестить свою відреберну
покірно-вірну дружину,

незнане – воно небезпечне,
незвідане – ще страшніше...
............................
і знов понеділок - ab ovo,
а замисел був чудовий...

Контекст : Музика: Ilya - «Bellissimo»


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-11-23 21:53:46
Переглядів сторінки твору 3126
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.035 / 5.25  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.363 / 5.25  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-01 19:02:49 ]
Замисел, я так розумію, Його першоідея відносно Адама (людини) ще до появи Ліліт і Змія? В такому разі називати Замисел «сиропним існуванням», авторитетно говорити, що його реалізація «не варта безсмертя», нечемно, навіть, для демонічної дівчинки Ліліт.

Не коректно також розділяти Єдину Любов на земну і небесну і протиставляти їх, хоча б тому, що це вже давно зробили попи розставивши зворотні акценти. Творець не розділяє, він каже: «плодіться і розмножуйтесь». Він же і створив сексуальність, всілякі там ерогенні зони, аби плодились і розмножувались. Уявіть зворотне, і ви побачите голу пустелю, навіть без ботаніки. Усі спекуляції на цій темі, порнографічний бум – виникли внаслідок такого розділення. Могутня природна сила загнана свого часу пуританами у підземелля підсвідомого сьогодні виривається назовні приймаючи потворні патологічні вирази.

За що це, цікаво, демониця пробачає Адама у Вашому вірші, і що йому з того? Ну, дізнається він від Горинича, що його пробачила Ліліт, що далі. От, якби пробачив Творець, тоді – переміна, кінець «ab ovo», Вічність. Тому, якщо Адам і його Відреберна (чудове слово) прочитають «Ліліт і змій» навиворіт, то щось таки відкриють. Наприклад:

Незнане – воно жадане,
Незвідане – біль величне…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-01 22:50:15 ]
Попри моєї нелюбові до пояснення віршів, спробую поспілкуватись з Вами, Сергію :)

Під замислом "демонічна дівчинка Ліліт" розуміє не першоідею з появою Адама (суто чоловіче сприйняття :), а створення і Адама, і Ліліт із глини "за образом і подобієм", тобто рівних, що Ліліт і намагалася довести весь час Адаму. Тому "сиропне існування" в даному випадку стосується зовсім не цього замислу, а спокійного, розміреного, нудного (для Ліліт) течії існування в Едемі, яке для неї і справді "не варте безсмертя".

Щодо другої частини - тут йдеться про любов і кохання. Вони можуть доповнювати одне одного, але це дещо різні речі, чи Ви так не вважаєте? До речі, щось не зрозуміла про ерогенні зони :) Якщо у Вас вони існують для розмноження, то в мене - для отримання задоволення :))

Якщо б Ви розумілі філософію Ліліт, то навіть думка про те, що вона може просити пробачення у Творця, Вам би не прийшла. Тоді б вона просто не зробила всього, що зробила. А Адаму вона - Перша Жінка - пробачає... можливо, своє щастя, яке могло у них бути разом, якби... а можливо, і свій рок, який, втім, вона обрала самостійно. Бо була і залишається Жінкою... Тому "незнане" і "невідоме" - це для Ліліт вже в минулому, а для Адама і Відреберної вже ніколи не стане майбутнім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-02 22:54:47 ]
Вірш пояснення не потребує, зрозуміло про що йдеться. Мабуть, так має поводити себе справжня демоНІЧНА Ліліт (якщо серйозно відноситись до цього надуманого у віках образу, особливо поетами), інакше вона не відповідатиме собі. Але зухвалим видається саме поводження, і не по відношенню до Адама чи Єви.

Можна прийняти апокрифічну Ліліт сотворену разом із Адамом у раю із пороху земного. Але світ їхнього дитинства не може бути «сиропним», як реальний світ раннього дитинства не буває нецікавим лише тому, що він до-сексуальний. Символічні дерева Саду лише вказують на майбутні незбагнені духовні відкриття і зростання. Тому «незнане» і «невідоме» завжди в майбутньому для будь-кого. Текст книги Буття криптографічний, і не варто сприймати його буквально.

Кохання і любов – «дещо різні речі», лише як бувають різними рівні єдиного цілого. Як, наприклад, корені дерева відрізняються від його крони. При коренях – і черви, і земне занурення (забуття), і солодощі земні; у кроні – спів небесних птахів, прозріння, насолоди вже духовного єднання. Але як можна протиставляти корені – кроні? Без коренів крона неможлива. Без гілля, без крони – корені абсурдні. Садівник дбає про все Дерево Буття. Або, як сирий напівтемний підвал відрізняється від мансарди з видом на море, сонце, зорі. Однак будинок без підвалин (фундаменту) – не будинок, навіть із мансардою. Будівничий знає як будувати.

До ерогенних зон, звісно, додається і потяг, і задоволення, і пристрасть не нами, до речі задумані. В усій природі, на своїх біологічних елементарних рівнях, існують ці мудрі речі, і з того виходять діти-квіти. Те, що я хотів сказати.

Про Ліліт, «її філософію» стільки сумбуру, що важко зрозуміти її справжню. Адже першоджерел не існує. То вона романтична, незалежна дама з потойбічним задзеркаллям, то вона – чорна, волохата вампірша, що поїдає дітей. Але, «навіть думка про те, що вона не може просити пробачення» у Того за чий рахунок все існує, утримується включаючи і її, то вона очевидно – велике стерво.

Я відрізняю Ваш сценічний образ від Вас, і розмовляв виключно з ним. Натхнення.