Кілометри доріг через гори далекі.
Залізниця додому. П’янка ностальгія.
І трембіти.Багаття. І вічні смереки.
Сонне місто.Бруківка на Корзо. І мрії.

Понад річкою липи. І поспіх вокзалу.
І повитий плющем загратований замок
Зайчик сонячний прагне весняного шалу
І засліплює очі крізь складки фіранок.

І осіннє болото. Цигани. І ринок.
І сміття на окраїнах. Кнайпа на розі.
На Ужі сірі чайки шукають скоринок,
А я знову і знову сама в дорозі.

Виноград і вино. На городі квіти.
А у місті спека. Асфальт мов тане.
І мене моїх друзів зустрінуть діти,
І слідів моїх скоро вже тут не стане.

Розмальовані писанки. Дух різдвяний.
Перейду через міст, наче в іншу долю.
І у травні цвістимуть мені каштани
Замість звислих гілок молодих магнолій.

Кафедральний собор. На душі тривога.
Щось не так. Я знайомих боюсь зустріти.
Знову площа.Вокзал. Знову та ж дорога.
Повернутись додому також треба вміти.

Та з вітрами чи повінню, снігом, грозою –
Кілометри доріг крізь туманні Карпати.
Може, якось приїду сюди чужою,
Щоб свій дух, і пісні, і себе згадати.