Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.06
21:40
Мій Боже я, дякую, що Ти в нас є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
2026.02.06
10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
2026.02.05
22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
2026.02.05
21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
2026.02.05
21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Дженнифер Лопес.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дженнифер Лопес.
Дженнифер Лопес.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
