Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Дженнифер Лопес.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дженнифер Лопес.
Дженнифер Лопес.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
