Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Дженнифер Лопес.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дженнифер Лопес.
Дженнифер Лопес.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
Сегодня вспомнил историю из своей жизни, она произошла много или не очень лет назад. После расставания с девушкой, мне было больно, и, найдя в Лопес, черты Аллы, я искал знакомый образ и обманывал себя. Я не могу передать всё, что мне напоминало Аллу, но как-то Джей выпустила видео, где она приходит в цыганский табор и танцует с цыганом. Этот клип причинил мне столько боли, что я, записав его, сначала боялся его смотреть, а потом я запускал его, чтобы пострадать. Почему? – мне казалось, что это Алла танцует с Ромой. Рома он цыган, но только пару лет назад я узнал, что он из знаменитой в прошлом семьи Юрия и Валенты Коржёвых. Так вот проведя пару лет жизни с музыкой Дженнифер Лопес, я настолько сроднился с нею, что лёгкая ревность появилась, когда она познакомилась Беном Афликом, и радость за неё что хоть у неё всё налаживается. Шли разговоры о их свадьбе, но тут меня переклинило после новости что Лопес беременна, и я два или три месяца, жил в страхе за неё, что меня волновало? – я до ужаса боялся, что Джей выйдет за Бена и умрёт, во время родов. Надо было видеть, что со мной творилось тогда, я не мог сидеть дома, и бродил по улицам города. Но прошло какое-то время и я успокоился или просо устал боятся, поскольку Дженнифер Лопес, жива и нет больше речь о её беременности, да я забыл на несколько лет, об этом. Но как-то скачал несколько фильмов с Дженнифер Лопес, пересматривал их и в ужасе застыл когда, в одном из фильмов, почти в начале, героиня Дженнифер Лопес, умирает на акушерском кресле. У меня в голове сразу, возникли воспоминаниях, что говорили по телику, после выхода на экран фильма «Девушка из Джерси». И просчитав, когда был снят фильм, я вздохнул с облегчением, поняв, что нечего было бояться, это были просто съёмки фильма, и надомной пошутила экстрасенсорика.
А спустя годы в благодарность, за помощь и спасение от безраздельной любви, написал стих.
Я фанат.
Я фанат, Дженнифер Лопес,
Не знаю, поймёте ли вы.
Что значить любить,
Но любимым не быть.
Точнее, любовь заметил,
В её глазах, оттенках слов.
Но допустил ошибку,
И всё, что мне осталось,
Знакомые черты, улыбка,
Движения, певицы на экране.
И голос не её, и не понятный,
Но, всё же женский,
И теперь, уже родной.
Да я фанат Дженнифер Лопес.
Я просто благодарен ей,
Зато, что смог, я пережить,
Остался жить,
Не допустил ошибку.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
