ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Братство Каменя
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
***
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
Камінь серед ведмежих ягід
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,

С М
2026.03.06 16:15
Зле дівча (The Doors)
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде

Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати

Юрій Лазірко
2026.03.06 16:03
Може Ви Чули ---українська рок-балада
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову

Артур Курдіновський
2026.03.06 15:55
Сморід
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.

Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
1920. Марш Будьонного
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Миті
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
Григір Тютюнник: бути Собою
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
Братство Каменя
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
* * *
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро

Артур Курдіновський
2026.03.06 00:43
Я - Зима (сонет)
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.

Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Довколополітичні думки -10
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Братство Каменя
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Легенда про раффлезію
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він

Ігор Терен
2026.03.05 15:16
Оксюморони когнітивного дисонансу
                    І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Талан
що втрачати розвінчаній королеві?
тільки волю
і руки свої - сталеві
ця маленька рибина
роздерла невід -
і позаду зоставила
сто морів

відчай випила –
губи солоні й досі,
камінь ребра голубив -
кричала досить,
на вершині всесвіту їй здалося,
що насправді море –
глибокий рів

що плавці –
не гірше за крила птахи,
мирне миро –
жереб гіркий невдахи

на її обличчі
в підніжжі плахи
не дрижать воронячі пера брів

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-12-11 15:32:38
Переглядів сторінки твору 10278
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.935 / 5.56  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 4.945 / 5.58  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:17:56 ]
Цікаве бачення жінки, Вандо! Скільки асоціацій...люблю такі вірші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 16:20:43 ]
Дякую, Ганю :) Така собі історія жінки, яка не знала міри...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:43:00 ]
А я думала- просто жінки! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 17:11:08 ]
Безумовно, справжньої жінки, Ганю :) але, напевне, не просто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 13:41:01 ]
ну, по-перше, ще раз - крутий вірш.
а по-друге, вітаю, хай і з запізненням (лише дізналась), з публікацією у "Київській Русі"!
і ти, і твої вірші варті лише найкращого!
гіп-гіп ((:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 18:40:16 ]
Як на мене - вірш цікавий - і мені сподобався легкістю.
Перепрошую, що не прочитав коментарів, може в чомусь повторююсь.
Можливо у "з водою" - "з" - не потрібне?
"то жереб" - "не жереб"?
І ось є ніби розбіжність першої частини вірша з другою? У першій "її" - а в другій "тобі"?
Зрештою, відповідь на це питання і може максимально увиразнити два останні рядки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 18:51:43 ]
Спасибі, РМ, за увагу :)
Щодо "її" і "тобі" - то дуже добре підмічено, може, вартувало б увиразнити, але вже із 2-го катрену автор настільки співпереживає зі своєю героїнею, то вона стає з 3-ї (віддаленої) особи, 2-ю (ближчою).
А "з водою"="вода і глибокий рів" - ?

Щодо жеребу, то тут трохи втрачається зміст - героїні уявляється, що мир - для невдах, а плавці - не гірше крил птаха, а море - це рів...Тому "не жереб" - зробить зміст протилежним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 19:17:08 ]
Миром помазання для невдах? Необов'язково.
"це просто водою глибокий рів"? Так теж цікаво, ніби...
Тоді зближення можна зробити раніше - "і руки твої"?
Можливо додати ще один склад через "обличчя" в передостанньому рядку.
І замість "тріпочуть" - може щось на кшталт "здіймуться"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 19:41:59 ]
Звісно, що мир і миро - не для невдахи :) тут наводяться саме помилкові твредження, які і призвели - до двох ост. рядків...
Склад і справді випустила :) але зближення у 2-му рядку - надто раннє.

Щодо поблажливості - до улюблених авторів-коментаторів, та й взагалі до обгрунтованих коментарів - нема проблем :) А ця оцінка, як на мене, хуліганство, до того ж, нічим не обгрунтоване. У "Правилах оцінювання" чітко описане право автора вимагати справедливості ;)

Непорозуміння у творчому процесі - річ звична :) Головне, я гадаю, залишатися при взаємоповазі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:42:53 ]
Чомусь перше, що спало на думку,- доля Марії Стюарт...
Можна по-різному ставитись до таких відчайдушних, "безмежних і безкраїх" жінок, які, втім, перед плахою стають просто жінками, а також дискутувати з автором щодо ставлення до таких персонажів, але ніякої "чорноти" я не побачила. Скоріше, це вірш про "злу іронію долі".
Вандусь, прийми і мої поздоровлення! Дуже радію за тебе :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:54:23 ]
Чорі, саме так - Марія Стюарт, а ще Анна Болейн - найбільш яскраві приклади.
Стосовно закидів "чорноти", то щось це сильно нагадує інквізицію та "полювання на відьом" у темному Середньовіччі... ;)
Дякую щиро за поздоровлення! Це перша моя велика добірка у друці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:57:16 ]
Нікусь, дяка тобі. То вже трохи давня публікація - з вересня, то вже трохи призабулося :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Завадський (Л.П./М.К.) [ 2008-12-13 00:18:55 ]
Звичайно, не чорний вірш, а металевий. Не про пекельно-чорну людину, а про сталево-вперту людину-ніж, людину-крицю.

Я хотів би прокоментувати образи, абстрагувавшись від безпосереднього значення тексту.
У перших двох рядках другої строфи стиснуто пружину болю. А коли вже понад біль, коли пружина розпрямлена, розверзається прірва - погляд з "вершечку світу" у "глибокий рів". І от найбільший кайф у вірші - це відчуття розгойданої метафізичної амплітуди, цей "вершечок-рів", який відлунює у "плавцях-птахах" і, як у зовнішніх дужках, - "рибині-воронячих перах". Відчуття "злету-провалля", відсутності грунту, стратосферної порожнечі.

Який ще "Чорний вірш"?!

Сподіваюсь, Вандо, що Ви пробачите такий явно некоректний підхід, адже слова, все-таки, насамперед означають те, що вони означають :)