ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах

Юрій Лазірко
2025.08.04 21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!

Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,

Ольга Олеандра
2025.08.04 10:52
Вітру перешіптування з листям.
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?

Юрій Гундарєв
2025.08.04 09:28
серпня - день народження унікального німецького музиканта

Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.

Батьки - письменник і балерина,
після

Олена Побийголод
2025.08.04 08:53
Із Бориса Заходера

Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!

(2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександра Новгородова (1987) / Проза

 Зізнання
...Лола відповіла на дзвінок.
Лола не втрималась.
- Я чекатиму! Я чекатиму, чуєш! Чекатиму! Чуєш?!
Так вона кричала йому. Така собі закохана маргаритка Лола з голубими очима і ніжними руками. Лола. Ім’я доволі брутальне. Лола – співачка кабаре. Лола – дитина чарівників. Фокусник і дресирувальниця. Її батька загризли тигри, а матір потрапила в автокатастрофу. Нелогічні обставини смерті. Яка смерть є логічною? Лола – дівчина невисокого зросту, тоненька, з каштановим волоссям, пухнаста киця Лола. Лола, моє золотко. Лола - моя принцеса. Лола – скарб. Лола – моя. Лола! Лола! Лола! Лола! Лола!!! Ло-ла.
Лола…
Лола приймає таблетки синього кольору разом з пігулками рожевого кольору, такі собі блискучі перлинки. Вона ковтатиме їх жменями. Коли довідається про… Вона все робить заради інстинкту самовдосконалення, заради мистецтва самозабуття. Час Лола вимірює жменями. Жменьками. Бо ручки в неї невеличкі, а часу ще так багато. Лола п’є молоко з печивом на сніданок, Моя брутально-витончена Лола. Моя принцеса Цирку. Моя авангардна королева.
Лола носить чорну білизну. Лола обожнює мереживні панчохи. Лола віддалася в перший раз охоронцю паба, який врятував її гідність від домагань сусідського хлопця. Лола обожнювала того охоронця, доки його не вбили. Його вбили у неї на очах. Підрізали ножем. 15 чоловік на одного. Вас це влаштовує? Пані та панове, вас це влаштовує?! Моя принцеса Лола перефарбувалася в білявку та захворіла на співи в кабаре. Моя прекрасна Лола. Моя чудова квітка, ніжна фіалка. Бузкова Лола. Маргаритка.
Лола не знає, що вона не рідна дочка своїх батьків. Лола – дитина чарівників. Лола, тебе принесли на білих крилах лелеки. Лола, ти знаєш, ти сьогодні чарівна? На випускний бал вона прийшла з друзями своїх нерідних батьків. Дядько Дейв та тітка Марж. Вони так обіймали тебе, Лола, що ти вирішила не втрачати цноти сьогодні. Тоді, коли час не обмежувався секундами до. Лола, чарівна дівчинка-квітка. Лола, як ми скучили за тобою. За твоїми піснями у дворі, коли не все ще втрачено, Лола!
А потім вона побачила його. Познайомилася з ним від самого свого народження. Лола, хотіла би ти не відпускати його долоні, біля фіолетово-блакитного обрію, вбачаючи першу зірку, що сходить, Лола?! Лола! Хотіла би ти пити його всього і піти на фронт, щоби дати йому більше ніж ті хвилини? Лола, відмовила би ти своєму викладачу з математики заради того, щоб співати для нього?
Лола хотіла більшого! Лола пішла на справу, усвідомлюючи, що він зрадить. Він зрадить її людям в формі, що нагадує грати. Що нагадує грати, Лола? Лола – таємниче створіння, вилизуючи підлогу миршавим язиком, намагається зрозуміти істину. Справжнє кохання! Ось воно, Лола, ось воно. Лола! Лола, моя ромашка, пелюстки віддавала йому на щастя, на кращу долю. Лола! Лола!!! …
Він, таємничий, цілував її пальченята перші п’ять років існування. Він перший подарував їй шоколадку на день народження. Він відводив її до школи і грав їй Брамса. Він розповідав їй німецьку етику і навчав грі у покер. Лола! Він знав, що коли-небудь доведеться знищити її, як її батьків. Як її матір, як свою дружину, як її батька. Лола, дитина чарівників. Красуня, Лола.
Вистрілила йому в спину, не думаючи. Знаючи, що очікування на сповідь затьмарить її думки, вона цілувала його. Свого чарівного чоловіка з таємничими очима і акуратними вухами. Лола торкалася його волосся і дихала на його долоні. Лола тримала його мокру сорочку і притулялася головою до його грудей. Лола сиділа біля нього на підлозі і витирала сльози з блакитних очей. В кишені пігулки, нагадували про час. Час. Пора в ліжко. Спати, моя маленька Лола. Вона, знала, сьогодні вони спатимуть разом. На підлозі, голова до голови. Вона обніме його, як колись в дитинстві. А потім… На наступний день, через 24 години, рівно в 22.15 їй зателефонують. Їй зателефонують люди з контори, вони вже знають. Вони вже знають про маленьку бузково-фіалкову Лолу, маргаритку з кримінальних районів. І про нього, таємничого чоловіка у формі, який читав Лолі казки братів Грим і слухав за дверима кімнати, як вона плакала вечорами, після смерті чергової принцеси.
Вона чекатиме його тут. Хоча, за логікою, він повинен чекати на неї там. Але вона пообіцяла чекати його. І чекатиме. Раптом диво…Чекатиме хтозна скільки часу. Десь в камері для довічно ув’язнених, вона мріятиме про нього. Смілива, маленька, брутально-витончена екзальтована Лола.
Вона підняла слухавку і розповіла все про себе…
19-20.12.08




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-25 21:23:00
Переглядів сторінки твору 1093
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.612 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.815
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2010.03.23 08:32
Автор у цю хвилину відсутній