Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А за те мої прогнози -
Як у баби Ванги!
Сатиричну штангу.
А за те мої прогнози -
Як у баби Ванги!
2026.05.04
21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
2026.05.04
21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
17:11
Я запитав в Ісуса: ти тут був
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Новгородова (1987) /
Проза
Зізнання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зізнання
...Лола відповіла на дзвінок.
Лола не втрималась.
- Я чекатиму! Я чекатиму, чуєш! Чекатиму! Чуєш?!
Так вона кричала йому. Така собі закохана маргаритка Лола з голубими очима і ніжними руками. Лола. Ім’я доволі брутальне. Лола – співачка кабаре. Лола – дитина чарівників. Фокусник і дресирувальниця. Її батька загризли тигри, а матір потрапила в автокатастрофу. Нелогічні обставини смерті. Яка смерть є логічною? Лола – дівчина невисокого зросту, тоненька, з каштановим волоссям, пухнаста киця Лола. Лола, моє золотко. Лола - моя принцеса. Лола – скарб. Лола – моя. Лола! Лола! Лола! Лола! Лола!!! Ло-ла.
Лола…
Лола приймає таблетки синього кольору разом з пігулками рожевого кольору, такі собі блискучі перлинки. Вона ковтатиме їх жменями. Коли довідається про… Вона все робить заради інстинкту самовдосконалення, заради мистецтва самозабуття. Час Лола вимірює жменями. Жменьками. Бо ручки в неї невеличкі, а часу ще так багато. Лола п’є молоко з печивом на сніданок, Моя брутально-витончена Лола. Моя принцеса Цирку. Моя авангардна королева.
Лола носить чорну білизну. Лола обожнює мереживні панчохи. Лола віддалася в перший раз охоронцю паба, який врятував її гідність від домагань сусідського хлопця. Лола обожнювала того охоронця, доки його не вбили. Його вбили у неї на очах. Підрізали ножем. 15 чоловік на одного. Вас це влаштовує? Пані та панове, вас це влаштовує?! Моя принцеса Лола перефарбувалася в білявку та захворіла на співи в кабаре. Моя прекрасна Лола. Моя чудова квітка, ніжна фіалка. Бузкова Лола. Маргаритка.
Лола не знає, що вона не рідна дочка своїх батьків. Лола – дитина чарівників. Лола, тебе принесли на білих крилах лелеки. Лола, ти знаєш, ти сьогодні чарівна? На випускний бал вона прийшла з друзями своїх нерідних батьків. Дядько Дейв та тітка Марж. Вони так обіймали тебе, Лола, що ти вирішила не втрачати цноти сьогодні. Тоді, коли час не обмежувався секундами до. Лола, чарівна дівчинка-квітка. Лола, як ми скучили за тобою. За твоїми піснями у дворі, коли не все ще втрачено, Лола!
А потім вона побачила його. Познайомилася з ним від самого свого народження. Лола, хотіла би ти не відпускати його долоні, біля фіолетово-блакитного обрію, вбачаючи першу зірку, що сходить, Лола?! Лола! Хотіла би ти пити його всього і піти на фронт, щоби дати йому більше ніж ті хвилини? Лола, відмовила би ти своєму викладачу з математики заради того, щоб співати для нього?
Лола хотіла більшого! Лола пішла на справу, усвідомлюючи, що він зрадить. Він зрадить її людям в формі, що нагадує грати. Що нагадує грати, Лола? Лола – таємниче створіння, вилизуючи підлогу миршавим язиком, намагається зрозуміти істину. Справжнє кохання! Ось воно, Лола, ось воно. Лола! Лола, моя ромашка, пелюстки віддавала йому на щастя, на кращу долю. Лола! Лола!!! …
Він, таємничий, цілував її пальченята перші п’ять років існування. Він перший подарував їй шоколадку на день народження. Він відводив її до школи і грав їй Брамса. Він розповідав їй німецьку етику і навчав грі у покер. Лола! Він знав, що коли-небудь доведеться знищити її, як її батьків. Як її матір, як свою дружину, як її батька. Лола, дитина чарівників. Красуня, Лола.
Вистрілила йому в спину, не думаючи. Знаючи, що очікування на сповідь затьмарить її думки, вона цілувала його. Свого чарівного чоловіка з таємничими очима і акуратними вухами. Лола торкалася його волосся і дихала на його долоні. Лола тримала його мокру сорочку і притулялася головою до його грудей. Лола сиділа біля нього на підлозі і витирала сльози з блакитних очей. В кишені пігулки, нагадували про час. Час. Пора в ліжко. Спати, моя маленька Лола. Вона, знала, сьогодні вони спатимуть разом. На підлозі, голова до голови. Вона обніме його, як колись в дитинстві. А потім… На наступний день, через 24 години, рівно в 22.15 їй зателефонують. Їй зателефонують люди з контори, вони вже знають. Вони вже знають про маленьку бузково-фіалкову Лолу, маргаритку з кримінальних районів. І про нього, таємничого чоловіка у формі, який читав Лолі казки братів Грим і слухав за дверима кімнати, як вона плакала вечорами, після смерті чергової принцеси.
Вона чекатиме його тут. Хоча, за логікою, він повинен чекати на неї там. Але вона пообіцяла чекати його. І чекатиме. Раптом диво…Чекатиме хтозна скільки часу. Десь в камері для довічно ув’язнених, вона мріятиме про нього. Смілива, маленька, брутально-витончена екзальтована Лола.
Вона підняла слухавку і розповіла все про себе…
19-20.12.08
Лола не втрималась.
- Я чекатиму! Я чекатиму, чуєш! Чекатиму! Чуєш?!
Так вона кричала йому. Така собі закохана маргаритка Лола з голубими очима і ніжними руками. Лола. Ім’я доволі брутальне. Лола – співачка кабаре. Лола – дитина чарівників. Фокусник і дресирувальниця. Її батька загризли тигри, а матір потрапила в автокатастрофу. Нелогічні обставини смерті. Яка смерть є логічною? Лола – дівчина невисокого зросту, тоненька, з каштановим волоссям, пухнаста киця Лола. Лола, моє золотко. Лола - моя принцеса. Лола – скарб. Лола – моя. Лола! Лола! Лола! Лола! Лола!!! Ло-ла.
Лола…
Лола приймає таблетки синього кольору разом з пігулками рожевого кольору, такі собі блискучі перлинки. Вона ковтатиме їх жменями. Коли довідається про… Вона все робить заради інстинкту самовдосконалення, заради мистецтва самозабуття. Час Лола вимірює жменями. Жменьками. Бо ручки в неї невеличкі, а часу ще так багато. Лола п’є молоко з печивом на сніданок, Моя брутально-витончена Лола. Моя принцеса Цирку. Моя авангардна королева.
Лола носить чорну білизну. Лола обожнює мереживні панчохи. Лола віддалася в перший раз охоронцю паба, який врятував її гідність від домагань сусідського хлопця. Лола обожнювала того охоронця, доки його не вбили. Його вбили у неї на очах. Підрізали ножем. 15 чоловік на одного. Вас це влаштовує? Пані та панове, вас це влаштовує?! Моя принцеса Лола перефарбувалася в білявку та захворіла на співи в кабаре. Моя прекрасна Лола. Моя чудова квітка, ніжна фіалка. Бузкова Лола. Маргаритка.
Лола не знає, що вона не рідна дочка своїх батьків. Лола – дитина чарівників. Лола, тебе принесли на білих крилах лелеки. Лола, ти знаєш, ти сьогодні чарівна? На випускний бал вона прийшла з друзями своїх нерідних батьків. Дядько Дейв та тітка Марж. Вони так обіймали тебе, Лола, що ти вирішила не втрачати цноти сьогодні. Тоді, коли час не обмежувався секундами до. Лола, чарівна дівчинка-квітка. Лола, як ми скучили за тобою. За твоїми піснями у дворі, коли не все ще втрачено, Лола!
А потім вона побачила його. Познайомилася з ним від самого свого народження. Лола, хотіла би ти не відпускати його долоні, біля фіолетово-блакитного обрію, вбачаючи першу зірку, що сходить, Лола?! Лола! Хотіла би ти пити його всього і піти на фронт, щоби дати йому більше ніж ті хвилини? Лола, відмовила би ти своєму викладачу з математики заради того, щоб співати для нього?
Лола хотіла більшого! Лола пішла на справу, усвідомлюючи, що він зрадить. Він зрадить її людям в формі, що нагадує грати. Що нагадує грати, Лола? Лола – таємниче створіння, вилизуючи підлогу миршавим язиком, намагається зрозуміти істину. Справжнє кохання! Ось воно, Лола, ось воно. Лола! Лола, моя ромашка, пелюстки віддавала йому на щастя, на кращу долю. Лола! Лола!!! …
Він, таємничий, цілував її пальченята перші п’ять років існування. Він перший подарував їй шоколадку на день народження. Він відводив її до школи і грав їй Брамса. Він розповідав їй німецьку етику і навчав грі у покер. Лола! Він знав, що коли-небудь доведеться знищити її, як її батьків. Як її матір, як свою дружину, як її батька. Лола, дитина чарівників. Красуня, Лола.
Вистрілила йому в спину, не думаючи. Знаючи, що очікування на сповідь затьмарить її думки, вона цілувала його. Свого чарівного чоловіка з таємничими очима і акуратними вухами. Лола торкалася його волосся і дихала на його долоні. Лола тримала його мокру сорочку і притулялася головою до його грудей. Лола сиділа біля нього на підлозі і витирала сльози з блакитних очей. В кишені пігулки, нагадували про час. Час. Пора в ліжко. Спати, моя маленька Лола. Вона, знала, сьогодні вони спатимуть разом. На підлозі, голова до голови. Вона обніме його, як колись в дитинстві. А потім… На наступний день, через 24 години, рівно в 22.15 їй зателефонують. Їй зателефонують люди з контори, вони вже знають. Вони вже знають про маленьку бузково-фіалкову Лолу, маргаритку з кримінальних районів. І про нього, таємничого чоловіка у формі, який читав Лолі казки братів Грим і слухав за дверима кімнати, як вона плакала вечорами, після смерті чергової принцеси.
Вона чекатиме його тут. Хоча, за логікою, він повинен чекати на неї там. Але вона пообіцяла чекати його. І чекатиме. Раптом диво…Чекатиме хтозна скільки часу. Десь в камері для довічно ув’язнених, вона мріятиме про нього. Смілива, маленька, брутально-витончена екзальтована Лола.
Вона підняла слухавку і розповіла все про себе…
19-20.12.08
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
