ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже як сигнал бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьо

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Іван Потьомкін
2026.03.18 19:04
Я був майже в приятельських стосунках з Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком – чоловими шістдесятниками, чиєю думкою дорожив кожний з причетних до красного письменства. Не раз і не два, відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: «Оце н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександра Новгородова (1987) / Проза

 Зізнання
...Лола відповіла на дзвінок.
Лола не втрималась.
- Я чекатиму! Я чекатиму, чуєш! Чекатиму! Чуєш?!
Так вона кричала йому. Така собі закохана маргаритка Лола з голубими очима і ніжними руками. Лола. Ім’я доволі брутальне. Лола – співачка кабаре. Лола – дитина чарівників. Фокусник і дресирувальниця. Її батька загризли тигри, а матір потрапила в автокатастрофу. Нелогічні обставини смерті. Яка смерть є логічною? Лола – дівчина невисокого зросту, тоненька, з каштановим волоссям, пухнаста киця Лола. Лола, моє золотко. Лола - моя принцеса. Лола – скарб. Лола – моя. Лола! Лола! Лола! Лола! Лола!!! Ло-ла.
Лола…
Лола приймає таблетки синього кольору разом з пігулками рожевого кольору, такі собі блискучі перлинки. Вона ковтатиме їх жменями. Коли довідається про… Вона все робить заради інстинкту самовдосконалення, заради мистецтва самозабуття. Час Лола вимірює жменями. Жменьками. Бо ручки в неї невеличкі, а часу ще так багато. Лола п’є молоко з печивом на сніданок, Моя брутально-витончена Лола. Моя принцеса Цирку. Моя авангардна королева.
Лола носить чорну білизну. Лола обожнює мереживні панчохи. Лола віддалася в перший раз охоронцю паба, який врятував її гідність від домагань сусідського хлопця. Лола обожнювала того охоронця, доки його не вбили. Його вбили у неї на очах. Підрізали ножем. 15 чоловік на одного. Вас це влаштовує? Пані та панове, вас це влаштовує?! Моя принцеса Лола перефарбувалася в білявку та захворіла на співи в кабаре. Моя прекрасна Лола. Моя чудова квітка, ніжна фіалка. Бузкова Лола. Маргаритка.
Лола не знає, що вона не рідна дочка своїх батьків. Лола – дитина чарівників. Лола, тебе принесли на білих крилах лелеки. Лола, ти знаєш, ти сьогодні чарівна? На випускний бал вона прийшла з друзями своїх нерідних батьків. Дядько Дейв та тітка Марж. Вони так обіймали тебе, Лола, що ти вирішила не втрачати цноти сьогодні. Тоді, коли час не обмежувався секундами до. Лола, чарівна дівчинка-квітка. Лола, як ми скучили за тобою. За твоїми піснями у дворі, коли не все ще втрачено, Лола!
А потім вона побачила його. Познайомилася з ним від самого свого народження. Лола, хотіла би ти не відпускати його долоні, біля фіолетово-блакитного обрію, вбачаючи першу зірку, що сходить, Лола?! Лола! Хотіла би ти пити його всього і піти на фронт, щоби дати йому більше ніж ті хвилини? Лола, відмовила би ти своєму викладачу з математики заради того, щоб співати для нього?
Лола хотіла більшого! Лола пішла на справу, усвідомлюючи, що він зрадить. Він зрадить її людям в формі, що нагадує грати. Що нагадує грати, Лола? Лола – таємниче створіння, вилизуючи підлогу миршавим язиком, намагається зрозуміти істину. Справжнє кохання! Ось воно, Лола, ось воно. Лола! Лола, моя ромашка, пелюстки віддавала йому на щастя, на кращу долю. Лола! Лола!!! …
Він, таємничий, цілував її пальченята перші п’ять років існування. Він перший подарував їй шоколадку на день народження. Він відводив її до школи і грав їй Брамса. Він розповідав їй німецьку етику і навчав грі у покер. Лола! Він знав, що коли-небудь доведеться знищити її, як її батьків. Як її матір, як свою дружину, як її батька. Лола, дитина чарівників. Красуня, Лола.
Вистрілила йому в спину, не думаючи. Знаючи, що очікування на сповідь затьмарить її думки, вона цілувала його. Свого чарівного чоловіка з таємничими очима і акуратними вухами. Лола торкалася його волосся і дихала на його долоні. Лола тримала його мокру сорочку і притулялася головою до його грудей. Лола сиділа біля нього на підлозі і витирала сльози з блакитних очей. В кишені пігулки, нагадували про час. Час. Пора в ліжко. Спати, моя маленька Лола. Вона, знала, сьогодні вони спатимуть разом. На підлозі, голова до голови. Вона обніме його, як колись в дитинстві. А потім… На наступний день, через 24 години, рівно в 22.15 їй зателефонують. Їй зателефонують люди з контори, вони вже знають. Вони вже знають про маленьку бузково-фіалкову Лолу, маргаритку з кримінальних районів. І про нього, таємничого чоловіка у формі, який читав Лолі казки братів Грим і слухав за дверима кімнати, як вона плакала вечорами, після смерті чергової принцеси.
Вона чекатиме його тут. Хоча, за логікою, він повинен чекати на неї там. Але вона пообіцяла чекати його. І чекатиме. Раптом диво…Чекатиме хтозна скільки часу. Десь в камері для довічно ув’язнених, вона мріятиме про нього. Смілива, маленька, брутально-витончена екзальтована Лола.
Вона підняла слухавку і розповіла все про себе…
19-20.12.08




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-25 21:23:00
Переглядів сторінки твору 1126
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.612 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.815
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2010.03.23 08:32
Автор у цю хвилину відсутній