ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Костянтин Ватульов
2026.05.21 18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.

Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь

Євген Федчук
2026.05.21 18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість

Вячеслав Руденко
2026.05.21 16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.

Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.

Тетяна Левицька
2026.05.20 10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!

Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Терещенко (1970) / Вірші

 Зима для двох
Розверзлося небо - зима не шкодує сили.
Нуртує тигрицею ху́га - шаліє в хащах,
Нехай собі віє, нехай зітхає і квилить.
Для нас і віхола втіха, й зима - найкраща.
Розкутаю серце й зігрію твої долоні,
А потім розтану повільно - у ритмі блюзу,
І нас понесе кавалькада зірчастих коней,
Пелюсткодощами троянд заголублять музи.
Розквітне медами п’янлива наша оаза,
Арома –свіча розтопить небо з торосів.
А віхола стукає в шибку – то просто заздрість,
У неї хоч комір із ху́тра, а ноги ж босі…
Їй хочеться за́тишку в світі, я знаю точно -
Про ніжність і затишок мріється кожній жінці...
Нехай стугонить до ранку, нехай туркоче,
А ми їй наллємо кохання свого по вінця…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-28 18:41:59
Переглядів сторінки твору 5701
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.564 / 6  (4.947 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.895 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Різдвяна поезія (для дорослих)
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 09:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-28 20:48:40 ]
Ну як, мені, третьому – в "Зиму для двох"? Та на мороз не я її вивів. Художньо виліплені рядки за принципом ромашки: вірю-не вірю. За Станіславським. Вірю – у розверсте небо, тигрицю хугу шаленіючу в хащах. У втіху віхоли – не вірю. Вони ж у хаті, а вона – в зимі. Чи їм ще й її втіхи не хватає, там… Не вірю у кволого інкогніто, якому розкутане серце героїні розігріє лише долоні. А що розігріє його серце, коли вона розтане у ритмі блюзу і т.д.? Я помилився: ромашка виходить якась не пропорційна. Але Станіславський – повноцінний. Вірю – у босу віхолу. Не вірю у її заздрість щодо кохання тих, у хаті, і що воно виплете панчішки на її босі ноги. Віхолі одній, здається, і вірить Станіславський. На мій суб'єктивний погляд. А мене все не відпускає ваша віхола:

Десь повія за містом жебрає
По осінньому бездоріжжю…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-28 21:46:15 ]
Перепрошую, спіткнувся необачно на віхолі, як на кущі (ніколи не вживав). А все інше - суб'єктивна правда.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-28 23:43:22 ]
Невже усе дійсно так складно, Сергію?
А якщо просто відпустити себе, забувши про Станіславськог і усі інші: вірю- не вірю, ту бі -ор нот ту бі, любит- не любит, к сердцу прижмет- к черту пошлет...Не вимірювати термометром, у кого тепліші долоні чи гарячіше серце.
Просто відпустити себе. Ситуація може видатися набагато простішою і приємнішою.
Або просто відчути контраст хлодного і теплого,
незатишного і комфортного,
крижаного і гарячого,
неприємного і приємного,
небажаного і бажаного,
Не аналізуючи стилістику вірша, просто прислухатися до себе.
Не відчути щастя НЕ МЕРЗНУТИ у віхолу, може лише той, хто не мерз у віхолу.
Втім, можливо авторці і дійсно не вистачило майстерності :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 11:20:16 ]
Наталю, Станіславський підвернувся під руку, вже після того, як відпустивши себе (що роблю завжди) уперше прочитав «Зиму для двох». Уявивши себе на місці героя (що теж роблю, аби відчути із середини), відчув себе (в тому образі) мізерним перед ліричною героїнею. Тому й не повірив у «кохання по вінця», не відчув того контрасту. Я розумію, що той обранець – справжній лицар, коханець. Можливо, з Вашою майстерністю, кілька поетичних штрихів переконають мене у зворотному. Але, це (уже втретє) – тільки моє суб’єктивне бачення. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 12:24:42 ]
Сергію, щоб бути щасливою людиною у коханні і мати його по вінця, не конче треба кохати лицаря - супермена, нмсд, просто треба уміти бути щасливою. Що, безперечно, непросто.
Тож я вважаю зайвим малювати такого неіснуючого супермена у вірші.
І Вам не обовязково уявляти себе на його місці, достатньо відчути себе щасливим на своєму власному, тож Ваша героїня теж відчує цю ауру.
Щодо віхоли, яка Вам видалася такою реалістичною, то чи не сприйняли ви її занадто буквально? А раптом Віхола- це просто суперниця, просто жінка... А її босі ноги - це втрачене кохання...І таке буває....
А за високу оцінку якостей Л.героїні- дякую:) Можливо вона не така вже й безгрішна.
З взаємною повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 13:24:01 ]
Я не мав на увазі голлівудського кіногероя, Боже збав. Але залишаю за собою право опинятись на місці будь-якого героя, будь-якого опублікованого вірша. Цікава думка про суперницю і її босі ноги. Нмсд.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 20:26:40 ]
Пробачте, що знову, як той москаль. Викиньте, якщо Ваша ласка, усі мої коментарі. Я не правий. Щасти Вам. І з Новим Роком!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-30 17:21:35 ]
Сергію, хіба я можу видаляти коментарі такого читача, який не лише читає твори, а й відчуває
іх? З Новоріччям Вас, дорогий мій читачу,
тепла, натхнення, віри. Гарних свят:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-30 20:32:35 ]
Читаю. Подобається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-12-28 23:52:31 ]
Дурня, Наталко, у коменті, що вище. Хоча кожнийн має право на свою думку.
Зайшла аби сказати ВАМ, що вірш - супер, і якщо, авторці чогось не вистачає, то кому тут чого вистачає:(... Усім хороша не будеш.:)
Майстерність зростає ВАША і це очевидно. Зайшла аби сказати ВАМ се. Веселих свят.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 10:51:42 ]
Я двічі підкреслив, що це моя суб'єктивна думка. Тому при слові "Дурня" не завадило б і Вам сказати: "На мою суб'єктивну думку". Тим більше, що Ваша думка про вірш (крім "супер", "майстерність зростає"), тут взагалі відсутня.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-29 12:37:53 ]
Кішечко, дякую тобі, що заходиш, читаєш, відгукуєшся добрим словом. На те й Майстерні, щоб ми удосконалювалися, занурюючись у нашу спільну
поетичну ноосферу. Твої вірші у ній мають особливу ауру. Дякую.