ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.31
19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
2026.05.31
15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
2026.05.31
15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
2026.05.31
14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило
2026.05.31
11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
2026.05.31
10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
2026.05.31
10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ
Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зара
2026.05.31
07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
2026.05.30
12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
2026.05.30
11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
2026.05.30
11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
2026.05.30
07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
2026.05.30
06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
2026.05.30
00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Терещенко (1970) /
Проза
РІЗДВЯНИЙ КОЛОБОК
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РІЗДВЯНИЙ КОЛОБОК
(Композиція-ремікс для сцени
Для дітей, що дорослішають,
для дорослих, що бавляться казками.)
Дійові особи: дід, баба, Колобок,
Звірі: Ведмідь, Вовк, Лисиця.
ДІД:
Ну що старенька, скоро вже Різдво.
А в нас у холодильнику не густо,
Олії трохи. Пляшечка на двох.
І півлітрова баночка капусти.
А що в кладовці? Тут у нас мука,
Турецьких дріжжів маємо пакунок,
Чи не спекла б ти, жінко, колобка,
Хоч на Різдво побалувати шлунок.
БАБА:
Тобі, старий, лиш волі трохи дай,
Відразу прагнеш стати командиром.
(думає)
Мука, олія, дріжджі і вода...
Можливо й вийде порцій на чотири.
Ну що ж, умовив, то неси давай,
Усе що треба: миску, сіль і воду,
Муку з комірки. Буде коровай,
Чи колобок. Тим більше -є нагода.
(ідуть місити тісто, готувати колобок)
(Зявляється Колобок)
КОЛОБОК:
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
Румяний і легенький, мов пір’їна,
Ніде нічого в мене не стирчить,
Не маю рук я, і не маю ніг,
Вершина досконалості: оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне із його квадратом!
( обдивляється)
Щось я занадто швидко вистигаю...
Накритий стіл. Кутя стоїть, узвар,
Я стільки часу тут вже марно згаяв,
Пардон, старенькі... і оревуар!
(викочується з хати і
котиться далі, наспівуючи пісеньку)
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
М’якенький і легенький, мов пірїна,
Ніде нічого в мене не стирчить.....
...............................................
ВЕДМІДЬ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВЕДМІДЬ:
А я Ведмідь. У нас тут безробіття.
У Лісі криза. Холодно. Зима.
Я був у сплячці до цієї миті.
Та на Різдво прокинувся. Й дарма.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВЕДМІДЬ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й танцювати можу за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену..
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ВОВК:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВОВК:
Я Вовчик- Братік, будемо знайомі
У лісі криза. Холодно. Зима.
Все істивне скінчилося у домі.
У лісі теж провізії нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВОВК:
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю навіть за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ЛИСИЦЯ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ЛИСИЦЯ
А я Лисичка. Ось, цілуй но лапку,
У лісі криза. Холодно. Зима.
Я навіть продала свою канапку
І жодних меблів у норі нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ЛИСИЦЯ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю гарно за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
ЛИСИЦЯ:
Ходи но ближче, і скажи на вушко
Чи є у тебе, хлібчика цілушка..
КОЛОБОК:
Красуне, д`урні вже превелись,
Хоч і траплялись в казочках колись.
Збираймо групу: «Лісовий дубок»,
Країні й лісу треба КОЛОБОК!
(ідуть збирати звірів)
(У хатинці Дід з Бабою за столом.)
ДІД:
Ну що, стара, хоч на столі й не густо,
І хтось у нас поцупив колобка,
Та маємо узвар, кутю й капусту,
Чим не Різдво?
БАБА:
Ох, діду, не лукав!
Наш колобок був свіжий та румяний.
А ти його, розвеза, прозівав!
Вмикай но телевізор, капітане,
Подивимось кохання в Домі -2.
(Стукіт у двері)
ГОЛОС КОЛОБКА:
Господарю! Тут Колобок і звірі!
Гостинців купа, їжа і питво!
БАБА:
Це КОЛОБОК! І вірю і не вірю!
Таке буває лише на Різдво!
ДІД:
Іду, біжу, ворота відкривати,
Хвилююся. І ноги ніби з вати...
(заходить Колобок з командою)
КОЛОБОК:
Ми щойно, діду, із корпоративу,
Приватна група запросила нас,
То ми їх привітали так красиво,
Що вже і поп-зірками стали враз!
ВОВК:
І заробіток маємо пристойний:
Солодощі, і фрукти – перший клас,
Є здоба, і ковбаси, і напої
А надодачу- євро про запас.
ВЕДМІДЬ:
Давайте, діду, звернення в газету:
«Приватний підприємець КОЛОБОК
Організує виступ на банкетах,
Із колективом «Лісовий Дубок.»
ЛИСИЦЯ: (погладжуючи хвіст)
Пишіть, що все у групі натуральне,
Не маскі - шоу, і не татуаж
Засади наші – високоморальні,
Фольклор у звірів- вищий пілотаж.
КОЛОБОК:
Ну, що ж , панове, хутко до роботи,
Заносьте в хату речі для реприз,
Розкрутка групи- це моя турбота,
І у горі кута- мінімалізм!
( усе товариство хором співає пісню Колобка)
Наш Колобок! Як гордо це звучить!
Наш Колобок! Не птах і не тварина,
Легенький і м’якенький, мов пірїна,
Ніде нічого в нього не стирчить,
Не має рук він і не має ніг,
Вершина досконалості – оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне з його квадратом!
Лисиця танцює танець живота.
Вовк та Ведмідь виконують акробатичні етюди.
Баба з дідом їдять банани.
ЗАНАВІС:)))
Від автора:
Мораль цієї баєчки така:
Де б Україні взяти Колобка?
________________
Для дітей, що дорослішають,
для дорослих, що бавляться казками.)
Дійові особи: дід, баба, Колобок,
Звірі: Ведмідь, Вовк, Лисиця.
ДІД:
Ну що старенька, скоро вже Різдво.
А в нас у холодильнику не густо,
Олії трохи. Пляшечка на двох.
І півлітрова баночка капусти.
А що в кладовці? Тут у нас мука,
Турецьких дріжжів маємо пакунок,
Чи не спекла б ти, жінко, колобка,
Хоч на Різдво побалувати шлунок.
БАБА:
Тобі, старий, лиш волі трохи дай,
Відразу прагнеш стати командиром.
(думає)
Мука, олія, дріжджі і вода...
Можливо й вийде порцій на чотири.
Ну що ж, умовив, то неси давай,
Усе що треба: миску, сіль і воду,
Муку з комірки. Буде коровай,
Чи колобок. Тим більше -є нагода.
(ідуть місити тісто, готувати колобок)
(Зявляється Колобок)
КОЛОБОК:
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
Румяний і легенький, мов пір’їна,
Ніде нічого в мене не стирчить,
Не маю рук я, і не маю ніг,
Вершина досконалості: оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне із його квадратом!
( обдивляється)
Щось я занадто швидко вистигаю...
Накритий стіл. Кутя стоїть, узвар,
Я стільки часу тут вже марно згаяв,
Пардон, старенькі... і оревуар!
(викочується з хати і
котиться далі, наспівуючи пісеньку)
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
М’якенький і легенький, мов пірїна,
Ніде нічого в мене не стирчить.....
...............................................
ВЕДМІДЬ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВЕДМІДЬ:
А я Ведмідь. У нас тут безробіття.
У Лісі криза. Холодно. Зима.
Я був у сплячці до цієї миті.
Та на Різдво прокинувся. Й дарма.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВЕДМІДЬ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й танцювати можу за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену..
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ВОВК:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВОВК:
Я Вовчик- Братік, будемо знайомі
У лісі криза. Холодно. Зима.
Все істивне скінчилося у домі.
У лісі теж провізії нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВОВК:
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю навіть за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ЛИСИЦЯ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ЛИСИЦЯ
А я Лисичка. Ось, цілуй но лапку,
У лісі криза. Холодно. Зима.
Я навіть продала свою канапку
І жодних меблів у норі нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ЛИСИЦЯ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю гарно за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
ЛИСИЦЯ:
Ходи но ближче, і скажи на вушко
Чи є у тебе, хлібчика цілушка..
КОЛОБОК:
Красуне, д`урні вже превелись,
Хоч і траплялись в казочках колись.
Збираймо групу: «Лісовий дубок»,
Країні й лісу треба КОЛОБОК!
(ідуть збирати звірів)
(У хатинці Дід з Бабою за столом.)
ДІД:
Ну що, стара, хоч на столі й не густо,
І хтось у нас поцупив колобка,
Та маємо узвар, кутю й капусту,
Чим не Різдво?
БАБА:
Ох, діду, не лукав!
Наш колобок був свіжий та румяний.
А ти його, розвеза, прозівав!
Вмикай но телевізор, капітане,
Подивимось кохання в Домі -2.
(Стукіт у двері)
ГОЛОС КОЛОБКА:
Господарю! Тут Колобок і звірі!
Гостинців купа, їжа і питво!
БАБА:
Це КОЛОБОК! І вірю і не вірю!
Таке буває лише на Різдво!
ДІД:
Іду, біжу, ворота відкривати,
Хвилююся. І ноги ніби з вати...
(заходить Колобок з командою)
КОЛОБОК:
Ми щойно, діду, із корпоративу,
Приватна група запросила нас,
То ми їх привітали так красиво,
Що вже і поп-зірками стали враз!
ВОВК:
І заробіток маємо пристойний:
Солодощі, і фрукти – перший клас,
Є здоба, і ковбаси, і напої
А надодачу- євро про запас.
ВЕДМІДЬ:
Давайте, діду, звернення в газету:
«Приватний підприємець КОЛОБОК
Організує виступ на банкетах,
Із колективом «Лісовий Дубок.»
ЛИСИЦЯ: (погладжуючи хвіст)
Пишіть, що все у групі натуральне,
Не маскі - шоу, і не татуаж
Засади наші – високоморальні,
Фольклор у звірів- вищий пілотаж.
КОЛОБОК:
Ну, що ж , панове, хутко до роботи,
Заносьте в хату речі для реприз,
Розкрутка групи- це моя турбота,
І у горі кута- мінімалізм!
( усе товариство хором співає пісню Колобка)
Наш Колобок! Як гордо це звучить!
Наш Колобок! Не птах і не тварина,
Легенький і м’якенький, мов пірїна,
Ніде нічого в нього не стирчить,
Не має рук він і не має ніг,
Вершина досконалості – оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне з його квадратом!
Лисиця танцює танець живота.
Вовк та Ведмідь виконують акробатичні етюди.
Баба з дідом їдять банани.
ЗАНАВІС:)))
Від автора:
Мораль цієї баєчки така:
Де б Україні взяти Колобка?
________________
| Найвища оцінка | Іван Солодкий | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.087 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.087 seconds