
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Наталя Терещенко (1970) /
Проза
РІЗДВЯНИЙ КОЛОБОК
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РІЗДВЯНИЙ КОЛОБОК
(Композиція-ремікс для сцени
Для дітей, що дорослішають,
для дорослих, що бавляться казками.)
Дійові особи: дід, баба, Колобок,
Звірі: Ведмідь, Вовк, Лисиця.
ДІД:
Ну що старенька, скоро вже Різдво.
А в нас у холодильнику не густо,
Олії трохи. Пляшечка на двох.
І півлітрова баночка капусти.
А що в кладовці? Тут у нас мука,
Турецьких дріжжів маємо пакунок,
Чи не спекла б ти, жінко, колобка,
Хоч на Різдво побалувати шлунок.
БАБА:
Тобі, старий, лиш волі трохи дай,
Відразу прагнеш стати командиром.
(думає)
Мука, олія, дріжджі і вода...
Можливо й вийде порцій на чотири.
Ну що ж, умовив, то неси давай,
Усе що треба: миску, сіль і воду,
Муку з комірки. Буде коровай,
Чи колобок. Тим більше -є нагода.
(ідуть місити тісто, готувати колобок)
(Зявляється Колобок)
КОЛОБОК:
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
Румяний і легенький, мов пір’їна,
Ніде нічого в мене не стирчить,
Не маю рук я, і не маю ніг,
Вершина досконалості: оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне із його квадратом!
( обдивляється)
Щось я занадто швидко вистигаю...
Накритий стіл. Кутя стоїть, узвар,
Я стільки часу тут вже марно згаяв,
Пардон, старенькі... і оревуар!
(викочується з хати і
котиться далі, наспівуючи пісеньку)
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
М’якенький і легенький, мов пірїна,
Ніде нічого в мене не стирчить.....
...............................................
ВЕДМІДЬ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВЕДМІДЬ:
А я Ведмідь. У нас тут безробіття.
У Лісі криза. Холодно. Зима.
Я був у сплячці до цієї миті.
Та на Різдво прокинувся. Й дарма.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВЕДМІДЬ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й танцювати можу за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену..
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ВОВК:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВОВК:
Я Вовчик- Братік, будемо знайомі
У лісі криза. Холодно. Зима.
Все істивне скінчилося у домі.
У лісі теж провізії нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВОВК:
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю навіть за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ЛИСИЦЯ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ЛИСИЦЯ
А я Лисичка. Ось, цілуй но лапку,
У лісі криза. Холодно. Зима.
Я навіть продала свою канапку
І жодних меблів у норі нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ЛИСИЦЯ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю гарно за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
ЛИСИЦЯ:
Ходи но ближче, і скажи на вушко
Чи є у тебе, хлібчика цілушка..
КОЛОБОК:
Красуне, д`урні вже превелись,
Хоч і траплялись в казочках колись.
Збираймо групу: «Лісовий дубок»,
Країні й лісу треба КОЛОБОК!
(ідуть збирати звірів)
(У хатинці Дід з Бабою за столом.)
ДІД:
Ну що, стара, хоч на столі й не густо,
І хтось у нас поцупив колобка,
Та маємо узвар, кутю й капусту,
Чим не Різдво?
БАБА:
Ох, діду, не лукав!
Наш колобок був свіжий та румяний.
А ти його, розвеза, прозівав!
Вмикай но телевізор, капітане,
Подивимось кохання в Домі -2.
(Стукіт у двері)
ГОЛОС КОЛОБКА:
Господарю! Тут Колобок і звірі!
Гостинців купа, їжа і питво!
БАБА:
Це КОЛОБОК! І вірю і не вірю!
Таке буває лише на Різдво!
ДІД:
Іду, біжу, ворота відкривати,
Хвилююся. І ноги ніби з вати...
(заходить Колобок з командою)
КОЛОБОК:
Ми щойно, діду, із корпоративу,
Приватна група запросила нас,
То ми їх привітали так красиво,
Що вже і поп-зірками стали враз!
ВОВК:
І заробіток маємо пристойний:
Солодощі, і фрукти – перший клас,
Є здоба, і ковбаси, і напої
А надодачу- євро про запас.
ВЕДМІДЬ:
Давайте, діду, звернення в газету:
«Приватний підприємець КОЛОБОК
Організує виступ на банкетах,
Із колективом «Лісовий Дубок.»
ЛИСИЦЯ: (погладжуючи хвіст)
Пишіть, що все у групі натуральне,
Не маскі - шоу, і не татуаж
Засади наші – високоморальні,
Фольклор у звірів- вищий пілотаж.
КОЛОБОК:
Ну, що ж , панове, хутко до роботи,
Заносьте в хату речі для реприз,
Розкрутка групи- це моя турбота,
І у горі кута- мінімалізм!
( усе товариство хором співає пісню Колобка)
Наш Колобок! Як гордо це звучить!
Наш Колобок! Не птах і не тварина,
Легенький і м’якенький, мов пірїна,
Ніде нічого в нього не стирчить,
Не має рук він і не має ніг,
Вершина досконалості – оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне з його квадратом!
Лисиця танцює танець живота.
Вовк та Ведмідь виконують акробатичні етюди.
Баба з дідом їдять банани.
ЗАНАВІС:)))
Від автора:
Мораль цієї баєчки така:
Де б Україні взяти Колобка?
________________
Для дітей, що дорослішають,
для дорослих, що бавляться казками.)
Дійові особи: дід, баба, Колобок,
Звірі: Ведмідь, Вовк, Лисиця.
ДІД:
Ну що старенька, скоро вже Різдво.
А в нас у холодильнику не густо,
Олії трохи. Пляшечка на двох.
І півлітрова баночка капусти.
А що в кладовці? Тут у нас мука,
Турецьких дріжжів маємо пакунок,
Чи не спекла б ти, жінко, колобка,
Хоч на Різдво побалувати шлунок.
БАБА:
Тобі, старий, лиш волі трохи дай,
Відразу прагнеш стати командиром.
(думає)
Мука, олія, дріжджі і вода...
Можливо й вийде порцій на чотири.
Ну що ж, умовив, то неси давай,
Усе що треба: миску, сіль і воду,
Муку з комірки. Буде коровай,
Чи колобок. Тим більше -є нагода.
(ідуть місити тісто, готувати колобок)
(Зявляється Колобок)
КОЛОБОК:
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
Румяний і легенький, мов пір’їна,
Ніде нічого в мене не стирчить,
Не маю рук я, і не маю ніг,
Вершина досконалості: оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне із його квадратом!
( обдивляється)
Щось я занадто швидко вистигаю...
Накритий стіл. Кутя стоїть, узвар,
Я стільки часу тут вже марно згаяв,
Пардон, старенькі... і оревуар!
(викочується з хати і
котиться далі, наспівуючи пісеньку)
Я Колобок! Як гордо це звучить!
Я Колобок! Не птах і не тварина,
М’якенький і легенький, мов пірїна,
Ніде нічого в мене не стирчить.....
...............................................
ВЕДМІДЬ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВЕДМІДЬ:
А я Ведмідь. У нас тут безробіття.
У Лісі криза. Холодно. Зима.
Я був у сплячці до цієї миті.
Та на Різдво прокинувся. Й дарма.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВЕДМІДЬ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й танцювати можу за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену..
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ВОВК:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ВОВК:
Я Вовчик- Братік, будемо знайомі
У лісі криза. Холодно. Зима.
Все істивне скінчилося у домі.
У лісі теж провізії нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ВОВК:
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю навіть за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
(котиться далі, наспівуючи свою пісеньку)
ЛИСИЦЯ:
Привіт, малий! Ти їстивний, здається...
Так гарно пахнеш. І рум’янець є...
КОЛОБОК:
Я тут у справах, поза конкуренцій.
Я Колобок, а як ім’я твоє?.
ЛИСИЦЯ
А я Лисичка. Ось, цілуй но лапку,
У лісі криза. Холодно. Зима.
Я навіть продала свою канапку
І жодних меблів у норі нема.
КОЛОБОК
Куди ж тебе, подіти, ну й турбота!
Підеш до мене в справу на почин?
ЛИСИЦЯ
А ти мені заплатиш за роботу?
Я й затанцюю гарно за харчі.
КОЛОБОК
Та без проблем, сиди, чекай на мене,
Візьму тебе на професійну сцену.
ЛИСИЦЯ:
Ходи но ближче, і скажи на вушко
Чи є у тебе, хлібчика цілушка..
КОЛОБОК:
Красуне, д`урні вже превелись,
Хоч і траплялись в казочках колись.
Збираймо групу: «Лісовий дубок»,
Країні й лісу треба КОЛОБОК!
(ідуть збирати звірів)
(У хатинці Дід з Бабою за столом.)
ДІД:
Ну що, стара, хоч на столі й не густо,
І хтось у нас поцупив колобка,
Та маємо узвар, кутю й капусту,
Чим не Різдво?
БАБА:
Ох, діду, не лукав!
Наш колобок був свіжий та румяний.
А ти його, розвеза, прозівав!
Вмикай но телевізор, капітане,
Подивимось кохання в Домі -2.
(Стукіт у двері)
ГОЛОС КОЛОБКА:
Господарю! Тут Колобок і звірі!
Гостинців купа, їжа і питво!
БАБА:
Це КОЛОБОК! І вірю і не вірю!
Таке буває лише на Різдво!
ДІД:
Іду, біжу, ворота відкривати,
Хвилююся. І ноги ніби з вати...
(заходить Колобок з командою)
КОЛОБОК:
Ми щойно, діду, із корпоративу,
Приватна група запросила нас,
То ми їх привітали так красиво,
Що вже і поп-зірками стали враз!
ВОВК:
І заробіток маємо пристойний:
Солодощі, і фрукти – перший клас,
Є здоба, і ковбаси, і напої
А надодачу- євро про запас.
ВЕДМІДЬ:
Давайте, діду, звернення в газету:
«Приватний підприємець КОЛОБОК
Організує виступ на банкетах,
Із колективом «Лісовий Дубок.»
ЛИСИЦЯ: (погладжуючи хвіст)
Пишіть, що все у групі натуральне,
Не маскі - шоу, і не татуаж
Засади наші – високоморальні,
Фольклор у звірів- вищий пілотаж.
КОЛОБОК:
Ну, що ж , панове, хутко до роботи,
Заносьте в хату речі для реприз,
Розкрутка групи- це моя турбота,
І у горі кута- мінімалізм!
( усе товариство хором співає пісню Колобка)
Наш Колобок! Як гордо це звучить!
Наш Колобок! Не птах і не тварина,
Легенький і м’якенький, мов пірїна,
Ніде нічого в нього не стирчить,
Не має рук він і не має ніг,
Вершина досконалості – оратор!
Мінімалізм нарешті переміг.
Малевич нишкне з його квадратом!
Лисиця танцює танець живота.
Вовк та Ведмідь виконують акробатичні етюди.
Баба з дідом їдять банани.
ЗАНАВІС:)))
Від автора:
Мораль цієї баєчки така:
Де б Україні взяти Колобка?
________________
Найвища оцінка | Іван Солодкий | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію