Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.26
13:11
Перший сніг шелестить несміливо,
Посрібливши суворі гаї.
Перший сніг так тендітно й пестливо
Полонить невідомі краї.
Іще стільки снігів перебуде
У житті, як на довгім шляху!
Ці сніги, як великі прелюди
Посрібливши суворі гаї.
Перший сніг так тендітно й пестливо
Полонить невідомі краї.
Іще стільки снігів перебуде
У житті, як на довгім шляху!
Ці сніги, як великі прелюди
2026.05.26
12:46
Ще вірують поети й поетеси
у віще слово Велеса і чесно
у чарівні надії юних літ,
що за літами виглядають весни
і що хоча минуле не воскресне,
чекає їх додому їхній світ.
Але омана ця не означає,
що долі барабан усіх єднає.
у віще слово Велеса і чесно
у чарівні надії юних літ,
що за літами виглядають весни
і що хоча минуле не воскресне,
чекає їх додому їхній світ.
Але омана ця не означає,
що долі барабан усіх єднає.
2026.05.26
11:02
і знову дзеркало криве,
що наче лід ховає правду
і перетворює на радість
холодне, штучне, неживе
немов би зле сухозлиття*,
немов форзац на розвороті
шалу облудної турботи
що наче лід ховає правду
і перетворює на радість
холодне, штучне, неживе
немов би зле сухозлиття*,
немов форзац на розвороті
шалу облудної турботи
2026.05.26
09:41
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: "Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!".
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевче
2026.05.26
07:09
Усміхаючись приємно,
Жінка каже дуже чемно,
Що складаю я даремно
Щодо неї схеми темні.
І тому вона не рада
Брати участь в маскараді,
Де я точно буду ладен
Швидко звабити принаду...
Жінка каже дуже чемно,
Що складаю я даремно
Щодо неї схеми темні.
І тому вона не рада
Брати участь в маскараді,
Де я точно буду ладен
Швидко звабити принаду...
2026.05.25
22:16
Анатолій Матвійчук
ПРАВО
У ці часи,
Коли зоря кривава
Скрадається
В задимленій імлі,
ПРАВО
У ці часи,
Коли зоря кривава
Скрадається
В задимленій імлі,
2026.05.25
21:46
я розкусив тебе хома
мені промовив голос пітьми
ти прагнеш те чого нема
та губишся у цьому ритмі
я заперечити не зміг
мені подобається згубне
де жах мене поймає де
своє свінгують мідні труби
мені промовив голос пітьми
ти прагнеш те чого нема
та губишся у цьому ритмі
я заперечити не зміг
мені подобається згубне
де жах мене поймає де
своє свінгують мідні труби
2026.05.25
20:56
Під захеканий безум
Атож локомотиву грець
Неутомний лузер мчить
Стрімголов у смерть
Іще дійний поршень стертий
Б’є парою назад
Поцупив Чарлі важеля
Годі зупинити поїзд
Атож локомотиву грець
Неутомний лузер мчить
Стрімголов у смерть
Іще дійний поршень стертий
Б’є парою назад
Поцупив Чарлі важеля
Годі зупинити поїзд
2026.05.25
20:44
Тонкі, стрункі, немов казкові птиці,
що прилетіли з дивних берегів,
в саду розквітли іриси-цариці,
ввібравши барви неба і богів.
Їх пелюстки - то шовк м'який і ніжний,
що трепетно колише вітерець.
Ось - фіолетовий, такий розкішний,
а поруч - білий
що прилетіли з дивних берегів,
в саду розквітли іриси-цариці,
ввібравши барви неба і богів.
Їх пелюстки - то шовк м'який і ніжний,
що трепетно колише вітерець.
Ось - фіолетовий, такий розкішний,
а поруч - білий
2026.05.25
19:52
А в нашім дворі та й росте собі клен.
Він, як і я, є так само не член.
Отож, він не є член, і я теж не є,
Та кожен з нас проживає життя тут своє.
Клен з кожним роком все ближче до неба,
А я... А що я? Я ж піщинка, амеба.
З кожним днем я все ближч
Він, як і я, є так само не член.
Отож, він не є член, і я теж не є,
Та кожен з нас проживає життя тут своє.
Клен з кожним роком все ближче до неба,
А я... А що я? Я ж піщинка, амеба.
З кожним днем я все ближч
2026.05.25
11:11
Коли піду незнаними стежками
У світ непізнаний, у світ новий,
Я піднімусь над згубними віками,
Здійнявши неймовірний буревій.
У світ, захований за ста замками,
Я доберусь у епіцентр подій.
Коли пізнаю я нові закони
У світ непізнаний, у світ новий,
Я піднімусь над згубними віками,
Здійнявши неймовірний буревій.
У світ, захований за ста замками,
Я доберусь у епіцентр подій.
Коли пізнаю я нові закони
2026.05.25
09:22
сонцю – миті, утіхам - шеляг,
самоті довгий шлях до дна,
благодатна чи нищівна
в сенсі духу твоя оселя?
де ховає себе душа,
щоб цуратись думок недбалих -
самота без ремісій стало
самоті довгий шлях до дна,
благодатна чи нищівна
в сенсі духу твоя оселя?
де ховає себе душа,
щоб цуратись думок недбалих -
самота без ремісій стало
2026.05.25
09:15
Оперна прима Людмила МОНАСТИРСЬКА виступає на найпрестижніших сценах: «Ла Скала» в Мілані, Королівському театрі Ковент-гарден у Лондоні, «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку.
«Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змог
«Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змог
2026.05.25
06:09
Свіжістю наповнюю легені
За селом на березі ріки,
Що неспинно плещеться повз мене,
Берегам лоскочучи боки.
Ген самотньо журиться на лузі
Щедрому травицею коза, -
Певно, зачекалась на бабусю
І тремтить в очікуванні вся.
За селом на березі ріки,
Що неспинно плещеться повз мене,
Берегам лоскочучи боки.
Ген самотньо журиться на лузі
Щедрому травицею коза, -
Певно, зачекалась на бабусю
І тремтить в очікуванні вся.
2026.05.24
21:08
у травневій грозі
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам
2026.05.24
19:17
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гальшка Загорська (1979) /
Проза
ЖЕНСКОЕ СЧАСТЬЕ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЖЕНСКОЕ СЧАСТЬЕ
Канун Восьмого Марта, а я, как и в прошлом году, снова одна.
Знакомые, включая родителей, окончательно «озверели», воспитывая меня. Каждый из них норовил если не познакомить меня с кем-то, то, по крайней мере, поучить, как это делать самой.
Не знаю, чем там я провинилась перед Богом, но на кавалеров мне не везёт до абсурда, а, учитывая то, что в этом году мне исполнился тридцатник – до смерти. Не теряйте самообладания … я старая дева. И это в наше-то время!
Мама просто извелась. Снимала с меня «венец безбрачия», бегала к гадалке, к бабке-шепталке, да без толку. Я любима своими учениками, уважаема их родителями, не толстушка и не уродина. Но я одна.
«Да сразит тебя Амур!». Ваза с этой надписью, подаренная старой подружкой, целый год простояла на моём комоде. Сегодня, спросонку, я разбила её. Так начался день Восьмого Марта…
Оросив осколки девичьими слезами, я бросила их в ведро и отправилась к контейнеру с мусором. Надо же было как-то начинать новый день…
Но, оказывается, мои неприятности на этом не заканчивались.
Бездомная собака, гулявшая возле мусорной кучи, сильно обозлилась, увидав разбитую мною посуду. Решив поучить меня дисциплине, она принялась с усердием лаять, не давая мне сдвинуться с места. Это было последней каплей, и я заревела вслух.
Собаке было «по фигу», ей нравилось лаять, мне – «по барабану», просто захотелось поплакать, бомжу напротив - любопытно.
«Концерт» был в самом разгаре, когда с полным ведром мусора в руке, к контейнеру подошёл тёмноволосый мужчина. Собака, словно специально ожидавшая его появление, мгновенно отбежала в сторону.
Всхлипывая, я посмотрела на незнакомого мужчину и с обидой в голосе спросила:
- Это Ваша собака?
- Что Вы! Разве не видно, она же бездомная, - удивился моему нерасторопству он.
Собака же, по-видимому, была не совсем обыкновенная, услышанные слова, она расценила, как оскорбление. В одно мгновение джинсы незнакомца оказались разодранными на самом «неприличном» месте.
Удовлетворённая тварь отбежала в сторону, а шокированный мужчина, как мне показалось, собирался упасть в обморок. Но тут моё надёжное плечо оказалось рядом.
- Куда Вам? – сочувственно предложила я ему свою помощь.
Невнятные слова не дали мне необходимой информации. И тут, вспомнив, что квартира моя рядом, на первом этаже, я потащила несчастного к себе домой.
- Знаете, если Вы сейчас не поможете мне снять шок, эта травма останется со мной навсегда.
Выпитая бутылка вина сделала своё дело – человек ожил, но я, кажется, перестаралась. Загнанная в угол, я использовала последний аргумент:
- А как же Ваша жена?
- Вы будете моей женой.
Мужчина всем телом навалился на меня, заштопанные джинсы упали на пол…
Беременность протекала благополучно. Ребёнок родился ровно через девять месяцев и был удивительно похож на моего незнакомца. Однако тот исчез из моей жизни навсегда.
Прошёл год. Замаявшись с ребёнком, я совершенно забыла о том, что сегодня праздник. Гора нестиранных пелёнок требовала меня к себе, ребёнок занимался тем же. Не сразу я услышала робкое постукивание в дверь, а, распахнув её – онемела.
Большая корзина белых роз «заплыла» в мою квартиру. Из-за неё выглянул взволнованный человек:
- Я забыл у тебя своё мусорное ведро.
- И не только, - одновременно засмеялась и заплакала я.
Свадьбу играли в ресторане. Моё свадебное платье было расшито лентами и бисером. Наша девочка была в розовом.
Знакомые, включая родителей, окончательно «озверели», воспитывая меня. Каждый из них норовил если не познакомить меня с кем-то, то, по крайней мере, поучить, как это делать самой.
Не знаю, чем там я провинилась перед Богом, но на кавалеров мне не везёт до абсурда, а, учитывая то, что в этом году мне исполнился тридцатник – до смерти. Не теряйте самообладания … я старая дева. И это в наше-то время!
Мама просто извелась. Снимала с меня «венец безбрачия», бегала к гадалке, к бабке-шепталке, да без толку. Я любима своими учениками, уважаема их родителями, не толстушка и не уродина. Но я одна.
«Да сразит тебя Амур!». Ваза с этой надписью, подаренная старой подружкой, целый год простояла на моём комоде. Сегодня, спросонку, я разбила её. Так начался день Восьмого Марта…
Оросив осколки девичьими слезами, я бросила их в ведро и отправилась к контейнеру с мусором. Надо же было как-то начинать новый день…
Но, оказывается, мои неприятности на этом не заканчивались.
Бездомная собака, гулявшая возле мусорной кучи, сильно обозлилась, увидав разбитую мною посуду. Решив поучить меня дисциплине, она принялась с усердием лаять, не давая мне сдвинуться с места. Это было последней каплей, и я заревела вслух.
Собаке было «по фигу», ей нравилось лаять, мне – «по барабану», просто захотелось поплакать, бомжу напротив - любопытно.
«Концерт» был в самом разгаре, когда с полным ведром мусора в руке, к контейнеру подошёл тёмноволосый мужчина. Собака, словно специально ожидавшая его появление, мгновенно отбежала в сторону.
Всхлипывая, я посмотрела на незнакомого мужчину и с обидой в голосе спросила:
- Это Ваша собака?
- Что Вы! Разве не видно, она же бездомная, - удивился моему нерасторопству он.
Собака же, по-видимому, была не совсем обыкновенная, услышанные слова, она расценила, как оскорбление. В одно мгновение джинсы незнакомца оказались разодранными на самом «неприличном» месте.
Удовлетворённая тварь отбежала в сторону, а шокированный мужчина, как мне показалось, собирался упасть в обморок. Но тут моё надёжное плечо оказалось рядом.
- Куда Вам? – сочувственно предложила я ему свою помощь.
Невнятные слова не дали мне необходимой информации. И тут, вспомнив, что квартира моя рядом, на первом этаже, я потащила несчастного к себе домой.
- Знаете, если Вы сейчас не поможете мне снять шок, эта травма останется со мной навсегда.
Выпитая бутылка вина сделала своё дело – человек ожил, но я, кажется, перестаралась. Загнанная в угол, я использовала последний аргумент:
- А как же Ваша жена?
- Вы будете моей женой.
Мужчина всем телом навалился на меня, заштопанные джинсы упали на пол…
Беременность протекала благополучно. Ребёнок родился ровно через девять месяцев и был удивительно похож на моего незнакомца. Однако тот исчез из моей жизни навсегда.
Прошёл год. Замаявшись с ребёнком, я совершенно забыла о том, что сегодня праздник. Гора нестиранных пелёнок требовала меня к себе, ребёнок занимался тем же. Не сразу я услышала робкое постукивание в дверь, а, распахнув её – онемела.
Большая корзина белых роз «заплыла» в мою квартиру. Из-за неё выглянул взволнованный человек:
- Я забыл у тебя своё мусорное ведро.
- И не только, - одновременно засмеялась и заплакала я.
Свадьбу играли в ресторане. Моё свадебное платье было расшито лентами и бисером. Наша девочка была в розовом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
