Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гальшка Загорська (1979) /
Проза
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
Окно разбилось среди ночи.
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
