ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гальшка Загорська (1979) / Проза

 НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
Окно разбилось среди ночи.
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-29 14:39:05
Переглядів сторінки твору 1229
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.410 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.197 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.12.06 23:56
Автор у цю хвилину відсутній