
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Гальшка Загорська (1979) /
Проза
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
Окно разбилось среди ночи.
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію