Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
2026.10.13
07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гальшка Загорська (1979) /
Проза
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОЧНОЙ ВИЗИТ ИЛИ ГЛАВНАЯ ВСТРЕЧА В МОЕЙ ЖИЗНИ
Окно разбилось среди ночи.
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
«Тринадцатый этаж. Что это может быть?» - в страхе соскочила я с кровати, стоявшей у окна.
Тихо шевелилась занавеска, холодный воздух медленно заполнял комнату.
Осторожно, на цыпочках, я подошла к разбитому окну и ...закричала. С балкона на меня смотрел человек – полностью обнажённый.
Взвизгнув ещё раз, я отпрянула к противоположной стене и, прижавшись к ней, замерла. Сердце бешено колотилось, пытаясь вырваться из груди и бежать, ноги, напротив, - приросли к полу. А тут ещё стук в окно, очередной раз повергший меня в неимоверную панику.
Звать соседей, последнее время распускавших обо мне, недавно разведёной, неприятные слухи, было выше моих сил, вызвать милицию – телефона, а мобильный, как всегда, в самый нужный момент куда-то запропастился.
Схватив подушку, я попробовала заткнуть дыру в окне, но человек, возникший из вне, вытолкнул её обратно.
- Помогите! – взмолился он. – Я совершенно случайно разбил Ваше окно.
- Уходите! Уходите туда, откуда пришли! – потребовала я.
- Но мне некуда идти! – отчаянно настаивал незнакомец.
Мозги совершенно отказывались “трезво” мыслить. И, все же, до меня, наконец, дошло – мужчина (относительно пола сомнений не возникало), действительно, просто так, сам, с балкона не исчезнет.
- Как вы попали сюда? – немного успокоившись, поинтересовалась я.
- Впустите, я всю расскажу! – просился он.
- Ещё чего! А если вы маньяк?
- Я инжене-е-р! – стонал мужчина, трясясь от холода.
- Лучше бы стекольщик, - съязвила я, - окно-то стеклить кто будет?
- Клянусь, я сумею, впустите, - просился незнакомец.
- Учти, - предупредила я, открывая балконную дверь, - если что, я так орать буду, что все соседи сбегутся, а они у меня знаешь какие…ого-го!
Застращав несчастного, я впустила его трясущееся тело в комнату.
- Сп-пасибо! – дрожащими губами пытался поблагодарить он меня.
При включенном свете я рассмотрела «пришельца»: низкий ростом, синий и какой-то мелкий.
- Ступай в ванную и прими тёплый душ, - приказала.
- А потом на кухню, - добавила вдогонку.
Мужчина спешно скрылся за дверью ванной комнаты. Я включила электрочайник.
…Утром, одетый в мой розовый спортивный костюм, ночной гость покинул меня.
На следующий день, костюм вернулся ко мне вместе с большим букетом алых роз, окно же оставалось заткнутым подушкой…
Я только поглядывала на Алку, живущую надо мной. Имея мужа-красавца, она, оказывается, позволяла себе неординарные выходки на стороне!
И кто бы мог подумать! Тихоня.
Однако нужно было решать проблему с окном, и я позвонила в жек. Мастера пообещали прислать сразу, как только тот выйдет из очередного запоя.
Прошла неделя. На улице похолодало. Мастер не спешил.
Ситуация складывалась драматично. Я оправилась с визитом к Алке.
Выслушав мои требования немедленно разыскать любовника и приказать ему застеклить моё окно, она залилась ехидным смехом. Я разозлилась и пригрозила рассказать всё мужу.
- Да кто тебе поверит! – отрезала она.
- А с Костиком мы больше не встречаемся, - закрывая дверь, крикнула мне вслед негодяйка.
Пришла суббота.
Услышав звонок, я открыла дверь элегантно одетому мужчине.
- Здравствуйте, - вежливо поздоровался он со мной.
Голос незнакомца показался мне удивительно знакомым.
- Здравствуйте, - ответила я, удивлённо приглядываясь к нему.
Мои глаза отказывались верить в то, что видели. Красивый мужчина, переступивший порог моей квартиры, был никто иной, как тот незадачливый герой-любовник, спустившийся ко мне ночью с четырнадцатого этажа.
Подобное перевоплощение повергло меня в шок.
Мужчина же улыбался, извиняясь за причинённые мне неудобства. Оказывается, после своего неудачного любовного похождения, он целую неделю провалялся с ОРЗ и только вчера встал на ноги.
- Мы познакомились с Аллой на корпоративной вечеринке Восьмого Марта и я даже не догадывался о существовании её мужа, - оправдывался он передо мной.
А затем, сняв свой элегантный пиджак, принялся стеклить разбитое им окно.
«Недельный отдых пошёл ему явно на пользу», - непроизвольно любовалась я его ловкими руками.
- Где вы научились это делать? – поинтересовалась я, наливая горячий чай в свои лучшие чашки.
- Я действительно по образованию простой инженер и раньше мне довольно часто приходилось всё делать самому, - делился со мною своими воспоминаниями Константин.
Тот факт, что он, вполне состоятельный человек, решил сам застеклить моё окно, сильно польстил моё самолюбие.
Мы провели субботний вечер вместе, предаваясь воспоминаниям юности, а в воскресенье отправились в театр.
Я влюбилась. Мне ответили взаимностью.
«Подарок» к празднику, предназначавшийся моей соседке, оказался моим верным спутником жизни.
Так всегда ли стоит обижаться на хамское поведение Ваших соседей?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
