ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.

Лесь Коваль
2026.02.09 21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч

С М
2026.02.09 21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону

вранці ми не думали про те

Володимир Бойко
2026.02.09 21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів. У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково. Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю. Московському баранові Золотих воріт не бачити.

Іван Потьомкін
2026.02.09 21:09
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Олександр Буй
2026.02.09 20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.

А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,

Віктор Насипаний
2026.02.09 19:14
У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.

А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?

Сергій Губерначук
2026.02.09 16:51
Ївґа горлала на третій день весілля
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!

Ярослав Чорногуз
2026.02.09 16:39
Вись розчулила весною,
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.

Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові

Марія Дем'янюк
2026.02.09 14:24
«Служу Україні!» — від віку й донині
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б

Тетяна Левицька
2026.02.09 14:06
В червоній сукні жінка чарівна,
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.

Микола Дудар
2026.02.09 10:39
Відтепер і дотепер
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.

Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —

Борис Костиря
2026.02.09 10:36
Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші

 Сліпці




Найвища оцінка Юлія Івченко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Шукач Матерій 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-05 21:56:05
Переглядів сторінки твору 14350
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.726 / 5.63  (4.967 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.040 / 6  (4.968 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.692
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 22:07:37 ]
Це ж скільки асоціацій на картину! :) І такі вдалі асоціації, що в мене відразу ж виникла асоціація з усім людством!

*пішла шукати збільшений варіант*

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 22:09:57 ]
Вибачайте за надлишок "асоціацій" у повідомленні...занадто вже миттєво я відреагувала на Ваш вірш...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-05 22:42:59 ]
Ганю, дякую за миттєвість. Це - у твоєму стилі :) Але картина тут як раз була вторинною, саме ілюстрацією. А збільшений варіант знайди - не пошкодуєш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 22:27:50 ]
Зрілий вірш, як на мене.
Є певні запитання. Гммм.
1) чому "рештки від закляття - шкода кинути і важко нести"?
2) "повз кістяки в пронафталінених шухлядах" - мені видавалося, що це мають бути "шафи", а не "шухляди", ні?
3) коли "сало з перцем" то мо` "в шоколаді"? А коли вживати діалектично - то "чоколяді". Нє?
4) "лестИву міді? мідь лестИва? - тоді "мідь" - не зрозуміло.

Дякую я послухаю автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-05 22:57:13 ]
Юрчику, я чесно спробую пояснити, але у своєму стилі :)
1) колись Михайло Жванецький жартував з приводу нашої спільної Батьківщини СРСР - "це як валіза без ручки: і нести важко, і кинути шкода". Тут "попіл рідний стосується не дівчини, яку спалили на вогнищі, а зпалених сподівань і надій.
2) коли Чебурашка поскаржився в ЖЕК, що йому тісно жити у телефонній буді, поважна комісія порадила йому покласти ту буду на бік, мовляв, місця зразу буде більше :) так от поклади подумки шафу на бік - чим не шухляда? :)
3) "чоколяд" - таке сміше слівце, воно б збивало загальний настрій вірша, але хотілося все ж таки певної іронії (хоча треба ще поміркувати).
4) цукерня лестива міді - тобто оті солодкі лестиві калюжки, що лишилися від цукерок, не варті й мідного гроша. Я погоджуюсь, що може якось по-своєму сприймаю слово "цукернЯ" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 23:14:32 ]
Черунь,
Можливо-можливо. Я просто запитався, бо вірш дійсно зрілий і хотілося б щоби всі
грані блистіли виразно.
Удачі,
ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-01-05 22:42:13 ]
Просто очі заплющити. Просто довіритись, простягнути руку – “веди”. А куди? У які сніги, у які небеса сьомі_восьмі_дев”яті? У які прірви, чи вирви – будь-куди, врешті...Бо не бачиш ти. І не бачу я. І ніхто, врешті, не бачить.... Що там – далі, і далі, і далі – ЩО? Навпомацки, як нічним довгим коридором – уперед руками – брести життям, історією - ВІЧНО брести – шукати чогось (когось) – і упізнати – теж навпомацки – невідомі рідні риси...головне – не відпустити руку. Головне – не розімкнути коло....
Теж любиш Брейгеля, серце?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-05 22:46:19 ]
Так, Аню, так - не розімкнути коло... Бо воно тримається не на руках і не на очах...
Люблю, звісно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 23:35:21 ]
Я не в курсі: чому всі хвалять, захоплюються, а оцінку не виставляють. Не мають права (це я про правила, бо не знаю -чесно) чи конкуренція якась? Я питаю не для того, щоб "підчепити" кого, а дійсно не знаю, може розкриєте це "чому" ? (Доречі часто - як почнунь "усі-пусі", а оцінку поставить - зась... в чому річ?)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-05 23:41:22 ]
Костянтине, бувають твори, для яких оцінка- то занадто дріб"язкова річ :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-05 23:51:33 ]
Костю, це Ви у мене питаєте?
Скажу щодо второго (в дужках). Іноді це трпаляється суто з технічної причини - мишка неслухняна :))
А взагалі - щастя не в оцінках... а в їх кількості. Жарт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-06 00:04:21 ]
Чесно: особисто мені цікаві думки, які містяться в коментарях. Оцінка - річ невдячна (на колір і смак...). Я радію коли хтось відгукується, але радію не оцінці, а увазі (вірш прочитано, хтось витратив час і поцікавився мною - ось що цінне, тобто прагнення людини... ну, ...) Тому оцінка - хай залишається для тих, кому вони потрібні (оцінки). Згоден з усіма.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 00:13:43 ]
Мудре рішення :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 00:30:06 ]
Чижику, якщо "на першому хресті" - говорить про найпершу в світі розіп'яту людину, то це - глибоке християнство...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 00:39:26 ]
Так, "на першому хресті" - це не про Христа, а саме про першу розп"яту людину, як і про першу спалену "відьму". Взагалі - про відкриття "скриньки Пандори". А у чому Ви тут вбачаєте глибоке християнство"?
ПиСи. А "чижику" то Ви так ласкатєльно до мене, да? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 00:50:26 ]
Почну з останнього. Да! І вже не вперше. Не казати ж мені "Чорі" за натовпом, а Чорнява Жінка - багацько буков. А похідне від абревіатури "Чижик", коли сторони в гуморі, чому ні? Якщо дозволите...
Друге. Саме пройти (автору) мимо Голгофи аж першопричину... Що це?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 01:01:29 ]
Почну з першого. Сторони в гуморі :)
Друге. Так хіба Голгофа - першопричина? Скоріше, наслідок. Або ми про різне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 01:01:32 ]
Аж у першопричину!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 01:47:12 ]
Дійшло :) Добре, хай буде "глибоке" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-06 01:38:11 ]
І повз першопричини і повз тіні
Повзе сліпець Сінбад блаженний
З-під зрячої даремної балаканини
До вічності... Помовч, помисли
Та усміхнись услід. Собі.

peace :)