повз Мекки і Рими
повз Бродських і Брегйелів
повз Сонце і Місяць
і недосяжність
й усесвіт весь
Сліпці..

як недобрі квіти?

:-)

Все-таки ваша, в якійсь мірі, цікавість і наполегливість, плюс ще де що, не могли залишити моєї уваги осторонь вашої юної та ще до того всього творчої натури :). Серед цієї зграї митців, бачу ви належите до еліти, так званої касти «сансеїв, гуру» тощо :), що ще більше розпалює цікавість (хоча тут є свої нюанси, зрозуміло що тільки меркантильні, бо по іншому і бути не може :)).

Хотів був, придертись до творчості, але думаю трохи зачекати, бо дві реінкарнації за такий короткий термін, це вже занадто навіть для мене. Хоча зазначу, що на перший погляд все виглядає якось аж занадто гарно, щоб бути правдою (а то не є добре), чи ж бо відстав від культурного життя, і досі живу в літературі епохи реставрації французької монархії, чи тих нещасних Будденброків на пару з Каупервудом Драйзера… біс його знає… хоча стоп, «прозу в стіхах» Тургєнєва ще ніхто не відміняв. Так що так. Черговий неліричний відступ.
А от «бісовий» чайок – «ето сіла». Хоча, щоб поділитися його секретом, для початку потрібно було б Вас на нього запросити :). Він правда кожного разу різний: там наприклад восени додається аромат паляного листячка, з вмістом тривожної ейфорії; взимку, особливо коли сильний мороз, аромат (а не дим як хтось може подумати) горілих дров (хоча біс його знає де він зазвичай береться, оскільки навкруги як не багатоповерхівки то повінстю газифікований приватний сектор); ну весною такий собі поганенький аромат талого снігу, правда мене він щось фіговінько бере, на відміну від інших; ну і бомба влітку !!!! вечірній аромат матіоли, особливо коли лежиш в садочку на траві (і не злим тихим словом проклинаєш кротів, відчуваючи під собою купки рихлої землі. Повбивавби. :)).
Ну і зрозуміло все це в поєднанні з чудовою заваркою, секрет якої тримаю в суворій таємниці! (але можем домовитись :)).
Стоп. Вже здається забагато уваги, до вашої персони. Так що кажу: «Бувайте і всіх благ».
Пе.Ес. Вам цукру скільки? :)..

От вже ці сучасні жінки, у всьому хочуть бачити романтику :). Але мушу Вас попросити, не плутати «б..во з політикою»: романтики повимирали разом з мамонтами :).
Ну бачу, Вам в ліс, а мені все-таки по дрова. А враховуючb, що комерційна пропозиція не була безстроковою, то «бісовий чайок» переноситься на невизначений термін, як люблю казати: «десь, колись, може в іншому житті», шкода…:). (Хоча в принципі готувати десерт вже не треба (жінка ж в ідеалі на кухні, потрібна тільки для миття посуду :))).
Так, мушу вже бігти, а ще ж треба записатися в ряди «подполья нігілістов»!
Ну і обережніше на полюванні, бо з Вашою зброєю, мені вже дуже шкода тваринок :).
P/S/ Життя все покаже, сказав сліпий

Моя неймовірна Вишнева Пантеро, боюся, ти скоро допишешся до шкільних підручників, потрапиш під поганий вплив класиків і перестанеш з нами розмовляти.. Розрадь мене, скажи, шо це неправда!

@>->->-

повз кістяки в пронафталінених
шухлядах

оце сподоба)) якісь імпресіоніські натяки на запах, лю це в поезії..
та й загалом вірш приємний. тримає баланс між легкістю та сенсом.

о так!
неймовірно переплелися і живопис, і слово...
схрещення вібрацій... всмоктування енергій... дякую, супер!