ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.24 13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.

Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини

Василь Дениско
2026.07.24 12:54
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних

Іван Потьомкін
2026.07.24 12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка

Тетяна Левицька
2026.07.24 10:23
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.

Ти у сорок два ще молода:

хома дідим
2026.07.24 08:48
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті

Віктор Кучерук
2026.07.24 07:38
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить

Володимир Бойко
2026.07.23 16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.

На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.

Євген Федчук
2026.07.23 16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те

Роксолана Вірлан
2026.07.23 16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.

І що, чи падишах убив мене,

Артур Курдіновський
2026.07.23 15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.

Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.

хома дідим
2026.07.23 14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п

Борис Костиря
2026.07.23 12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.

Приречений немічний птах

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Ірина Вовк
2026.07.23 11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ (Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери) Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се

Віктор Кучерук
2026.07.23 07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Огонь и серебро
Образ твору В красном кафе «Агата»
джаз, корица и мята,
кофе по-восточному
и Саша-ударник – бог,

в красном кафе «Агата»
берем по пиву на брата,
тень соколиная сочная
спотыкается о порог…

… а снег серебряной пудрой падает и падает на следы
спешащих наивных людей и никуда не спешащих мудрых
котов… на детские обиженные качели… на бомжующих голубей…
на сплюснутые креветочные лица трамваев…
на гордо-одинокие фонари, которые всеми своими
недосгоревшими лампочками заглядывают туда, где…

в красном кафе «Агата»
пускай всегда тесновато,
зато в меню среди прочего –
музыка и любовь…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-07 17:51:52
Переглядів сторінки твору 6123
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.722 / 5.5  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.804
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 19:14:34 ]
огонь, серебро & медь
свернутые в облака
молнии золотых тарелок
и разноцветный дым
в красно- черненом баре
die Untergangsmusik..

куда же ты, Гарри?

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:41:29 ]
в огне, серебре и меди
танцуют медленно леди,
а в окна глядят медведи,
облизывая с лапы джемммм...

:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 20:00:27 ]
прицельный свет
расхлябанный бит
тридцать три мыши
всех оттенков зеленого
зонтик из вавилона
прикуренный на релакс
от тридцать четвертой
улыбки

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:25:30 ]
черепашки розовопузые
нижнебрейкуют
между колоннами
сонный питон
ждет тридцать девятого
рок-н-рольного
попугая
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 20:44:47 ]
от ночной песни рыб
до белок-с-орехами
замочками молний
тамсям блески
питонов
снег-
сурдина
"когда- то здесь
стоял цирк
Шапито.. "

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:54:55 ]
"Саша-ударник – бог" - А почему именно Саша? Может быть - это стих посвящение?

"обиженные качели" - ВО!

"бомжующих голубей" - не встречал такого сравнения (между "нравится" и "наверное нравится") !

"сплюснутые креветочные лица трамваев" !!!

"вечно чуть тесновато" - ну.. не очень (типа "чуть беременная")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:15:54 ]
Костя, так случилось, что ударника в кафе "Агата" зовут Саша. Потому и ударник-Саша. Бывает... :)
С "не очень" - согласна. Исправила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 01:24:13 ]
загублений блюууз :)

в затишку кленів - зимових фарбованих вій,
просить до себе кав"ярня стриножених мрій.
затишком впоює: спершу - мартіні і blue,
губи з корицею і еклектичне: "люблю"...

далі - розпечене олово в низ живота,
змішані в подихах вулиці, площі, міста,
гострі образи, солодкі вершки розумінь,
хміль від мовчання і рухів знебеснена синь...

очі крізь очі, і тіло крізь тіло, і жар,
тиха кав"ярня загублена посеред хмар
білих, мов видих - легке пташеня із грудей.
знайдеш - і будеш щасливішим поміж людей...

тиха кав"рня: картинні півтіні і blue.
у просклянілих артеріях із кришталю
з мерехтом змочених вуст коливається wine.
і наостанок - еспрессо зі смаком "прощай"...

вдруге ніхто не знаходить дорогу сюди.
вдруге ніхто не почує у спину: "не йди".
все, що лишиться з тобою проси-хоч-кради:
тільки від олова опіки, знаки води,
щем і рахунок з кав"ярні
"загублений рай".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 02:03:21 ]
від "люблю" до "не йди"
крізь замерзлі сади
несміливі - тверезі - сліди

від "не йди" до "прощай"
напівзнайдений рай
і останній - блюзОвий - трамвай
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:27:43 ]
Але ж якщо кафе надихає Вас на ТАКІ вірші, то, може, й мене на щось надихне? Ну... хоча би просто на файний настрій :)

А гойдалки наші (якщо тут ідеться про Україну) і справді ображені. На майданчику біля мого будинку гойдалок уже немає- гопники на металолом повіддавали...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:45:45 ]
Ганнусю! Бажаю і тобі знайти свою "Агату". Веселих свят! :)