ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то, щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні

М Менянин
2026.01.19 23:12
Менян вподобання

Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.

Є благочестя сина,

Кока Черкаський
2026.01.19 23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.

В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші

Іван Потьомкін
2026.01.19 21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра

Олена Побийголод
2026.01.19 16:35
Із Леоніда Сергєєва

Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.

А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,

Володимир Мацуцький
2026.01.19 14:43
Немає світла і холодні батареї

Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліліт Опівнічна / Вірші

 Огонь и серебро
Образ твору В красном кафе «Агата»
джаз, корица и мята,
кофе по-восточному
и Саша-ударник – бог,

в красном кафе «Агата»
берем по пиву на брата,
тень соколиная сочная
спотыкается о порог…

… а снег серебряной пудрой падает и падает на следы
спешащих наивных людей и никуда не спешащих мудрых
котов… на детские обиженные качели… на бомжующих голубей…
на сплюснутые креветочные лица трамваев…
на гордо-одинокие фонари, которые всеми своими
недосгоревшими лампочками заглядывают туда, где…

в красном кафе «Агата»
пускай всегда тесновато,
зато в меню среди прочего –
музыка и любовь…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-07 17:51:52
Переглядів сторінки твору 5830
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.722 / 5.5  (4.395 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (3.536 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.804
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.03.14 12:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 19:14:34 ]
огонь, серебро & медь
свернутые в облака
молнии золотых тарелок
и разноцветный дым
в красно- черненом баре
die Untergangsmusik..

куда же ты, Гарри?

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:41:29 ]
в огне, серебре и меди
танцуют медленно леди,
а в окна глядят медведи,
облизывая с лапы джемммм...

:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 20:00:27 ]
прицельный свет
расхлябанный бит
тридцать три мыши
всех оттенков зеленого
зонтик из вавилона
прикуренный на релакс
от тридцать четвертой
улыбки

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:25:30 ]
черепашки розовопузые
нижнебрейкуют
между колоннами
сонный питон
ждет тридцать девятого
рок-н-рольного
попугая
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 20:44:47 ]
от ночной песни рыб
до белок-с-орехами
замочками молний
тамсям блески
питонов
снег-
сурдина
"когда- то здесь
стоял цирк
Шапито.. "

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:54:55 ]
"Саша-ударник – бог" - А почему именно Саша? Может быть - это стих посвящение?

"обиженные качели" - ВО!

"бомжующих голубей" - не встречал такого сравнения (между "нравится" и "наверное нравится") !

"сплюснутые креветочные лица трамваев" !!!

"вечно чуть тесновато" - ну.. не очень (типа "чуть беременная")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:15:54 ]
Костя, так случилось, что ударника в кафе "Агата" зовут Саша. Потому и ударник-Саша. Бывает... :)
С "не очень" - согласна. Исправила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 01:24:13 ]
загублений блюууз :)

в затишку кленів - зимових фарбованих вій,
просить до себе кав"ярня стриножених мрій.
затишком впоює: спершу - мартіні і blue,
губи з корицею і еклектичне: "люблю"...

далі - розпечене олово в низ живота,
змішані в подихах вулиці, площі, міста,
гострі образи, солодкі вершки розумінь,
хміль від мовчання і рухів знебеснена синь...

очі крізь очі, і тіло крізь тіло, і жар,
тиха кав"ярня загублена посеред хмар
білих, мов видих - легке пташеня із грудей.
знайдеш - і будеш щасливішим поміж людей...

тиха кав"рня: картинні півтіні і blue.
у просклянілих артеріях із кришталю
з мерехтом змочених вуст коливається wine.
і наостанок - еспрессо зі смаком "прощай"...

вдруге ніхто не знаходить дорогу сюди.
вдруге ніхто не почує у спину: "не йди".
все, що лишиться з тобою проси-хоч-кради:
тільки від олова опіки, знаки води,
щем і рахунок з кав"ярні
"загублений рай".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 02:03:21 ]
від "люблю" до "не йди"
крізь замерзлі сади
несміливі - тверезі - сліди

від "не йди" до "прощай"
напівзнайдений рай
і останній - блюзОвий - трамвай
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:27:43 ]
Але ж якщо кафе надихає Вас на ТАКІ вірші, то, може, й мене на щось надихне? Ну... хоча би просто на файний настрій :)

А гойдалки наші (якщо тут ідеться про Україну) і справді ображені. На майданчику біля мого будинку гойдалок уже немає- гопники на металолом повіддавали...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:45:45 ]
Ганнусю! Бажаю і тобі знайти свою "Агату". Веселих свят! :)