ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.06.03 17:32
""Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 6)
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал

М Менянин
2026.06.03 12:59
Жити має України…
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось! Тож на сьогодення замість: «Ще не вмерла України…» доречні слова: «Жити має України…» 03.06.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.06.03 12:40
Вогням Волопаса…
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!

Борис Костиря
2026.06.03 11:23
* * *
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.

А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.

Віктор Кучерук
2026.06.03 07:00
* * *
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...

С М
2026.06.02 22:13
Кейданс і Кескейд (King Crimson)
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть

Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Жимолость (бружель)
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.

Артур Курдіновський
2026.06.02 17:10
Чорні квіти
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.

Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -

Вячеслав Руденко
2026.06.02 15:29
...туди, де досить малої крихти...
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку

Тетяна Левицька
2026.06.02 12:51
На смак
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?

Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,

Кока Черкаський
2026.06.02 12:09
Хвазан
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".

Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний

Борис Костиря
2026.06.02 11:56
Самопізнання
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.

Я спалюю себе на вітрі

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 5)
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
* 102 *
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Коли тебе немає
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
* * *
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Шувалова (1986) / Вірші

 Вад.6(Чекання)
Чекання подібне на вміння стрибати з дахів:
Фіналом обидвох – падіння (ти знаєш, у що).
А поки – в кутку уже купа порожніх пляшок,
І кожна півлітра – спокута котрогось з гріхів.

А сонце, прибите щокою до стелі, висить,
Не зсунеться, курва, хоча вже, здається, і ніч.
У слухавці довгий гудок – наче схований ніж,
Чи лезо осоки, позначене болем роси.

Ти маєш бляшанку консервів, вінілки, диван.
Ти – змучена плоть: тут не важить ні гендер, ні стать.
І ті, і інакші жадібно цілують в вуста.
І ті, і інакші давненько не вірять речам.

І ті, і інакші кохаються німо і в такт,
Опісля у темряву мовчки пускаючи дим.
Але тобі знову і знову потрібен один.
Але йому знову і знову потрібна свята.

Тому ти чекаєш, на пальчиках ставши на край.
Чекати – те ж саме, що вчитись стрибати з дахів.
Опісля ти падаєш – прямо в долоні богів.
Опісля ти – що б там не сталось – отримуєш рай.

скількись по двадцять другій
10.05.06




Найвища оцінка Інґвар Олафсон 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Лариса Вировець 4 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-05-11 09:40:11
Переглядів сторінки твору 4520
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.690 / 5.25  (4.849 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.461 / 5  (4.840 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.19 08:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-05-11 13:00:49 ]
"Чекання подібне на вміння стрибати з дахів" - дуже корисне вміння для каскадерів. До чого тут чекання, неясно.

"І кожна півлітра – спокута котрогось з гріхів." - Що, невже стільки можете випити? А печінка не лусне?

"тут не важить ні гендер, ні стать" - гендер і стать суть одне і те ж.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Шувалова (Л.П./М.К.) [ 2006-05-12 10:11:16 ]
Вах! Скільки жовчі! Це аби, шановний, у Вас печінка не луснула :)

"Чекання подібне на вміння стрибати з дахів" - фраза для особливо метикуватих пояснюється двічі протягом тексту.

"І кожна півлітра – спокута котрогось з гріхів." - рекомендую ознайомитися із теорією літератури, зокрема із поняттям ліричного героя.

"тут не важить ні гендер, ні стать" - стать: набір біологічних ознак; гендер - сукупність соціальних функцій, приписуваних зазвичай певній статі - у сучасному суспільстві повноцінний чоловік може мати риси жіночого гендеру і навпаки.

Із надзвичайним задоволенням відповім на Ваші наступні зауваги, якщо такі іще з'являться :) Особливо якщо вони, на відміну від цих, будуть посутніми :Р


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-05-12 21:44:10 ]
Та ні, ніякої жовчі. Просто незлоблива критика.

"Чекання подібне на вміння стрибати з дахів". Якби чекання порівнювалось власне зі стрибанням з дахів, було б зрозуміло, що "опісля ти падаєш – прямо в долоні богів. Опісля ти – що б там не сталось – отримуєш рай." А ВМІННЯ стрибати з дахів означає, що ліричний герой колись набував це вміння, провів не один тренувальний стрибок, і, в принципі, може проявити достатню спритність, щоб в долоні богів при наступному стрибку не потрапити.

"І кожна півлітра – спокута котрогось з гріхів."-Ну хоча б замініть півлітру на сто грамів, бо жоден ліричний герой стільки не вип"є.

"тут не важить ні гендер, ні стать" - ОК, зрозумів. Ваш гендер прийшов зі словника соціологічних термінів, мій - з англійсько-українського. В усьому, що стосується гуманітарних наук, заздалегідь визнаю своє невігластво і дякую за розширення кругозору.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Шувалова (Л.П./М.К.) [ 2006-05-13 20:39:14 ]
Ну то ніччо :) Все нормально :)
Щодо півлітри - мається на увазі тяглість у часі. Тобто людина сидить і чекає, і чекає, і бухає - може тиждень,може місяць? процесуальність, одним словом.
А вміння стрибати з дахів можна виявити лише одного разу в житті. В цьому його унікальність. А ще треба вміти впасти в долоні богів, а не6 гепнути мізками об асфальт.
Отаке :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-27 19:18:55 ]
незаслужено низька оцінка, як на мене... чекання - як уміння стрибати з дахів. прозвучало якось дуже близько. яскраво та образно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-27 20:26:02 ]
"5" Напевно, Ірино, ви праві, - твір хоча і суперечливий, але пошук автором відповіді на деякі концептуальні питання помітний і попри весь модно акцентований модернізм і позерство ліричного героя.
Я думаю, що редактор Лариса Вировець просто не сприймає таких суїцидальних рішень. :(
І дійсно, краще не стрибати з дахів. :)