ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Вірші / Трансцендентальне

 Опіслякризове
Образ твору У пічці горить паркет,
на ньому лискучий лак.
І я, хоч і не естет,
а подумки бачу як
коли-небудь поголюсь,
лише не кажи - дарма,
бо я на тобі не женюсь,
коли промине зима.

Палає паркет, блищить
у твоїх очах сльоза,
і нескінченну мить
палає – не замерза.
А я на тобі женюсь,
якщо не зійду з ума,
бо вірую - поголюсь
і зникне тоді зима.

А зблідне вогонь, то ми
йому принесемо ще,
із пустища, де доми
під льодяним плащем.
Ти говорила отут
буяла колись весна,
святково тлумився люд, -
а нині лише зима.

Навіщо тоді паркет -
коли надворі весна,
коли кожна квітка - мед,
а з неба теплінь рясна?
Женився б я кожен рік!
Голився щоранку й на
питання "- навіщо?" би рік -
а раптом прийде зима!


2009


© Copyright: Володимир Ляшкевич


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-28 00:09:04
Переглядів сторінки твору 8214
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.144 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.138 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2024.02.18 15:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-28 00:38:59 ]
Ось вони, чоловіки! То женюсь, то не женюсь... А паркет не безкінечний же :(

О, милий, голись хутчіш,
бо скільки тієї зими...
але ти натхненно мовчиш
і тягнеш паркет із казни,

і він еротичним теплом
розпалює розум і хіть,
а ти віддаляєш - облом! -
женитьби загадану мить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 09:03:31 ]
(З Булата Окуджави)

Женюсь, женюсь...
І райські мнутиму подушки!
Щасливим буду я завжди,
та ви,
мене,
мої веселі попелюшки,
не викидайте з голови!

Не плачте!
Не ридайте!
З-за цього кожен раз!
Кажу я вам не прощавайте,
Кажу я вам не прощавайте!!
бо розлука не для нас!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Вороненко (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 16:49:17 ]
Згорає у пічці паркет
Не голений ти
Не естет
Хоча обіцяв кожну ніч
Голитичся
Гріє піч.
Паркет догорів до тла
- біда не прийшла сама
А ще обіцяв "женюсь"
Здурив мене гад
Утоплюсь
На серці пекельний щем
Буяла ж весна
Під плащем
Тлумився там люд дарма
Змішалась з весною
Зима
А ти вже шукаєш мед
У квітах - таки естет



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 17:16:14 ]
Стилет-бонтон

А я і справді не естет, не естет,
в кишені тільки пістолет і кастет,
і часу я не витрачаю дарма,
і ти про це чудово знаєш сама!

Отож не думай і стрибай на диван,
а потім нам у казино-ресторан,
Одеса-мама припинила діла
доки на пляжі в Ніці криза-зима...

Тому ти, Любко, не гадай - не зівай.
І поки є на що - цілуй-налітай,
Бо завтра пізно буде, знаєш сама, -
бо часу я не витрачаю дарма...

А я і справді не естет, не естет,
в кишені в мене пістолет і кастет...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-28 18:06:26 ]
Женився б я кожен рік,
Та скоро зійду з ума,
Бо ця борода моя
Росте і росте... сама.
Голи її не голи,
Хоч криком кричи, хоч вий,
Візьми її розчеши!
А чи в бігуді завий.
І я оженюсь тоді!
За місяць а чи за рік.
Півцарства - за БІГУДІ!
В додачу ще й чоловік!
:) :)
А віршик мені сподобався. Особливо сподобалось, що хоча б хтось жирує в часи кризи - паркет бо дороге паливо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 22:15:55 ]
Дякую Таню, ви мені теж подобаєтесь :)

Ох, ці жінки, жінки!

Так сталося, що часи
пішли у зворотній бік
і Танечку покохав
нестрижений чоловік.

Та криком кричи, чи вий,
чи воду з калюжі пий,
а стригтись не хоче і все,
вважає – волосся спасе.

Та що ті слова – труха!
Зняла з себе бігуді.
І взялась легка рука
за патли його руді.

А далі злі вороги
схопили його в полон,
гадали, що до снаги
їм буде оцей Самсон...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-01-28 21:02:22 ]
Голився б ти, Друже, надвечір -
ціліші були б мої плечі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 21:35:40 ]
:)
Мої люб'язні Попелюшки,
я меду ще не з'їв ні трішки!
а ви мені вже назбирали
із кращих згадок суму діжки. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-01-28 22:19:41 ]
Женюсь, женюсь,
хтозна - уп'яте чи вдесяте,
ще до закінчення зими.
Та ви, та ви,
мої пеемівські дівчата,
ви, чортенята-янголята,
даремно вабите крильми.

Не квапте, ніц не буде,
до меду я не звик.
Мої Наталі, Лесі, Люди,
і діжка дьогтю на два пуди,
а я - лиш грішний чоловік.

Ірина, Марина, Галина, Христина, Горпина,
без вашої ласки я плакатиму, мов дитина,
які поетичні в вас груди, сіднички й коліна,
Ірина, Марина, Галина, Христина, Горпина.
Отак делікатно, так лігадно, ніжно й невинно -
Ірина, Марина, Галина, Христина, Горпина.
Іванна, Тетяна, Руслана, Оляна, Світлана,
Мар'яна, Оксана, Уляна, Зоряна, Сніжана...
Довгенького Вам переліку, Галантний Ви наш!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-28 22:37:05 ]
Ого, оце, Лесюню, подарунок! :)))

Маю нині так багато справ на ніч!
Та на кожну скільки, щоби віч у віч?
Ей, Лазірко, добрий друже, поможи,
поки я з одною інших стережи!!!

Ми пішли :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-29 00:01:55 ]
Десь Зеньо гад запропастився,
напевно в Люби прослизився,
але готовий клюб підперти,
на ложі з кожною померти -
хоч алфавітно, хоч у віршах
аби не стало ГМуні гірше
неголеним ходитиму хоч місяць,
але ж я вовк - то не помітять.
По списку першою Ірина.
Ірино, підігрій перину :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-01-28 23:01:40 ]

Та, не голись, не треба, не голись!
Мене заводить ця легка небритість,
І я, напевне, дочекаюсь миті
Що ти мені освідчишся колись.
І це, напевне буде навесні,
Коли увесь паркет згорить у пічці,
Манірно й палко, з квіткою в петличці,
Ти скажеш « так»! А я зненацька: «ні»!
Я просто доведу тебе до сліз,
Я навіть доведу тебе до шалу,
І ти почнеш голитися безжально
Я ж гордо смакуватиму бейліз,
Тобі дозволю цілувати ручку,
І ти мені вдягатимеш обручку,
Бо чи знайдеш ти десь іще кобіту
котру заводить ця щока небрита?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-29 21:38:52 ]
:)(:

Зимовий етюд. Для Н.Т.
І я подобаюсь собі - в тобі,
в ясних очах угледівши небритість,
неулаштованість, але й талановитість,
бо як таку пригледів, далебі!
А ти відводиш погляд – не в юрбі,
а понад нею – у майбутнім літі,
де тільки щоки неуважно вкриті,
а інше, надто безтурботне - ні.

Таке предивне „ні” - серед зими,
серед проміння денного прибою,
де на межі сердечного конвою
незмінно виринає об[р]ійми.
.................................... Далі >>>>


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-29 12:13:05 ]
І ти почнеш голитися. Це точно.
Натхненно так, по-справжньому - до крові.
А леза затупіли остаточно,
І буде нам уже не до любові!
А січень за вікном таки студений.
Ти змерзнеш, так банально, безволосо.
Гаразд, ходи погрієшся до мене,
Завию я тебе собі у коси.
:) :)) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-01-29 22:24:45 ]
Майже притча

І я почну голитися! - до стану,
в якому тілу голому в сутану,
чи у обійми, та обов'язково,
але почну, а далі гонорово
чекатиму, що випаде мені -
подряпини коханки на спині,
чи на колінах нарости дубові,
а змерзну, крикну - хто там ближче, пробі!

І Ближній скаже – краля гріє краще
за молитви промовлені ледаще,
тому допоки сонце тут і роси,
зір застимуть тобі дівочі коси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-30 18:03:02 ]
:)) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Міла Біла (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-26 11:10:32 ]
Дуже гаринй вірш, цікавий веселий і з капелькою іронії накшталт так весело аж плакати хочеться.Гарна заявка на перемогу в конкурсі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-03-26 11:54:39 ]
Дякую, писати про різні дрібнички-дурниці легко, бо безвідповідально. :)
А щодо "лискучий лак", то це, звичайно, як "темна нічка", "білий день"... - для акценту на грайливості вогню. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Міла Біла (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-26 12:34:45 ]
Згідна... але в кожному жарті є доля жарту, решта правда. і навідь у цій дрібничці-дурниці, між рядкам можна побачити сумненьку прозу життя, але надію на те що все поміняється ....:-) може :-(