Спека...
На вулиці - просто жарко, а в офісі ще й душно. Мабуть, відчинимо двері в коридор, щоб легенький вітерець через приміщення дмухав. В цей же коридор виходять і інші двері інших офісів - наших сусідів. Але вони поки що зачинені - ми відчинилися першими.
Працюємо... Нас в офісі двоє - я і моя колега Оксана, що сидить навпроти. Чути енергійні кроки коридором. Якийсь хлопець залітає і прямує до мене:

- Кредити у Вас дають?
- Ні, не у нас.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.

Працюємо... Дзвонить телефон. Потім ще один. Поки ми обоє розмовляємо з клієнтами, заходить якась молодичка. Нажаль, відірватись від розмови не можемо ні я, ні Оксана, тому показую їй на стілець. Вона жестами показує, мовляв, постою. А розмова довга. Дівчина вже переминається з ноги на ногу. Не втрималась - сіла. Закінчивши телефонну розмову, звертаю нарешті увагу на неї. Перші її слова:

- Драсті, я на співбесіду.
- ???
- Ну.. ви ж кадрова агенція?
- Ні, не ми.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.

Працюємо... Заходить чоловік трохи вже в літах. Приємної, я б навіть сказав - веселої зовнішності. Ну де ж я його бачив? Чомусь здається, що в цирку. Він, постійно поглядаючи на прапор з великим написом MICROSOFT, що висить у мене за спиною, питає:

- Доброго дня! Ви директор? Я одразу зрозумів, що Ви директор!
- Чому Ви так вирішили?
- Ну, дивлюся я на Вас і думаю - директором можете бути тільки Ви.
- Ні, Ви помилились. Я лише секретар. А директор - ось ця пані навпроти.
(Насправді ж у нас-то і директора немає. Вірніше, він є, але не тут)
- А що Ви хотіли?
- Свою пропозицію я хотів би озвучити лише директору.
- Ну Ви розумієте, що директор не тут. Ви розкажіть, а ми йому передамо, або самі вирішимо Ваше питання.
- Ні, мені потрібен саме директор. У Вас же серйозна компанія (в черговий раз він глянув на чарівні літери MICROSOFT).

Здається, ми почали здогадуватись, що йому потрібно.

- Ви, напевне, шукаєте спонсорів? Але ж ми - не Майкрософт. Ми їх партнери. І Біл Гейтс мені не рідний дядько, на жаль.
- Так, дійсно жалко... Вибачте.
- А якщо не секрет - хто ж нас просив про допомогу?

Він протягує візитку. На ній - прізвище, ім’я, по-батькові та назва установи, в якій він працює: Дніпропетровський Державний Цирк!!!

Працюємо...

- Вибачте, у вас курси...
- Так, у нас!
- ... секретарів?
- Ні, шановна, Ви помилились. А чому Ви саме до нас звернулись?
- Ну, мені сказали, що десь на третьому поверсі... А у вас двері відчинені...

Так ось в чому справа! Мерщій зачиняємо двері.
Працюємо... Десь з годину нас ніхто з коридору не турбує. А чи не випити кави?
Після кави стало трохи душно. Піду відчиню двері...
Аж раптом:

- Здрастуйте! Я за ліками!