ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так при
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так при
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Градиський (1970) /
Проза
Спека
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спека
Спека...
На вулиці - просто жарко, а в офісі ще й душно. Мабуть, відчинимо двері в коридор, щоб легенький вітерець через приміщення дмухав. В цей же коридор виходять і інші двері інших офісів - наших сусідів. Але вони поки що зачинені - ми відчинилися першими.
Працюємо... Нас в офісі двоє - я і моя колега Оксана, що сидить навпроти. Чути енергійні кроки коридором. Якийсь хлопець залітає і прямує до мене:
- Кредити у Вас дають?
- Ні, не у нас.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Дзвонить телефон. Потім ще один. Поки ми обоє розмовляємо з клієнтами, заходить якась молодичка. Нажаль, відірватись від розмови не можемо ні я, ні Оксана, тому показую їй на стілець. Вона жестами показує, мовляв, постою. А розмова довга. Дівчина вже переминається з ноги на ногу. Не втрималась - сіла. Закінчивши телефонну розмову, звертаю нарешті увагу на неї. Перші її слова:
- Драсті, я на співбесіду.
- ???
- Ну.. ви ж кадрова агенція?
- Ні, не ми.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Заходить чоловік трохи вже в літах. Приємної, я б навіть сказав - веселої зовнішності. Ну де ж я його бачив? Чомусь здається, що в цирку. Він, постійно поглядаючи на прапор з великим написом MICROSOFT, що висить у мене за спиною, питає:
- Доброго дня! Ви директор? Я одразу зрозумів, що Ви директор!
- Чому Ви так вирішили?
- Ну, дивлюся я на Вас і думаю - директором можете бути тільки Ви.
- Ні, Ви помилились. Я лише секретар. А директор - ось ця пані навпроти.
(Насправді ж у нас-то і директора немає. Вірніше, він є, але не тут)
- А що Ви хотіли?
- Свою пропозицію я хотів би озвучити лише директору.
- Ну Ви розумієте, що директор не тут. Ви розкажіть, а ми йому передамо, або самі вирішимо Ваше питання.
- Ні, мені потрібен саме директор. У Вас же серйозна компанія (в черговий раз він глянув на чарівні літери MICROSOFT).
Здається, ми почали здогадуватись, що йому потрібно.
- Ви, напевне, шукаєте спонсорів? Але ж ми - не Майкрософт. Ми їх партнери. І Біл Гейтс мені не рідний дядько, на жаль.
- Так, дійсно жалко... Вибачте.
- А якщо не секрет - хто ж нас просив про допомогу?
Він протягує візитку. На ній - прізвище, ім’я, по-батькові та назва установи, в якій він працює: Дніпропетровський Державний Цирк!!!
Працюємо...
- Вибачте, у вас курси...
- Так, у нас!
- ... секретарів?
- Ні, шановна, Ви помилились. А чому Ви саме до нас звернулись?
- Ну, мені сказали, що десь на третьому поверсі... А у вас двері відчинені...
Так ось в чому справа! Мерщій зачиняємо двері.
Працюємо... Десь з годину нас ніхто з коридору не турбує. А чи не випити кави?
Після кави стало трохи душно. Піду відчиню двері...
Аж раптом:
- Здрастуйте! Я за ліками!
На вулиці - просто жарко, а в офісі ще й душно. Мабуть, відчинимо двері в коридор, щоб легенький вітерець через приміщення дмухав. В цей же коридор виходять і інші двері інших офісів - наших сусідів. Але вони поки що зачинені - ми відчинилися першими.
Працюємо... Нас в офісі двоє - я і моя колега Оксана, що сидить навпроти. Чути енергійні кроки коридором. Якийсь хлопець залітає і прямує до мене:
- Кредити у Вас дають?
- Ні, не у нас.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Дзвонить телефон. Потім ще один. Поки ми обоє розмовляємо з клієнтами, заходить якась молодичка. Нажаль, відірватись від розмови не можемо ні я, ні Оксана, тому показую їй на стілець. Вона жестами показує, мовляв, постою. А розмова довга. Дівчина вже переминається з ноги на ногу. Не втрималась - сіла. Закінчивши телефонну розмову, звертаю нарешті увагу на неї. Перші її слова:
- Драсті, я на співбесіду.
- ???
- Ну.. ви ж кадрова агенція?
- Ні, не ми.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Заходить чоловік трохи вже в літах. Приємної, я б навіть сказав - веселої зовнішності. Ну де ж я його бачив? Чомусь здається, що в цирку. Він, постійно поглядаючи на прапор з великим написом MICROSOFT, що висить у мене за спиною, питає:
- Доброго дня! Ви директор? Я одразу зрозумів, що Ви директор!
- Чому Ви так вирішили?
- Ну, дивлюся я на Вас і думаю - директором можете бути тільки Ви.
- Ні, Ви помилились. Я лише секретар. А директор - ось ця пані навпроти.
(Насправді ж у нас-то і директора немає. Вірніше, він є, але не тут)
- А що Ви хотіли?
- Свою пропозицію я хотів би озвучити лише директору.
- Ну Ви розумієте, що директор не тут. Ви розкажіть, а ми йому передамо, або самі вирішимо Ваше питання.
- Ні, мені потрібен саме директор. У Вас же серйозна компанія (в черговий раз він глянув на чарівні літери MICROSOFT).
Здається, ми почали здогадуватись, що йому потрібно.
- Ви, напевне, шукаєте спонсорів? Але ж ми - не Майкрософт. Ми їх партнери. І Біл Гейтс мені не рідний дядько, на жаль.
- Так, дійсно жалко... Вибачте.
- А якщо не секрет - хто ж нас просив про допомогу?
Він протягує візитку. На ній - прізвище, ім’я, по-батькові та назва установи, в якій він працює: Дніпропетровський Державний Цирк!!!
Працюємо...
- Вибачте, у вас курси...
- Так, у нас!
- ... секретарів?
- Ні, шановна, Ви помилились. А чому Ви саме до нас звернулись?
- Ну, мені сказали, що десь на третьому поверсі... А у вас двері відчинені...
Так ось в чому справа! Мерщій зачиняємо двері.
Працюємо... Десь з годину нас ніхто з коридору не турбує. А чи не випити кави?
Після кави стало трохи душно. Піду відчиню двері...
Аж раптом:
- Здрастуйте! Я за ліками!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.283 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.283 seconds