ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.17
08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вв
2024.06.17
08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.
Цього літа дівчина
Молодих людей.
2024.06.17
08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
2024.06.17
06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
2024.06.17
01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
2024.06.16
21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
2024.06.16
15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний.
До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не
2024.06.16
15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
2024.06.16
15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
2024.06.16
14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
2024.06.16
14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
2024.06.16
08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
2024.06.16
08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
2024.06.16
07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
2024.06.16
05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
2024.06.16
05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Градиський (1970) /
Проза
Спека
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спека
Спека...
На вулиці - просто жарко, а в офісі ще й душно. Мабуть, відчинимо двері в коридор, щоб легенький вітерець через приміщення дмухав. В цей же коридор виходять і інші двері інших офісів - наших сусідів. Але вони поки що зачинені - ми відчинилися першими.
Працюємо... Нас в офісі двоє - я і моя колега Оксана, що сидить навпроти. Чути енергійні кроки коридором. Якийсь хлопець залітає і прямує до мене:
- Кредити у Вас дають?
- Ні, не у нас.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Дзвонить телефон. Потім ще один. Поки ми обоє розмовляємо з клієнтами, заходить якась молодичка. Нажаль, відірватись від розмови не можемо ні я, ні Оксана, тому показую їй на стілець. Вона жестами показує, мовляв, постою. А розмова довга. Дівчина вже переминається з ноги на ногу. Не втрималась - сіла. Закінчивши телефонну розмову, звертаю нарешті увагу на неї. Перші її слова:
- Драсті, я на співбесіду.
- ???
- Ну.. ви ж кадрова агенція?
- Ні, не ми.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Заходить чоловік трохи вже в літах. Приємної, я б навіть сказав - веселої зовнішності. Ну де ж я його бачив? Чомусь здається, що в цирку. Він, постійно поглядаючи на прапор з великим написом MICROSOFT, що висить у мене за спиною, питає:
- Доброго дня! Ви директор? Я одразу зрозумів, що Ви директор!
- Чому Ви так вирішили?
- Ну, дивлюся я на Вас і думаю - директором можете бути тільки Ви.
- Ні, Ви помилились. Я лише секретар. А директор - ось ця пані навпроти.
(Насправді ж у нас-то і директора немає. Вірніше, він є, але не тут)
- А що Ви хотіли?
- Свою пропозицію я хотів би озвучити лише директору.
- Ну Ви розумієте, що директор не тут. Ви розкажіть, а ми йому передамо, або самі вирішимо Ваше питання.
- Ні, мені потрібен саме директор. У Вас же серйозна компанія (в черговий раз він глянув на чарівні літери MICROSOFT).
Здається, ми почали здогадуватись, що йому потрібно.
- Ви, напевне, шукаєте спонсорів? Але ж ми - не Майкрософт. Ми їх партнери. І Біл Гейтс мені не рідний дядько, на жаль.
- Так, дійсно жалко... Вибачте.
- А якщо не секрет - хто ж нас просив про допомогу?
Він протягує візитку. На ній - прізвище, ім’я, по-батькові та назва установи, в якій він працює: Дніпропетровський Державний Цирк!!!
Працюємо...
- Вибачте, у вас курси...
- Так, у нас!
- ... секретарів?
- Ні, шановна, Ви помилились. А чому Ви саме до нас звернулись?
- Ну, мені сказали, що десь на третьому поверсі... А у вас двері відчинені...
Так ось в чому справа! Мерщій зачиняємо двері.
Працюємо... Десь з годину нас ніхто з коридору не турбує. А чи не випити кави?
Після кави стало трохи душно. Піду відчиню двері...
Аж раптом:
- Здрастуйте! Я за ліками!
На вулиці - просто жарко, а в офісі ще й душно. Мабуть, відчинимо двері в коридор, щоб легенький вітерець через приміщення дмухав. В цей же коридор виходять і інші двері інших офісів - наших сусідів. Але вони поки що зачинені - ми відчинилися першими.
Працюємо... Нас в офісі двоє - я і моя колега Оксана, що сидить навпроти. Чути енергійні кроки коридором. Якийсь хлопець залітає і прямує до мене:
- Кредити у Вас дають?
- Ні, не у нас.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Дзвонить телефон. Потім ще один. Поки ми обоє розмовляємо з клієнтами, заходить якась молодичка. Нажаль, відірватись від розмови не можемо ні я, ні Оксана, тому показую їй на стілець. Вона жестами показує, мовляв, постою. А розмова довга. Дівчина вже переминається з ноги на ногу. Не втрималась - сіла. Закінчивши телефонну розмову, звертаю нарешті увагу на неї. Перші її слова:
- Драсті, я на співбесіду.
- ???
- Ну.. ви ж кадрова агенція?
- Ні, не ми.
- А де?
- Звідки ж я знаю?
- Ой, а в кого ж спитати?...
- Спитайте у охоронця.
- Вибачте...
- Та нічого.
Працюємо... Заходить чоловік трохи вже в літах. Приємної, я б навіть сказав - веселої зовнішності. Ну де ж я його бачив? Чомусь здається, що в цирку. Він, постійно поглядаючи на прапор з великим написом MICROSOFT, що висить у мене за спиною, питає:
- Доброго дня! Ви директор? Я одразу зрозумів, що Ви директор!
- Чому Ви так вирішили?
- Ну, дивлюся я на Вас і думаю - директором можете бути тільки Ви.
- Ні, Ви помилились. Я лише секретар. А директор - ось ця пані навпроти.
(Насправді ж у нас-то і директора немає. Вірніше, він є, але не тут)
- А що Ви хотіли?
- Свою пропозицію я хотів би озвучити лише директору.
- Ну Ви розумієте, що директор не тут. Ви розкажіть, а ми йому передамо, або самі вирішимо Ваше питання.
- Ні, мені потрібен саме директор. У Вас же серйозна компанія (в черговий раз він глянув на чарівні літери MICROSOFT).
Здається, ми почали здогадуватись, що йому потрібно.
- Ви, напевне, шукаєте спонсорів? Але ж ми - не Майкрософт. Ми їх партнери. І Біл Гейтс мені не рідний дядько, на жаль.
- Так, дійсно жалко... Вибачте.
- А якщо не секрет - хто ж нас просив про допомогу?
Він протягує візитку. На ній - прізвище, ім’я, по-батькові та назва установи, в якій він працює: Дніпропетровський Державний Цирк!!!
Працюємо...
- Вибачте, у вас курси...
- Так, у нас!
- ... секретарів?
- Ні, шановна, Ви помилились. А чому Ви саме до нас звернулись?
- Ну, мені сказали, що десь на третьому поверсі... А у вас двері відчинені...
Так ось в чому справа! Мерщій зачиняємо двері.
Працюємо... Десь з годину нас ніхто з коридору не турбує. А чи не випити кави?
Після кави стало трохи душно. Піду відчиню двері...
Аж раптом:
- Здрастуйте! Я за ліками!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію