ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №1.
Забуваємо ревно (даремно) дорогу в небо.
В цей такий незбагненний такий не банальний космос.
Десь на вічно-квітучому Марсі вже п’яний Хронос
Зачинає вогонь і богинь для нової треби.
Для нової планети бо наша диви конає.
Змарнували месій і за дівку спалили Трою.
І назвали життя (так буває зо п’яну) грою.
Тільки більшість із нас нікудишні актори. Знаю.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Влада Волошина 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Просто Немо 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-02 17:03:11
Переглядів сторінки твору 4559
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.864 / 5.25  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 4.730 / 5.13  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влада Волошина (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-02 17:38:34 ]
Гірко, проте правдиво...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 17:45:00 ]
Ой, файно! А будуть ще записи, Варваро? Хочеться ще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 18:25:09 ]
Варцю, щось мені не те...
"В цей такий незбагненний такий не банальний космос" - на жаль, надто банально звучить :-(
ненаголошене "вже" - при читанні дуже заважає;
"зо п’Яну" - хіба є такий вираз в українській мові?
"конає-знаю" - ...
ну і смерть месій, нехай і в множині, не до порівняння зі спаленням Трої - в історії були набагато більші трагедії, ніж троянська...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Короташ (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 18:58:36 ]
гламуриш, Варю=))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2009-02-02 19:08:14 ]
Сильно задумано, однак згоджуюся з Вандою відносно Трої - чи ж це найбільший гріх людства? От щодо змарнування месій, то це в тему. А взагалі, як на мене, твір вартий, щоб над ним попрацювати. Удачі, Варваро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-02-02 19:48:05 ]
А мені про Трою і месій заімпонувало. Великі і малі дурощі людства. От тільки думку ти не розвинула, Варю. Там би ще одну строфу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-03 13:41:17 ]
Це ж наче цикл намічається, так? От і будуть не лише ще-строфи, а й ще-вірші :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-03 01:23:39 ]
Ой, Варцю, мабуть бу і я трохи критикувати.
1. Назва. - якщо вірити деяким джерелам "жоден шизофреник ніколи не скаже , що він - шизофреник...". Мені не дуже подобається часте акцентування наприклад Ніки на власну "хворість". Тут я також не бачу виправдання. Увагу привертає, але... імхо, не те.
2."Ревно (даремно)" - не дуже второпав тотожність слів.
3."космос" - згоден з Вандою.
4. "так буваю зо п’яну"-? мо -"буває"?

Останній рядок - однозначний великий "+"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-03 21:06:48 ]
Підтримую Сержка,
(моя скромна нікому-ненавязуюча думка)
Хоробливе зайняття самомазохізмом,
яке густо проявляється у деяких ПМ-літівців,
яке ставить собі за мету - будь що "вразити" читача є нічого іншого як прострація думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 23:55:31 ]
Юрчику, коли вже вживаєш терміни, будь точним :) самомазохізм - це тавтологія. Так, краще уявляти себе реінкарнованим характерником або Божим посланцем на грішну Землю :)) А, нє. Краще за все - незбагненої чистоти і щирості вболівальниками за всі поецькі душі. У четвертому поколінні. Оце куди більше "вражає", ніж якісь там "самокопанія" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-04 19:34:55 ]
Любцю,
Та я знаю дефініцію слова "мазохізм",
але ужив "само" задля посилення значення як такого.
Зауваж, що мій коментар не вказує на жодну особистість
та підкреслює "ненав`язаність та суб`єктивність думки".
Саме власне тому, що я уболіваю за "за всі поецькі душі",
мовчу у випадку, коли ситуація видається мені безнадійною ("тупиковою").
Погодься, надмірність у чому-небуть заводить творчість у глухий кут сірості.
Я теж маю ту саму ваду, але старають хоч якось урізноманітнювати "репертуар",
а не заїзджувати ту саму тематику. Моє око дуже примхливе, бо владне оцінити
не лише слов`янську поезію...
Немає зараз жодного любителя-писаки на неті, котрий би не грішив "накаткою", ну принаймі
на наших теренах.
Тут мене дехто звинувачував у творчій ревності. Ревності до кого, людоньки? Вірт-гуртка "Роги та копита"?
Не бачу тут жодної логіки так як я не займаюся само-роздуванням і не претендую на жодні лаври.
І ще одне - коли я кручу носом на деяку писанину, то це зовсім не значить, що я маю рацію.
От мені так здається, ось такий у мене смак. :)
Чи може, Любцю, я повинен виробляти у собі стадний синдром?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-04 22:48:04 ]
... а що таке "накатка"?.. (це я серйозно)
про "Роги й копита" боюся догадуватися :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-05 01:18:11 ]
Ну то будь здорова, Любцю!
(як вся поетична братія/сестритія)
***
Василинко "накатка" - це коли вже вироблений певний трафарет, а іншого - або не хочеться робити,
або не знається як, або не відчувається "буксування" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-02-03 23:19:32 ]
Всім привіт. Поки ніц не редагуватиму. Зооооооовсім не той настрій(((
Хоробливе зайняття самомазохізмом? Воно у мене було з самого початку, воно собі далі розвивається. МОже для цього немає місця в поезії? Можлииииииииииво. Ну то таке. Назву все одно змінила.
З любов'ю, Варя)))