
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Проза
Люди и Боги
Я вырос, как мне кажется, в консервативной семье.
Большинство моральных ценностей имели вековое значение.
В ожидании гостей на семейный праздник, я как-то спросил у отца:«Может ножи не будем класть? Только вилки?» Он так удивлённо на меня взглянул…
Я действительно боялся родителей. И не оттого, что они были страшные. Видимо, чувство ответственности сформировалось и уже имело гипертрофированное значение, в юном сознании. Я поэтому и институт закончил с отличием. Такой ответственный был. Один раз всего купил чертежи по начертательной геометрии. Потом так стыдно было, когда меня спросили, в какой плоскости это начерчено…
А потом случилось лето. В Севастополе. На мысе Фиолент.
Отец и я собирались пить чай.
Я открыл банку с мёдом, отец налил в стаканы некипяченую воду.
Мне было двенадцать.
Потом он достал из сумки кипятильник, я укусил пряник.
Я стоял рядом, забросив руку на отцовское плечо, и ждал церемонии.
Отец окунул спираль кипятильника в стакан и воткнул вилку в розетку.
В этот момент всё и случилось.
Переоценка ценностей.
Из розетки вырвались пороховые искры. Руку отца, вместе с вековыми моральными ценностями и словами « ёбтвоюблядь», отбросило в сторону.
Он, с очумевшими глазами, пытаясь не предавать значения сказанному, словно ничего не произошло, хлопнул меня по плечу и разгорячено выпалил: «а у нас тут где-то арбуз был…»
Потом я вышел из домика, забрёл на задний двор, где играл в настольный теннис брат и всё ему рассказал.
Мы, закрывая рты, ржали и взрослели.
В очередной раз сталкивая с горы ещё одного каменного Бога.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люди и Боги
Я вырос, как мне кажется, в консервативной семье.
Большинство моральных ценностей имели вековое значение.
В ожидании гостей на семейный праздник, я как-то спросил у отца:«Может ножи не будем класть? Только вилки?» Он так удивлённо на меня взглянул…
Я действительно боялся родителей. И не оттого, что они были страшные. Видимо, чувство ответственности сформировалось и уже имело гипертрофированное значение, в юном сознании. Я поэтому и институт закончил с отличием. Такой ответственный был. Один раз всего купил чертежи по начертательной геометрии. Потом так стыдно было, когда меня спросили, в какой плоскости это начерчено…
А потом случилось лето. В Севастополе. На мысе Фиолент.
Отец и я собирались пить чай.
Я открыл банку с мёдом, отец налил в стаканы некипяченую воду.
Мне было двенадцать.
Потом он достал из сумки кипятильник, я укусил пряник.
Я стоял рядом, забросив руку на отцовское плечо, и ждал церемонии.
Отец окунул спираль кипятильника в стакан и воткнул вилку в розетку.
В этот момент всё и случилось.
Переоценка ценностей.
Из розетки вырвались пороховые искры. Руку отца, вместе с вековыми моральными ценностями и словами « ёбтвоюблядь», отбросило в сторону.
Он, с очумевшими глазами, пытаясь не предавать значения сказанному, словно ничего не произошло, хлопнул меня по плечу и разгорячено выпалил: «а у нас тут где-то арбуз был…»
Потом я вышел из домика, забрёл на задний двор, где играл в настольный теннис брат и всё ему рассказал.
Мы, закрывая рты, ржали и взрослели.
В очередной раз сталкивая с горы ещё одного каменного Бога.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію