Воно й зрозуміло, чого це – весна ж на носі:))
Дякую на добрім слові.

Коби-то лише на носі ;))))

Із-за гори вітер віє, а сонечко гріє.
У Юрика за дівками аж серденько мліє:))

Та вже краще такі асоціації, як у Лазірка: еротика, а не наркотики :))) це мені якось ближче :)

Взаємно: хай весна осяє любов’ю:).

Дорога Ларисо! Я люблю читати пояснення до віршів :)) І спробую зараз стисло теж: колись у морозне надвечір’я хлопець подарував дівчині жмуток котиків, це було над Бугом біля костьолу, там літали голуби і було дуже холодно. Але він, мабуть, не надав великого значення цій зустрічі і забув усе. І не озивається:))

...а він вже й не згадає Василинки... :((
Дякую!! Настрій щемливий відчула; тільки ранок не п’яний, мабуть, занадто тверезий був :)))

Дякую! А у Вас, Василю, нема акварельних котиків вербових?:))

Анцю,дякую за уважність, за гарні слова.
Сама ж я не впевнена, що цей статус мені на користь. Гадаю, вірші від цього не покращають:((,
а добру енергію життєвої підтримки від добрих людей я тут незалежно від статусу маю, правда?
Опинитися ж у компанії таких поважних авторів трохи той-во, напружує :))
Сподіваюся, РМ передумає :)))