Хотів сказати пару слів стосовно кількох суто поетичних речей,
але передивився коментарі і бачу що авторка послідовно (чи надмінно) відмовчується, вважаючи, мабуть, нижче свого рівня зійти до нас всіх, недостойних. А спілкуватися сам з собою (бо ж так виходить) немає настрою. Чи, може, автор – містифікація, і я чогось не розумію? Це ні в якому разі не нав"язування спілкування, боронь Боже (як каже моя бабуся), - сам не люблю. Просто коли люди кажуть А, пурядно було б сказати Б (не матючок).
Оце дивлюсь - сказав значно більше без приводу, чим хотів сказати з приводу.
Та є ціла когорта авторів, які ведуть себе подібним чином. Останнім часом це чомусь дратує. Звичайно ж, можна бути абсолютним інкогніто - це особисте право кожного, але уявіть собі такий сайт, де ми всі - такі геніяльні – абсолютно мовчки будемо постити свої безсмертні творіння, і - ні гу-гу. Уявили. Картина безрадісна. А на кого ж, чи на що ми тоді розраховуємо? Що на нашу сторінку одразу ж налетить ціла зграя критиків-шанувальників і навперебій будуть обговорювати наші шедеври! А ми поблажливо будемо дивитися згори на всю цю метушню... Знову ж - мовчки...
Я взяв собі за правило не заходити більше на такі сторінки.
А якщо всі вчинять аналогічно?
Люди, поважайте інших.
Цей горе-коментар абсолютно загальний, шановна Наталко, не сприймайте його дуже вже особисто. Але вас він (нікуди не дітись) також стосується.
Хоча – можете не звертати на нього абсолютно ніякої уваги.
Якщо образив – сорі.
Щиро.

Вітаю вас, пане Сергію! Я зовсім не образилась. Річ у тім, що не вважаю себе вже такою досвіченою, аби братися до критичних зауважень.До того ж, не завжди маю можливість долучитись до електорнної мережі. Утім, як випала нагода, хочу особисто вам подякувати за вашу увагу до моїх текстів, а також - за надзвичайні враження від ваших творів. Дуже цікаво (і корисно!) було б довідатись, звідки ви, чи маєте поетичні збірки тощо.Знаєте, так приємно і легко стає на душі, коли читаєш твори і дивуєшся природньому таланту митця, коли нарисано легко і просто, відтак - справжньо (це я про вас). Не сприйміть ці слова, як примітивний пафос чи неоригінальне виправдовування : як матиму нагоду, частіше відповідатиму. А коли нарешті допишу свою дисертацію і - за Божою милістю - захищуся, тоді почну діяти набагато "впевненіше" (це я про критику поетичних текстів - не ваших, бо ціную оригінальність).