ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталка Білецька (1981) / Вірші

 ***

...А дорога від моря завжди завертає до неба.
Під ногами тече бурштиновий, як осінь, пісок.
Я крокую. Я знаю : цей вечір прямує до тебе.
Я іду по слідах, що лишили дощі і бузок.
Ця стежина тривка : не знайти ні початку, ні краю.
Гострі – з веж степових – крають час полинові хрести.
І шматочки землі, як відтяті боки′ََ
короваю.
І назустріч мені вже виходять сумні старости.
Кінь весільний ірже. В тому кличі і біль, і розрада,
наче в пісні – душа, наче в серці горіха – зерня.
Не відчуєш мене : я – мов тінь відвеснілого саду.
Ти ж – по долі моїй аж до неба висока стерня.
Моїх подруг вінки в шлюбну ніч не розбурхають хвилі.
Буде падати сніг на дорогу – від моря й за час.
І пелюстки його – наче ночі. А мусили – білим
застелити той шлях, що по ньому шукатимуть нас.





Найвища оцінка Майстер Рим 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-05-25 19:25:46
Переглядів сторінки твору 2648
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.036 / 5.5  (4.771 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.782 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.01.03 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-25 23:38:35 ]
Хотів сказати пару слів стосовно кількох суто поетичних речей,
але передивився коментарі і бачу що авторка послідовно (чи надмінно) відмовчується, вважаючи, мабуть, нижче свого рівня зійти до нас всіх, недостойних. А спілкуватися сам з собою (бо ж так виходить) немає настрою. Чи, може, автор – містифікація, і я чогось не розумію? Це ні в якому разі не нав"язування спілкування, боронь Боже (як каже моя бабуся), - сам не люблю. Просто коли люди кажуть А, пурядно було б сказати Б (не матючок).
Оце дивлюсь - сказав значно більше без приводу, чим хотів сказати з приводу.
Та є ціла когорта авторів, які ведуть себе подібним чином. Останнім часом це чомусь дратує. Звичайно ж, можна бути абсолютним інкогніто - це особисте право кожного, але уявіть собі такий сайт, де ми всі - такі геніяльні – абсолютно мовчки будемо постити свої безсмертні творіння, і - ні гу-гу. Уявили. Картина безрадісна. А на кого ж, чи на що ми тоді розраховуємо? Що на нашу сторінку одразу ж налетить ціла зграя критиків-шанувальників і навперебій будуть обговорювати наші шедеври! А ми поблажливо будемо дивитися згори на всю цю метушню... Знову ж - мовчки...
Я взяв собі за правило не заходити більше на такі сторінки.
А якщо всі вчинять аналогічно?
Люди, поважайте інших.
Цей горе-коментар абсолютно загальний, шановна Наталко, не сприймайте його дуже вже особисто. Але вас він (нікуди не дітись) також стосується.
Хоча – можете не звертати на нього абсолютно ніякої уваги.
Якщо образив – сорі.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Білецька (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 14:51:29 ]
Вітаю вас, пане Сергію! Я зовсім не образилась. Річ у тім, що не вважаю себе вже такою досвіченою, аби братися до критичних зауважень.До того ж, не завжди маю можливість долучитись до електорнної мережі. Утім, як випала нагода, хочу особисто вам подякувати за вашу увагу до моїх текстів, а також - за надзвичайні враження від ваших творів. Дуже цікаво (і корисно!) було б довідатись, звідки ви, чи маєте поетичні збірки тощо.Знаєте, так приємно і легко стає на душі, коли читаєш твори і дивуєшся природньому таланту митця, коли нарисано легко і просто, відтак - справжньо (це я про вас). Не сприйміть ці слова, як примітивний пафос чи неоригінальне виправдовування : як матиму нагоду, частіше відповідатиму. А коли нарешті допишу свою дисертацію і - за Божою милістю - захищуся, тоді почну діяти набагато "впевненіше" (це я про критику поетичних текстів - не ваших, бо ціную оригінальність).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 23:45:36 ]
Шановна пані Наталко.
Передусім – щиро дякую за відсутність у вашому голосі ноток образи.
А ваше „неоригінальне виправдовування” побило всі мої козирі.
Це ж треба – повернути все так, що мені залишається тільки розгублено кліпати. Так можуть тільки жінки. Хитрющі жінки. Так не піде. Нє-нє-нє – так нє пайдьот! Мова ж зовсім не про мене. (Так що все що стосується мене – якось при нагоді.) І писав я не для того, щоб ви мені дякували за увагу. Мова не про це. Просто любий сайт живе за рахунок спілкування, а літературний – в першу чергу.
Всі хто читає ці рядки – зверніть увагу!!! А щоб щось комусь сказати, не потрібно мати супердосвід чи критичну освіту. Друзі – заходьте один до одного на сторінки, і не мовчки!!! А то всі сидять і чогось очікують ( за винятком кількох).
А всі ваші „виправдовування”, пані Наталко, зараховуються.
Наснаги в роботі над дисертацією. Захищайтесь на здров”я.
Хай щастить.