ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.08.29 17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: - То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нин

Віктор Кучерук
2025.08.29 05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Олена Побийголод
2025.08.28 21:43
Із Бориса Заходера

– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?

«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,

Євген Федчук
2025.08.28 19:27
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на

Віктор Кучерук
2025.08.28 06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува

Ярослав Чорногуз
2025.08.28 00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.

Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Віктор Насипаний
2025.08.27 17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.

Світлана Пирогова
2025.08.27 12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.

Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.

Віктор Кучерук
2025.08.27 11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.

Юрій Гундарєв
2025.08.27 09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…

-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем

Борис Костиря
2025.08.26 21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталка Білецька (1981) / Вірші

 ***

...А дорога від моря завжди завертає до неба.
Під ногами тече бурштиновий, як осінь, пісок.
Я крокую. Я знаю : цей вечір прямує до тебе.
Я іду по слідах, що лишили дощі і бузок.
Ця стежина тривка : не знайти ні початку, ні краю.
Гострі – з веж степових – крають час полинові хрести.
І шматочки землі, як відтяті боки′ََ
короваю.
І назустріч мені вже виходять сумні старости.
Кінь весільний ірже. В тому кличі і біль, і розрада,
наче в пісні – душа, наче в серці горіха – зерня.
Не відчуєш мене : я – мов тінь відвеснілого саду.
Ти ж – по долі моїй аж до неба висока стерня.
Моїх подруг вінки в шлюбну ніч не розбурхають хвилі.
Буде падати сніг на дорогу – від моря й за час.
І пелюстки його – наче ночі. А мусили – білим
застелити той шлях, що по ньому шукатимуть нас.





Найвища оцінка Майстер Рим 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-05-25 19:25:46
Переглядів сторінки твору 2681
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.036 / 5.5  (4.771 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.782 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.01.03 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-25 23:38:35 ]
Хотів сказати пару слів стосовно кількох суто поетичних речей,
але передивився коментарі і бачу що авторка послідовно (чи надмінно) відмовчується, вважаючи, мабуть, нижче свого рівня зійти до нас всіх, недостойних. А спілкуватися сам з собою (бо ж так виходить) немає настрою. Чи, може, автор – містифікація, і я чогось не розумію? Це ні в якому разі не нав"язування спілкування, боронь Боже (як каже моя бабуся), - сам не люблю. Просто коли люди кажуть А, пурядно було б сказати Б (не матючок).
Оце дивлюсь - сказав значно більше без приводу, чим хотів сказати з приводу.
Та є ціла когорта авторів, які ведуть себе подібним чином. Останнім часом це чомусь дратує. Звичайно ж, можна бути абсолютним інкогніто - це особисте право кожного, але уявіть собі такий сайт, де ми всі - такі геніяльні – абсолютно мовчки будемо постити свої безсмертні творіння, і - ні гу-гу. Уявили. Картина безрадісна. А на кого ж, чи на що ми тоді розраховуємо? Що на нашу сторінку одразу ж налетить ціла зграя критиків-шанувальників і навперебій будуть обговорювати наші шедеври! А ми поблажливо будемо дивитися згори на всю цю метушню... Знову ж - мовчки...
Я взяв собі за правило не заходити більше на такі сторінки.
А якщо всі вчинять аналогічно?
Люди, поважайте інших.
Цей горе-коментар абсолютно загальний, шановна Наталко, не сприймайте його дуже вже особисто. Але вас він (нікуди не дітись) також стосується.
Хоча – можете не звертати на нього абсолютно ніякої уваги.
Якщо образив – сорі.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Білецька (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 14:51:29 ]
Вітаю вас, пане Сергію! Я зовсім не образилась. Річ у тім, що не вважаю себе вже такою досвіченою, аби братися до критичних зауважень.До того ж, не завжди маю можливість долучитись до електорнної мережі. Утім, як випала нагода, хочу особисто вам подякувати за вашу увагу до моїх текстів, а також - за надзвичайні враження від ваших творів. Дуже цікаво (і корисно!) було б довідатись, звідки ви, чи маєте поетичні збірки тощо.Знаєте, так приємно і легко стає на душі, коли читаєш твори і дивуєшся природньому таланту митця, коли нарисано легко і просто, відтак - справжньо (це я про вас). Не сприйміть ці слова, як примітивний пафос чи неоригінальне виправдовування : як матиму нагоду, частіше відповідатиму. А коли нарешті допишу свою дисертацію і - за Божою милістю - захищуся, тоді почну діяти набагато "впевненіше" (це я про критику поетичних текстів - не ваших, бо ціную оригінальність).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 23:45:36 ]
Шановна пані Наталко.
Передусім – щиро дякую за відсутність у вашому голосі ноток образи.
А ваше „неоригінальне виправдовування” побило всі мої козирі.
Це ж треба – повернути все так, що мені залишається тільки розгублено кліпати. Так можуть тільки жінки. Хитрющі жінки. Так не піде. Нє-нє-нє – так нє пайдьот! Мова ж зовсім не про мене. (Так що все що стосується мене – якось при нагоді.) І писав я не для того, щоб ви мені дякували за увагу. Мова не про це. Просто любий сайт живе за рахунок спілкування, а літературний – в першу чергу.
Всі хто читає ці рядки – зверніть увагу!!! А щоб щось комусь сказати, не потрібно мати супердосвід чи критичну освіту. Друзі – заходьте один до одного на сторінки, і не мовчки!!! А то всі сидять і чогось очікують ( за винятком кількох).
А всі ваші „виправдовування”, пані Наталко, зараховуються.
Наснаги в роботі над дисертацією. Захищайтесь на здров”я.
Хай щастить.